Пошук по сайту


Програма з біології для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів - Сторінка 3

Програма з біології для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів

Сторінка3/4
1   2   3   4


Екскурсії:
1. Способи розмноження рослин (оранжерея, теплиця, ботанічний сад, дослідна станція тощо).

2. Запровадження нових сортів рослин і порід тварин у господарствах (селекційна станція, племінна ферма).

3. Методи розведення птахів: інкубація, розвиток курчат (птахофабрика).

4. Різноманітність видів у природі (природничий музей).

5. Історія розвитку життя на Землі (природничий музей).

ПРОГРАМА З БІОЛОГІЇ

для 10–11 класів

загальноосвітніх навчальних закладів

Академічний рівень
Пояснювальна записка
Вступ. Програма призначена для навчання біології на академічному рівні у класах універсального, спортивного, математичного, фізичного, фізико-математичного, фізико-хімічного, агрохімічного, хіміко-технологічного та географічного профілів.

Мета навчального курсу цього рівня полягає у забезпеченні загальноосвітньої підготовки школярів з біології, формування наукової картини живої природи, екологічної культури, зміцнення духовного і фізичного здоров’я, формування ключових компетентностей, яких потребує сучасне життя.

Досягнення зазначеної мети забезпечується виконанням таких завдань:

  • засвоєння учнями знань про структуру і функціонування живих систем на різних рівнях організації живої природи; історію розвитку сучасних уявлень про живу природу; роль біологічних наук у формуванні сучасної природничонаукової картини світу; методи наукового пізнання; місце біології серед інших наук; значення біологічного різноманіття; зв'язок між природними і суспільними процесами;

  • формування умінь використовувати набуті знання для оцінки наслідків своєї діяльності по відношенню до навколишнього середовища, здоров'я інших людей, власного здоров'я, обґрунтування та дотримання заходів профілактики захворювань, правил поведінки у природі;

  • формування умінь користуватися різними джерелами інформації та оцінювати достовірність біологічної інформації;

  • розвиток інтелектуальних і творчих здібностей;

  • виховання переконаності у можливості пізнання живої природи, необхідності дбайливого ставлення до навколишнього середовища, власного здоров'я.

У змісті навчальної програми на академічному рівні особлива увага приділяється питанням застосування теоретичних знань у практичній діяльності людини, мотивації здорового способу життя.

У навчанні біології може додатково використовуватись варіативна складова навчального плану, що передбачає вивчення курсів за вибором, факультативів орієнтованих, залежно від профілю, на посилення міжпредметних зв’язків біології з медициною, хімією чи технологіями, а також на розширення й поглиблення знань.

Зміст курсу є логічним продовженням навчальних курсів основної школи, розподіляється за роками навчання таким чином:

10 клас. Розділ І „Молекулярний рівень організації живої природи”, Розділ ІІ „Клітинний рівень організації живої природи”, Розділ ІІІ „Організмовий рівень організації живої природи”.

11 клас. Розділ IІІ. „Організмовий рівень організації живої природи” (продовження), Розділ IV „Надорганізмові рівні організації живої природи”, Розділ V „Історичний розвиток органічного світу”.

На вивчення цих розділів відводиться:

10 клас – 52 години (1,5 год на тиждень);

11 клас – 52 години (1,5 год на тиждень).
В основу навчального змісту курсу біології 10-11 класів покладено вивчення рівнів організації живої природи (молекулярного, клітинного, організмового, популяційного, екосистемного, біосферного). Програма побудована на основі сучасних досягнень біології, принципів інтегративності та системності. На рівні кожної системи простежуються їх основні ознаки: обмін речовин і енергії, цілісність живих систем, біорізноманіття. Провідними змістовими елементами навчальних тем є теоретичні узагальнення біологічної науки: клітинна, хромосомна, еволюційна теорії, біологічні закони - Г.Менделя, Т.Моргана та біологічні ідеї: рівні організації живої природи, зв'язок будови і функцій організмів, історичний розвиток органічного світу, різноманітність організмів, екологічні закономірності, цілісність і саморегуляція живих систем, зв'язок живих систем і неживої природи, зв’язок людини і природи, що становлять важливу компоненту загальнолюдської культури.

У розділах „Молекулярний рівень організації живої природи”, „Клітинний рівень організації живої природи”, „Організмовий рівень організації живої природи” вивчається хімічний склад організмів, особливості біохімічних реакцій, закономірності функціонування живих систем на клітинному, тканинному, організмовому рівнях. Знання про принципи функціонування клітини складають основу для розуміння закономірностей спадковості і мінливості. Водночас, вивчення цитологічних та генетичних закономірностей утворює підґрунтя для вивчення індивідуального розвитку та поведінки організмів. Екологічні закономірності вивчаються в розділі «Надорганізмові рівні організації живої природи». Завершується вивчення курсу розділом „Історичний розвиток органічного світу”, яким передбачено вивчення основ еволюційних гіпотез та формування великих таксонів органічного світу в процесі історичного розвитку.

Зміст навчання біології на академічному рівні, відповідно до концепції профільного навчання, має бути достатнім для продовження біологічної освіти у вищому навчальному закладі. Ця обставина визначає наявність відмінностей у змісті і результатах навчання на рівні стандарту та академічному рівні навчання біології.

Зміст програми академічного рівня побудовано за принципом мінімального доповнення програми рівня стандарту. Порівняно із рівнем стандарту підвищується теоретичний рівень навчання й вимоги до результатів навчання, що відображається у відмінностях до рівнів засвоєння та застосування знань, розв’язування елементарних вправ. Збільшується практична складова навчальної програми.

Реалізація чинної програми потребує діяльності вчителя, спрямованої на розвиток творчої особистості школяра, формування життєвих і соціальних компетенцій, емоційно-ціннісного ставлення до природи і передбачає вибір оптимальних методів та форм навчання. Учитель має практикувати різні форми навчальної діяльності: групову, фронтальну, індивідуальну, які мають здійснюватись в умовах колективної діяльності. Добираючи методи навчання, які б забезпечували реалізацію цілей біологічної освіти, віддавати перевагу методам самостійного здобуття знань, методам, що спрямовані на реалізацію принципу активності навчання.

Формуванню навичок самостійної роботи, вмінь пошуку необхідної інформації у додаткових літературних джерелах слугують семінарські заняття, які є доцільною формою роботи у старшій школі. На семінарських заняттях учні, використовуючи матеріали лекції учителя, додаткову літературу, шкільний підручник, виконують лабораторні роботи, опрацьовують навчальний матеріал. За іншою методикою семінарського заняття (на зразок вузівського), учні самостійно опрацьовують додаткову літературу, готують реферати та повідомляють їх на занятті. Учитель може планувати семінарські заняття, враховуючи навчальні можливості учнів та доступ їх до науково-популярної літератури.

Практичну частину програми становлять лабораторні та практичні роботи, які є важливою складовою уроку біології і, залежно від змісту матеріалу, що вивчається, рівня підготовки учнів, навчально-матеріальної бази, можуть виконуватися різними способами: демонстраційно, фронтально, групою або індивідуально. Мета проведення цих робіт: організація самостійного засвоєння учнями системи знань, формування спеціальних та практичних умінь з різною мірою допомоги учителя. Лабораторні роботи №№ 5, 6, 7, 9,10  (10 клас) можуть виконуватися з використанням електронних мікрофотографій.

Лабораторні та практичні роботи, позначені в програмі зірочкою, виконуються учнями за вибором учителя з урахуванням навчально-матеріальної бази школи. За відсутності відповідних умов, вони можуть бути замінені демонструванням. Оцінювання практичних і лабораторних робіт з біології здійснюється на розсуд вчителя або у всіх учнів класу, або вибірково, в залежності від способу виконання.

Неодмінною умовою виконання навчальної програми є проведення шкільних екскурсій. Учитель має право самостійно обирати час їх проведення, використовуючи години навчальної практики або резервні години.

Програма дає право вчителю творчо підходити до реалізації її змісту, добирати об'єкти для вивчення та включати в зміст освіти приклади зі свого регіону, змінювати послідовність вивчення окремих питань у межах теми. Кількість годин на вивчення теми є орієнтовною і може бути змінена в межах теми. Резервні години можуть бути використані для повторення, систематизації, узагальнення навчального матеріалу, контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів.


10 клас

52 години (1,5 год на тиждень, із них 3 год – резервних)

№ п/п

К-ть

годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів




2

Вступ

Система біологічних наук. Зв'язок біологічних наук з іншими науками.

Завдання сучасної біології.

 Методи біологічних досліджень.

Рівні організації живої природи.

Значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства

Учень (учениця):

називає:

  • рівні організації життя;

наводить приклади:

  • значення біологічних наук в житті людини і суспільства;

  • застосування різних методів дослідження живої природи;

характеризує:

  • методи біологічних досліджень (описовий, порівняльний, експериментальний, статистичний, моделювання, моніторинг);

пояснює:

  • зв’язок біології з іншими природничими і гуманітарними науками;

робить висновок:

  • про значення досягнень біологічної науки в житті людини і суспільства.

Розділ І. Молекулярний рівень організації живої природи




3

 Тема 1. Неорганічні речовини.

Елементний склад організмів. Класифікація хімічних елементів за їх кількістю в організмах: макроелементи, мікроелементи.

Роль неорганічних речовин (води, кисню, оксидів, кислот, мінеральних солей) у життєдіяльності організмів.

Біологічна роль йонів


Учень (учениця):

називає:

  • органогенні елементи, макроелементи;

характеризує:

  • біологічну роль найважливіших для організму людини хімічних елементів;

  • роль води, кисню, оксидів, кислот, і мінеральних солей в існуванні живих систем різного рівня;

  • біологічну роль йонів;

  • вміст води в клітинах різних організмів, тканин;

  • вікові зміни кількості води в клітинах;

  • поняття: гідрофільність, гідрофобність, амфіфільність;

пояснює:

  • причини ендемічних та екологічних захворювань людини;

  • необхідність контролю хімічного складу води та їжі людини;

  • норми вживання води людиною в різних умовах
    навколишнього середовища;

  • необхідність квотування промислових викидів країнами світу;

застосовує знання:

  • для профілактики захворювань людини, що виникають через нестачу або надлишок деяких хімічних елементів;

робить висновки:

  • про єдність елементного складу тіл живої і неживої природи;

  • про відмінності між живою та неживою природою, які пов’язані з різним кількісним співвідношенням хімічних елементів.







Практична робота

№1 Визначення вмісту води у власному організмі.




8

Тема 2. Органічні речовини

Органічні речовини, що входять до складу організмів, їх різноманітність та біологічне значення.

Будова, властивості, роль у життєдіяльності організмів малих органічних молекул: ліпідів, моноcахаридів, амінокислот нуклеотидів.

Будова, властивості, роль у життєдіяльності організмів макромолекул (біополімерів): полісахаридів, білків, нуклеїнових кислот. Принципи дії ферментів, їх роль у

життєдіяльності організмів. Роль вітамінів, гормонів, факторів росту у життєдіяльності організмів.



Учень (учениця):

називає:

  • органічні речовини, що входять до складу організмів;

  • чинники, що впливають на зміну конформації макромолекул;

наводить приклади:

  • вітамінів, ферментів, гормонів, факторів росту та їхньої ролі у

  • життєдіяльності організмів.;

  • застосування ферментів у господарчій діяльності людини;

характеризує:

  • будову, властивості та біологічну роль ліпідів (жирів, фосфоліпідів, стероїдів);

  • будову, властивості та біологічну роль моносахаридів (рибози, дезоксирибози, глюкози, фруктози);

  • будову, властивості та біологічну роль дисахаридів

  • (сахарози, лактози, мальтози );

  • будову, властивості та біологічну роль амінокислот і нуклеотидів;

  • будову, властивості та функції полісахаридів, білків і нуклеїнових кислот;

  • структурні рівні організації білків і нуклеїнових кислот;

  • молекулярний рівень організації живої природи;

  • пояснює:

  • залежність функціонування біополімерів від їхньої просторової структури (конформації);

  • причини зміни конформації макромолекул;

  • роль АТФ в життєдіяльності організмів;

  • роль нуклеїнових кислот у спадковості та мінливості організмів;

спостерігає та описує:

  • властивості органічних молекул;

  • дію ферментів;

обґрунтовує:

  • взаємозв’язок будови органічних речовин з їхніми функціями;

розв’язує:

  • елементарні вправи з молекулярної біології (моделювання реплікації, транскрипції; визначення довжини, маси, нуклеотидного складу молекул нуклеїнових кислот);

дотримує правил:

  • техніки безпеки при виконанні лабораторних і практичних робіт;

  • використання різних хімічних речовин, які можуть впливати на життєдіяльність людини в побуті, у виробничий діяльності;

робить висновок:

  • про єдність хімічного складу організмів.







Лабораторні роботи:

№ 1. Визначення деяких органічних речовин та їхніх властивостей.

№ 2. Вивчення властивостей ферментів.

Практичні роботи:

№ 2. Розв'язування елементарних вправ з транскрипції та реплікації. Визначення довжини, маси, нуклеотидного складу молекул нуклеїнових кислот.

№ 3. Ознайомлення з інструкціями з використання медичних препаратів, засобів побутової хімії тощо та оцінка їхньої небезпеки.
№ 4. Оцінка продуктів харчування за їх хімічним складом.

Розділ ІІ. Клітинний рівень організації живої природи




5

Тема 1. Загальний план будови клітин. Поверхневий апарат. Ядро.

Історія вивчення клітини. Методи цитологічних досліджень.

Хімічний склад, будова і функції клітинних мембран (біомембран). Транспорт речовин через мембрани.

Функції та особливості будови поверхневого апарату клітин організмів різних царств живої природи.

Будова і функції ядра клітин еукаріотів. Значення нуклеоїду клітин прокаріотів.

Особливості будови клітин прокаріотів і еукаріотів.



Учень (учениця):

називає:

  • методи вивчення клітин ( світлова і електронна мікроскопія; авторадіографія, культура клітин);

  • типи організації клітин;

  • функції поверхневого апарату клітин;

  • функції ядра;

наводить приклади:

  • про-та еукаріотичних організмів;

розпізнає:

  • клітини прокаріотів і еукаріотів на фотографіях, малюнках і схемах;

  • структури ядра клітин на схемах, електронних мікрофотографіях;

характеризує:

  • клітинну теорію Т. Шванна і її роль в обґрунтуванні єдності органічного світу;

  • хімічній склад, будову і функції клітинних мембран;

  • транспорт речовин через біомембрани;

  • поверхневий апарат клітин організмів різних царств живої природи, його функції;

  • будову і функції складників ядра ( ядерна оболонка, нуклеоплазма, ядерний матрикс, хроматин, ядерце);

  • нуклеоїд прокаріотів;

  • будову клітини прокаріотів і еукаріотів;

пояснює:

  • значення цитологічних методів у діагностуванні хвороб людини;

  • бар`єрно-транспортну та сигнальну функції плазмолеми;

  • роль електричних явищ у житті клітини;

  • зв'язок хімічного складу і структури хроматину,

  • роль матриксу ядра у впорядкованому розташуванні його складників;

  • роль ядерної оболонки в ядерно-цитоплазматичному обміні;

  • керівну роль спадкової програми у життєдіяльності клітин;

порівнює:

  • два типи організації клітин;

  • поверхневий апарат клітин бактерій, грибів, рослин і тварин;

  • будову клітин рослин, тварин, грибів;

обґрунтовує:

  • взаємозв'язок клітини із зовнішнім середовищем;

  • зв’язок будови мембран клітини з виконуваними функціями;

дотримує правил:

  • виготовлення мікропрепаратів;

  • застосовує знання:

  • про будову клітин для доказу єдності органічного світу;

  • про поверхневий апарат клітин для обґрунтування небезпеки тютюнокуріння і вживання алкоголю і наркотичних речовин;

робить висновок:

  • про загальний план будови клітин прокаріотів і еукаріотів та їх особливості.









Лабораторні роботи:

№ 3. Будова клітин прокаріотів та еукаріотів.

№ 4* Спостереження явища плазмолізу та деплазмолізу в клітинах рослин.

№ 5* Мікроскопічна та ультрамікроскопічна будова ядра




7

Тема 2. Цитоплазма клітин.

Складники цитоплазми:

цитозоль (гіалоплазма), цитоскелет, мембранні і немембранні органели, включення.

Будова і функції цитоскелету, роль його складників у просторовій організації клітин, в організації рухів у клітині та руху клітин.

Будова клітинного центра, його роль в організації цитоскелету.

Реакції проміжного обміну речовин, що відбуваються в цитозолі, на прикладі гліколізу.

Хімічний склад, будова і функції рибосом. Синтез білків на вільних рибосомах, та на ендоплазматичній сітці.

Будова і функції одномембранних органел клітин
( гранулярна і гладенька ендоплазматичні сітки, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі )

Будова і функції двомембранних органел клітини. Функції мітохондрій. Клітинне дихання.

Синтез білків у мітохондріях

Функції пластид.

Фотосинтез. Значення фотосинтезу. Синтез білків у хлоропластах.

Учень (учениця):

називає:

  • складники цитоплазми;

  • мембранні і немембранні органели та включення клітини;

  • процеси, що відбуваються у цитоплазмі клітини;

наводить приклади:

  • рухів клітин і внутрішньоклітинних рухів;

розпізнає:

  • компоненти клітин на схемах, електронних мікрофотографіях;

характеризує:

  • хімічний склад і функціональне значення цитозолю;

  • складники цитоскелету, їх роль в просторовій організації клітин, організації рухів у клітині і рухів клітин;

  • генетичний код та його значення в біосинтезі білків;

  • будову і функції мітохондрій, пластид;

  • процеси гліколізу, біосинтезу білків, фотосинтезу; аеробного і анаеробного дихання в клітинах про - та еукаріотів;

пояснює:

  • роль клітинного центра в організації цитоскелету;

  • значення гліколізу в енергетичному обміні;

  • значення двомембранних органел в енергетичному обміні;

  • значення процесів анаеробного і аеробного дихання;

  • значення позаядерної спадковості;

  • значення фотосинтезу, його планетарну та космічну роль;

порівнює:

  • гіпотези походження органел клітин еукаріотів;

  • процеси, що відбуваються в цитоплазмі про- та еукаріотів;

спостерігає та описує:

  • рух цитоплазми у клітинах рослин;

розв’язує:

  • елементарні вправи з трансляції;

застосовує знання:

  • про вплив факторів зовнішнього середовища на клітини для профілактики захворювань людини;

  • про будову клітин для доказу єдності органічного світу;

робить висновок:

  • про схожість процесів обміну речовин, що відбуваються в клітинах організмів різних царств живої природи .










Лабораторні роботи:

№ 6*.Вивчення будови одномембранних органел.

№ 7*. Вивчення будови двомембранних органел.

№ 8. Рух цитоплазми у клітинах рослин.

Практична робота:

№ 5. Розв’язування елементарних вправ з трансляції.




6

Тема 3. Клітина як цілісна система.

Функціонування клітини прокаріотів як цілісної системи. Поділ клітин прокаріотів.

Клітинний цикл еукаріотів. Механізми відтворення і загибелі клітин.

Хімічний склад і будова хромосом на різних стадіях клітинного циклу.

Мітоз.

Мейоз.

Обмін речовин і енергії в клітині – енергетичний і пластичний обмін.

Сучасна клітинна теорія як уточнення и доповнення клітинної теорії Т. Шванна.

Сучасні цитотехнології, їх використання для діагностування і лікування захворювань людини.


Учень (учениця):

називає:

  • положення сучасної клітинної теорії;

  • фази мітозу і мейозу;

наводить приклади:

  • клітин, що не діляться;

  • застосування цитотехнологій для лікування захворювань людини;

розпізнає:

  • аутосоми і статеві хромосоми, структурні компоненти хромосом на схемах і електронних мікрофотографіях ;

  • фази мітозу і мейозу на препаратах, схемах, електронних мікрофотографіях, малюнках;

характеризує:

  • поділ клітин прокаріотів;

  • стадії клітинного циклу еукаріотів;

  • хімічний склад, будову і функції хромосом на різних стадіях клітинного циклу;

  • причини і способи загибелі клітин;

  • процеси мітозу та мейозу в еукаріотів;

  • сучасну клітинну теорію;

  • клітинний рівень організація життя;

пояснює:

  • принципи штучного вирощування клітин на поживних середовищах;

  • регуляцію клітинного циклу;

  • значення вивчення каріотипу організмів різних видів для систематики;

  • значення вивчення каріотипу для діагностування і профілактики спадкових хвороб людини;

  • значення функціональних змін у діяльності клітин та їх загибелі у виникненні захворювань людини;

  • причини і наслідки швидкого розмноження бактерій;

порівнює:

  • процеси мітозу і мейозу;

  • обмін речовин і енергії в клітинах автотрофних і гетеротрофних, аеробних і анаеробних організмів;

  • клітинну теорію Т. Шванна з сучасною клітинною теорією;

обґрунтовує:

  • подібність і відмінності в будові клітин організмів різних царств живої природи у зв’язку зі способом їхнього життя;

  • значення видової сталості каріотипу;

  • зв’язок пластичного і енергетичного обміну в клітині;

застосовує знання:

  • про процеси життєдіяльності клітини для збереження здоров’я;

робить висновок:

  • клітина – елементарна цілісна жива система.







Лабораторні роботи:

№ 9. Будова хромосом.

№ 10. Мітотичний поділ клітин.

Практична робота

№ 6. Порівняння мітозу і мейозу.

Розділ ІІІ. Організмовий рівень життя




4

Тема 1. Неклітинні форми життя
Віруси, їх хімічний склад, будова, життєві цикли.
Роль в природі й житті людини.

Профілактика ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших вірусних захворювань людини.

Пріони.

Учень (учениця):
називає:
- неклітинні форми життя;

  • гіпотези походження неклітинних форм життя;
    наводить приклади:

  • захворювань людини, які спричинені вірусами і пріонами;

характеризує:

  • хімічний склад, будову та життєвий цикл вірусів;

  • білки, які входять до складу вірусів, пріонів;

  • нуклеїнові кислоти, що входять до складу вірусів;

  • механізми проникнення вірусів у клітини людини, тварин, рослин, бактерій;

  • особливості вірусів, їх роль у природі й житті людини;

  • особливості пріонів ;

обґрунтовує:
- способи боротьби з вірусними захворюваннями;
пояснює:

  • заходи профілактики вірусних захворювань людини, зокрема ВІЛ-інфекції/СНІДу, вірусного гепатиту;

  • заходи профілактики зараження пріонами;

  • шляхи розповсюдження вірусних захворювань людини;

застосовує знання:
- про процеси життєдіяльності вірусів для профілактики
вірусних захворювань людини, тварин, рослин;
дотримує правил:
- поведінки в місцях, де можливе зараження вірусами;

робить висновок:

  • віруси – неклітинні форми життя, обов’язкові внутрішньоклітинні паразити.




4

Тема 2. Одноклітинні організми
Характеристика прокаріотів – еубактерій і архебактерій. . Особливості їх організації і життєдіяльності. Роль бактерій у природі та в житті людини.

Профілактика бактеріальних захворювань людини.

Особливості організації і життєдіяльності одноклітинних еукаріотів.
Колоніальні одноклітинні організми.

Учень (учениця):
називає:
-
одноклітинні організми;
наводить приклади:
- одноклітинних прокаріотів;

- одноклітинних рослин, тварин, грибів;

  • колоніальних одноклітинних організмів;
    характеризує:

  • особливості будови прокаріотів;

  • особливості будови одноклітинних еукаріотів;

  • спосіб життя бактерій;

  • автотрофні бактерії (фототрофи, хемотрофи);

  • гетеротрофні бактерії (сапротрофи, симбіонти);

  • аеробні та анаеробні бактерії;

  • шляхи розповсюдження бактеріальних захворювань людини;

  • явище колоніальності одноклітинних організмів;

  • відмінності одноклітинних еукаріотів від клітин багатоклітинних організмів;

пояснює:

  • роль бактерій в екосистемах;

  • значення бактерій у господарській діяльності людини;

  • засади профілактики бактеріальних захворювань людини;

  • принципи застосування антибіотиків у лікуванні бактеріальних захворювань;

  • роль одноклітинних еукаріотів у виникненні захворювань людини;

  • роль одноклітинних грибів у природі й життєдіяльності людини;

  • роль одноклітинних рослин і тварин у природі;

застосовує знання:
-
про процеси життєдіяльності бактерій для профілактики
інфекційних захворювань та використанні у господарчій
діяльності людини.

робить висновок:

  • про різноманітність бактерій, яка пов’язана з розповсюдженням їх в усіх середовищах існування на планеті Земля;

  • про особливості будови одноклітинних еукаріотів.




8

Тема 3. Багатоклітинні організми
Багатоклітинні організми без справжніх тканин. Багатоклітинні організми зі справжніми тканинами.

Стовбурові клітини. Диференціація клітин. Принципи взаємодії клітин. Утворення тканин у тварин.

Будова і функції тканин тварин, їх здатність до регенерації.

Гістотехнології. Застосування штучних тканин для лікування захворювань людини.

Утворення, будова і функції тканин рослин, їх здатність до регенерації.

Органи багатоклітинних організмів.
Регуляція функцій у багатоклітинних організмів.
Колонії багатоклітинних організмів.


Учень (учениця):
називає:


- багатоклітинні організми;

  • тканини багатоклітинних організмів;

  • органи рослин і системи органів тварин;

наводить приклади:

  • застосування гістотехнологій для лікування захворювань людини;

  • колоній багатоклітинних організмів;

характеризує:

  • стовбурові клітини багатоклiтинних організмів;

  • принципи диференціації клітин;

  • типи тканин тварин ( епітеліальні, тканини внутрішнього середовища, м’язові, нервова);

  • типи тканин рослин (твірні, покривні, провідні, механічні, основні);

  • регенерацію тканин у багатоклітинних тварин і рослин;

  • можливості та перспективи використання гістотехнологій;

  • регуляцію функцій у рослин;

  • регуляторні системи тварин на прикладі людини (нервову, ендокринну, імунну);

  • тканинний, органний, організмовий рівні організації життя;

пояснює:

  • значення стовбурових клітин багатоклітинних організмів, створення «банків» для їх зберігання;

  • значення процесу диференцiації клітин, утворення тканин і органів;

  • значення гістотехнологій у лікуванні захворювань людини;

  • взаємодію систем регуляції у людини;

порівнює:

  • організацію багатоклітинних рослин, тварин і грибів;

  • стовбурові та диференційовані клітини;

застосовує знання:

  • про регуляцію функцій організму людини для збереження власного здоров’я, свідомої поведінки в природі та колективі;

  • для оцінки етичних аспектів досліджень в галузі цитотехнологій і гістотехнологій;

робить висновок:

  • про принципи формування і механізми регенерації тканин у багатоклітинних рослин і тварин.

  • про принципи організації та функціонування багатоклітинних організмів.







Лабораторні роботи:

№ 11. Будова тканин тваринного організму.

№ 12. Будова тканин рослинного організму.




1

Узагальнення. Принципи організації, функціонування і властивості молекулярного, клітинного, організмового рівнів організації живої природи.

1   2   3   4

Схожі:

Навчальні програми для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів...
«Про затвердження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня»

Програма з біології для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів
Вступ. Програма призначена для навчання біології на академічному рівні у класах універсального, спортивного, математичного, фізичного,...

Програма з біології для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів
Характеристика структури навчальної програми. Програма включає пояснювальну записку, основний зміст І державні вимоги до рівня загальноосвітньої...

Календарно-тематичне планування уроків з інформатики для 7-х класів
«Інформатика. Навчальна програма для учнів 5–9 класів загальноосвітніх навчальних закладів»

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів: Природознавство...
У 2012-2013 навчальному році вивчення біології, екології, природознавства у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюватиметься...

Програма природознавств о 5 к л а с для загальноосвітніх навчальних закладів
«Про затвердження навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня»

Програма з хімії для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів
Програмою передбачено вивчення хімії металічних І неметалічних елементів І їхніх сполук (10-й клас) І основних класів органічних...

Програма з хімії для 10-11 класів
Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень...

Програма з хімії для 10-11 класів
Програми для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів: рівень стандарту, академічний рівень, профільний рівень...

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів «Хімія. 7-9 класи»
Міністерства освіти І науки України або схвалення для використання у загальноосвітніх навчальних закладах



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка