Пошук по сайту


НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2002 — 2005 роки та на період до 2010 року

Заняття

Сторінка3/5
1   2   3   4   5

НАЦІОНАЛЬНА ПРОГРАМА
мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи
на 2002 — 2005 роки та на період до 2010 року


За 16 років, що минуло після аварії на Чорнобильській АЕС, радіаційний стан територій, що зазнали радіоактивного забруднення, поліпшився. Цьому сприяли природні процеси та здійснення заходів із запобігання винесенню радіонуклідів за межі зони відчуження, мінімізації наслідків аварії у сільськогосподарському виробництві, проведення дезактиваційних робіт, а також заходів, спрямованих на соціальний та медичний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (далі — учасники ліквідації) і потерпілих від Чорнобильської катастрофи (далі — потерпілі), зниження рівнів опромінення людей, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення.

Під час виконання завдань, передбачених Національною програмою ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у 1996 — 2000 роках, не були чітко визначені пріоритети, контроль за їх реалізацією та проведенням робіт одночасно за всіма напрямами при обмеженому бюджетному фінансуванні. Це призводило до того, що невідкладні заходи не завжди здійснювалися ефективно і в повному обсязі.

З 2002 року розпочинається тривалий етап мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи, протягом якого необхідно реалізувати програми подальшої соціальної, медичної та психологічної реабілітації населення, закінчити в основному радіаційне та економічне відновлення населених пунктів і території, що зазнала радіоактивного забруднення, забезпечити збереження їх культурно-історичної спадщини. Ці завдання враховано у Національній програмі мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2002 — 2005 роки та на період до 2010 року (далі — Національна програма).

I. Підсумки роботи з мінімізації наслідків
Чорнобильської катастрофи


1. Забруднення навколишнього середовища

Внаслідок викиду радіоактивних матеріалів із зруйнованого 26 квітня 1986 р. четвертого блока Чорнобильської АЕС забруднено понад 53,5 тис.кв. кілометрів території України. Найбільш забрудненою є територія зони відчуження, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році. Територія цієї зони становить 2044 кв. кілометри. У 1998 році до території зони відчуження приєднано частину території зони безумовного (обов'язкового) відселення (далі — зона відчуження), і тепер загальна площа зони відчуження становить 2598 кв. кілометрів. Ця територія належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Для зони відчуження характерні:

висока щільність радіонуклідів на поверхні землі та їх концентрація в поверхневих водах;

наявність великих локалізованих джерел радіоактивності (об’єкт “Укриття”, пункти захоронення та пункти тимчасової локалізації радіоактивних відходів);

формування у межах її території основної частини забруднення стоку
р. Дніпра;

особливі ландшафтні умови, які сприяють підвищенню міграції радіонуклідів;

припинення традиційної господарської діяльності.

Основними радіонуклідами, які визначають забруднення зони відчуження, є цезій-137, стронцій-90 та альфа-випромінювальні трансуранові елементи, сумарні запаси яких у цій зоні становлять більше ніж 720.1015 бекерелів активності.

Цезій-137 на цей час обумовлює понад 90 відсотків (суми всіх радіонуклідів аварійного походження) зовнішнього опромінення персоналу, який працює в зоні відчуження, а також населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення (зовнішнього та внутрішнього опромінення).

Основна кількість радіоактивних речовин зосереджена на об'єкті “Укриття”, тобто близько 200 тонн опроміненого і свіжого ядерного палива, змішаного з іншими матеріалами в різноманітних формах. Загальна активність довгоіснуючих радіонуклідів становить близько 7001015 бекерелів. Об’єкт "Укриття" виконує свої захисні функції протягом п'ятнадцяти років, проте його стабільність у подальшому не може бути гарантована. Існує гостра необхідність у перетворенні цього об’єкта на екологічно безпечну систему.

Активність радіоактивних відходів (далі - РАВ), зосереджених у пунктах їх захоронення та пунктах тимчасової локалізації, дорівнює приблизно 13×1015 бекерелів. Ці пункти створено в 1986 — 1987 роках у процесі дезактивації територій, що зазнали радіоактивного забруднення.

Територія зони відчуження є джерелом надходження радіонуклідів у суміжні із зоною регіони, а також, як показали результати досліджень, ефективним захисним бар'єром від поширення радіонуклідів на території України і Білорусі.

2. Дози опромінення та радіаційний захист населення

Протягом тривалого часу (до 20 років) основним дозоутворювальним радіонуклідом є цезій-137, який формує близько 90 відсотків дози додаткового опромінення. За цей період виконано значні обсяги протирадіаційних заходів і робіт, що разом з автореабілітаційними процесами забезпечили поліпшення радіаційної ситуації.

У 1998 – 2000 роках тільки в 15 населених пунктах річні дози опромінення через радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи перевищували 5 мілізіверт (рівень віднесення території до зони безумовного (обов’язкового) відселення). У 440 населених пунктах ці дози перевищували 1 мілізіверт (рівень віднесення території до зони гарантованого добровільного відселення). У зв’язку із споживанням забруднених продуктів для більшості населення, яке проживає на територіях Українського Полісся, що зазнали радіоактивного забруднення, до 90 відсотків дози додаткового опромінення зумовлено внутрішнім опроміненням.

Головна складова дози внутрішнього опромінення зумовлена цезієм-137. Стронцій-90 має істотне радіологічне значення (до 30 відсотків дози додаткового опромінення) тільки на території, суміжній із зоною відчуження (північна частина Київської та західна частина Чернігівської областей).

Результати аналізу свідчать, що приблизно в 500 населених пунктах перевищено показники державних санітарно-гігієнічних нормативів за вмістом цезію-137 у молоці корів. Це перевищення спостерігається передусім у тих господарствах, де для випасу худоби та заготівлі сіна використовують непридатні для цього за радіологічними показниками сінокоси та пасовища.

Максимальні рівні забруднення продуктів харчування, які формують найбільшу дозу додаткового опромінення (молоко та мясо великої рогатої худоби і гусей), перевищують показники державних санітарно-гігієнічних нормативів у 2 - 3, а іноді і більше разів.

Ліси, луги, пасовища, де значення коефіцієнтів переходу радіонуклідів з ґрунту в рослинність значно вищі порівняно з орними землями, є найбільш небезпечними з точки зору радіологічних показників (або критичними) територіями, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

3. Соціально-психологічні та економічні наслідки

Чорнобильська катастрофа істотно змінила життя мільйонів людей. З місць постійного проживання було евакуйовано та переселено понад
162 тис. осіб.

Переселення створило цілий ряд серйозних проблем, пов'язаних з труднощами пристосування громадян до нових умов життя.

Часткове переселення в багатьох випадках призвело до руйнації структури життєзабезпечення, обмеження ведення сільського господарства, втрати робочих місць, підвищення рівня безробіття, загострення інших соціальних проблем.

Демографічні показники на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, погіршилися — народжуваність зменшилася, а працездатне населення у працездатному віці мігрує із цих територій на чисті території. Крім того, ставлення населення, яке проживає на чистих територіях, до продукції, виробленої на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, ускладнює її реалізацію, що в свою чергу призводить до скорочення місцевих доходів. Все це спричиняє як зменшення виробничої активності населення, так і скорочення кількості робочих місць. У результаті погіршився економічний стан цих регіонів та населення, яке в них проживає. Погіршення харчування, умов праці та відпочинку позначилися на стані здоров'я населення.

Обмеження видів діяльності людей, що суперечить традиціям, створює труднощі в повсякденному житті. Частина населення не довіряє інформації про ефективність заходів щодо обмеження наслідків аварії, про безпечність теперішньої радіаційної обстановки і концентрації радіонуклідів у харчових продуктах, його охоплює тривога за своє здоров'я і здоров’я своїх близьких. Мають місце масові факти не завжди виправданого самообмеження в споживанні окремих продуктів місцевого виробництва, відмови від певних видів діяльності чи відпочинку. З урахуванням того, що у більшості осіб, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, вміст важливих мікроелементів (йод, селен, кобальт, фтор тощо) недостатній, самообмеження в споживанні деяких видів продуктів (наприклад молока, ягід) призвело до трансформації дієти, зменшення проти фізіологічних норм надходження в організм людини вітамінів, мікроелементів.

Протягом останніх 10 років, відколи Україна самостійно здійснює видатки на ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи, питома вага витрат на цю мету не зменшується і становить 5 - 7 відсотків видатків державного бюджету. Тільки за період з 1991 по 2001 рік включно витрати на ліквідацію наслідків катастрофи досягли майже 6 млрд. доларів США.

4. Сучасний стан здоров'я осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи

За даними Державного комітету статистики на 1 січня 2002 р. в Україні проживала 3096814 осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Серед них 1048928 — дітей, у тому числі
4469 — дітей-сиріт і 2688 — дітей-інвалідів.

На територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, проживає
2294816 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у тому числі 491297 дітей віком до 14 років.

За даними Центру медичної статистики Міністерства охорони здоров'я, під час медичного обстеження осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виявлено 83 відсотки хворих. Найбільша кількість хворих серед учасників ліквідації — 91,5, евакуйованих із зони відчуження — 87,7, осіб, які постійно проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, — 83,7 відсотка. Серед дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, віком до 14 років хворих — 76,1 відсотка. Серед дітей, евакуйованих із зони відчуження, хворих — 83,7 відсотка, серед дітей, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, — 76,6 відсотка.

Поширеність захворювань серед дорослих і підлітків зросла на 28,3 відсотка (з 12354,3 у 1993 році до 15850,8 у 2001 році), а захворюваність — на 10,6 відсотка (з 5308 до 5871 на 10000 постраждалих). Поширеність захворювань серед учасників ліквідації порівняно з 1993 роком зросла з 25823 до 31607,5; серед осіб, які евакуйовані із зони відчуження, — з 22926 до 28007,9; серед осіб, які проживають на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, — з 15517,2 до 15605,5 на 10 000 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Захворюваність дорослих і дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у 2001 році на 4 відсотки (5842,5 проти 5619,3 захворювань на 10000 постраждалих) перевищувала захворюваність громадян, які не постраждали від цієї катастрофи.

У структурі захворювань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на кінець 2001 року найбільше хвороб органів дихання (35 відсотків), нервової системи, органів чуття (11,4 відсотка), системи кровообігу (10,2 відсотка), травм і отруєнь (7,8 відсотка), сечостатевої системи (7,2 відсотка). Кількість хвороб серед дорослих і підлітків за 10 років збільшилася в 2 — 6 разів. Спостерігається зростання кількості новоутворень, хвороб крові і органів кровотворення, кістково-м’язової системи.

Рівень захворюваності та поширеність захворювань серед дітей, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які проживають на території зони посиленого радіоекологічного контролю, перевищує ці показники серед інших дітей. Рівень захворюваності дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищився на 28,4 відсотка і становив 1411,4 на 1000 дітей у 2001 році проти 1089,3 у 1993 році. Одночасно зросла і поширеність хвороб на 47,3 відсотка — з 1494 у 1993 році до 2200,8 у 2001 році.

Найбільш поширені серед дітей хвороби органів дихання (60,3 відсотка), нервової системи та органів чуття (7,8 відсотка), шкіри ( 5,3 відсотка), органів травлення (5 відсотків).

Інші класи хвороб з меншою питомою вагою у структурі захворюваності у дітей, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, характеризуються також значними темпами зростання. Це стосується новоутворень, психічних захворювань, хвороб сечостатевої системи, вроджених вад.

На 1 січня 2002 р. зафіксовано понад 250 випадків раку щитовидної залози у дітей віком до 18 років. Інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи стало 2 668 дітей.

Показник загальної смертності серед осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, підвищився з 13,3 у 1993 році до 14,3 на 1000 потерпілих у 2001 році, тобто на 7,5 відсотка. Серед учасників ліквідації цей показник зріс з 5,5 до 12,6 на 1000 осіб, або у 2,3 раза.

5. Ефективність робіт з радіаційного захисту населення

Результати оцінки протирадіаційних заходів дають підстави стверджувати, що найефективнішими були:

заміна продуктів харчування з високими рівнями радіоактивного забруднення на чисті;

вапнування ґрунтів (одночасно із зниженням рівня накопичення радіоактивного цезію-137 давало змогу зменшити накопичення важких металів - свинцю і кадмію);

внесення підвищених доз мінеральних добрив;

залуження та перезалуження луків, пасовищ;

глибоке переорювання ґрунтів там, де це давала змогу потужність гумусового горизонту.

Меншою від очікуваної була ефективність заходу з переселення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, через недостатньо враховані соціально-психологічні чинники. Якщо оцінювати переселення з позиції зміни сумарних доз опромінення, то слід зазначити, що в деяких випадках після переселення на території, що не віднесені до радіоактивно забруднених, сумарна доза опромінення не зменшується, а, навпаки, збільшується. Це зумовлено додатковим опроміненням від джерел природної радіоактивності (радону). Вибір місць переселення на першому етапі не завжди був оптимальним. Крім того, переселення проводилося як примусовий захід, хоча громадяни повинні мати право добровільного вибору місця проживання. Якщо громадяни, які мають право на переселення, залишаються проживати на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, держава зобов’язана гарантувати їм надійний захист, а у разі переїзду — забезпечувати компенсацію вартості втраченого майна, працевлаштування і соціальний захист.

Результати дозиметричної паспортизації, проведеної у 1996 — 2001 роках, показали, що внаслідок здійснення протирадіаційних заходів та природного відновлювального процесу список населених пунктів, що віднесені до зон радіоактивного забруднення, може бути значно скорочено. У 1350 населених пунктах сумарна середньорічна ефективна доза опромінення людей не перевищує критерію віднесення до зони посиленого радіоекологічного контролю — 0,5 мілізіверт за рік. У цих населених пунктах проживає 1,6 млн. осіб, з них 390 тис. дітей.

За оцінками вітчизняних та зарубіжних учених на території зони відчуження в даний час зосереджено близько 720.1015 бекерелів (або майже
20 млн. кюрі) сумарної активності радіонуклідів аварійного викиду. Причому в природних екосистемах зони їх кількість досягає 8.1015 бекерелів (або майже 0,2 млн. кюрі). Сумарна активність РАВ на пунктах тимчасового зберігання становить майже 13.1015 бекерелів (понад 0,3 млн. кюрі), в об’єкті “Укриття” — 700.1015 бекерелів (близько 20 млн. кюрі). Площа території із щільністю забруднення цезієм-137 понад 555 кілобекерелів на кв. метр (або 15 кюрі на кв. кілометр), радіоактивним стронцієм понад 111 кілобекерелів на кв. метр (або 3 кюрі на кв. кілометр) та плутонієм понад 3,7 кілобекерелів на кв. метр (або 0,1 кюрі на кв. кілометр) дорівнює приблизно 1800 кв. кілометрів. Обсяг щорічного винесення за межі зони цих радіонуклідів становить приблизно (0,5 — 3).10-3 відсотків запасів у природних екосистемах і (1 — 7).10-7 відсотків запасів природно-техногенного комплексу (включаючи об’єкт “Укриття”).

Отже, бар’єрні властивості природно-техногенного комплексу зони відчуження є досить ефективними, оскільки від їх надійності залежить ступінь небезпеки цієї зони для населених територій.
1   2   3   4   5

Схожі:

Теоретичного та практичного заняття
Запрошуємо вас поринути у світ цікавої хімії! Заняття в нашій школі це шанс відкрити для себе красу цієї чудової науки, яка супроводжує...

Тема заняття

Заняття
Організація І проведення розвідки джерел водопостачання при надзвичайних ситуаціях та під час війни. Оцінка якості води польовими...

Заняття
Організація І проведення санітарного нагляду за очищенням, знезараженням, дезактивацією води у польових умовах при надзвичайних ситуаціях...

Робочий навчальний план від 10. 06. 2011 №572 (додаток 2) складений відповідно до Типового
Додатковий час на навчальні предмети, факультативи, індивідуальні заняття та консультації

Заняття
В кожній цивілізованій країні найбільшою цінністю суспільства є людина, її життя І здоров’я. Тому захистити І зберегти фізичне, психічне...

Сценарій тренінгу з використанням проектного методу під час проведення...
Мотивація: кожен студент майбутній господар (господиня) І мусить знати не лише найпростіші правила етикету, а й безліч інформації,...

Методичні рекомендації щодо оформлення навчальних кабінетів з базових дисциплін
В ньому проводяться уроки, гурткові, позакласні І факультативні заняття, вихов­на робота з учнями, систематичне підвищення нау­кової,...

Методичні рекомендації щодо оформлення навчальних кабінетів з базових дисциплін
В ньому проводяться уроки, гурткові, позакласні І факультативні заняття, вихов­на робота з учнями, систематичне підвищення нау­кової,...

Методичні рекомендації щодо змісту варіативної складової робочих...
Типовими навчальними планами, затвердженими наказом Міністерства освіти І науки України від 29. 11. 2005р. №682. Додаткові години...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка