Пошук по сайту


Сценарій свята-гри «Подорож до Країни Ввічливості»

Сценарій свята-гри «Подорож до Країни Ввічливості»

Сторінка1/11
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Хорольський районний Центр дитячої та юнацької тврочості

ЗБІРКА СЦЕНАРІЇВ

СВЯТ ТА КОНКУРСНО-РОЗВАЖАЛЬНИХ ПРОГРАМ

ХОРОЛ

2014


ЗМІСТ
1. Пердмова..........................................................................................................................4
2. Сценарії державних свят «Світ моєї України»...........................................................10
3. Сценарії до Дня працівників освіти.............................................................................21
3. Сценарії родинних свят «Роде наш красний...»..........................................................37
4. Сценарії осінніх свят та конкурсно-розважальних програм «Осінь золота знов до нас прийшла»......................................................................................................................49
5. Сценарії конкурсно-розважальних програм до Дня збройних сил України та Дня захисника Вітчизни...........................................................................................................60
6.Сценарій свята-гри «Подорож до Країни Ввічливості».............................................67
7. Сценарії новорічних свят та розваг..............................................................................70
8. Сценарії свят та концертних програм до Міжнародного жіночого дня...................80
9.Сміхотека «Веселіше не буває».....................................................................................89
10. Ігрова програма до Дня Захисту дітей «Сонячні краплинки».................................90


Передмова

Із поняттям «свято» пов'язується не просто вільний від роботи час, відпочинок, а вільний час як важливий соціально-культурний акт, що сприяє творенню людських цінностей.

Свято — одна зі складних форм організації виховної роботи, колективна творча справа, що є комплексною формою організації виховної роботи в соціумі. Існує традиційне розуміння свята, яке пов'язується з вільним ча­сом, коли відзначається якась подія, що супроводжується святковим ритуалом, символічною дією, чимось надзвичайно радісним чи уро­чистим.

Свято для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, як правило, проводиться вранці, а тому таке дитяче свято називається «ранок». Поняттям «вечір» позначають свято для старшокласників та дорослих людей, якщо воно організовується у вечірній час. Поняттю «бал» відповідає форма роботи, яка супроводжується музикою та кла­сичним танцем (осінній бал, новорічний бал-маскарад, випускний бал тощо).

Організатори свята гармонійно поєднують методи і форми роботи з метою формування у дітей цін­нісних орієнтацій та загальної культури, оптимально використовують засоби, які акумулюють різні види мистецтв, а його учасники активно включаються в різні види діяльності.

Свято виховує. Воно не лише залишає в серці дитини яскравий емоційний відбиток, а й збагачує її духовний світ. Дитяче свято — молодший брат традиційних свят нашого народу, одне з найцікавіших художніх і педагогічних явищ.

Свято означає таку організацію дозвілля учнів, яка ґрунтується не лише на сприйнятті, а й на активній дії: свято пов'язане з найріз­номанітнішими формами самовираження, які включають позитивне ставлення до тих чи інших дат, подій, традицій. Під час свята відбувається багатогранний вплив па особистість учня шляхом включення його в різноманітні види ді­яльності та оптимального використання засобів (слово, музика, деко­рації, інтер'єр, освітлення, звуки тощо), що акумулюють різні види мистецтва.

Органічне поєднання цих ознак забезпечує духовне зростання та цілісне формування особистості школяра, ефективність свята за­галом. Дитяче свято — своєрідна форма самовираження і духовного збагачення дитини. Воно покликане сприяли пізнанню юними світу, формувати їхній світогляд, зміцнювати моральні принципи, прищеп­лювати топкі естетичні смаки. Творення свята — мистецтво.

Основні групи свят

Залежно від виховних завдань і своєрідності змісту шкільні свя­та можна поділити на такі основні групи: суспільно-гуманістичні, трудові, спор/тиші, художньо-творчі, календарно-обрядові.

Організатори того чи іншого свята передбачають реалізацію ціло­го комплексу виховних завдань, що гармонійно переплітатимуться, однак кожне свято має свою, саме йому притаманну ідею, свій сюжет, жанр, що й визначають його виховні пріоритети: патріотичне, гро­мадянське, трудове та економічне виховання, формування духовно-моральної, правової, естетичної, фізичної, екологічної, ігрової, дозвіллєвої культури тощо.

Зокрема, громадянське й правове виховання школярів здійснюєть­ся у процесі підготовки і проведення суспільно-гуманістичних свят, приурочених до пам'ятних

дат календаря (День незалежності, День Конституції, День матері, Міжнародний день захисту дітей тощо). Пам'ять про найдорожчі народу події — бойові і трудові перемоги, славні сторінки історії — має жити у віках і передаватися з поколін­ня в покоління, щоб зберегти кращі народні традиції. В організації таких свят важливо все: добір художнього матеріалу (літературних і документальних творів, кіно- та фотодокументів, музики, пісень, малюнків, плакатів), засобів і форм емоційного впливу, чітке ви­значення жанру свята, його організаційних моментів.

Військово-патріотичне виховання здійснюється в процесі підго­товки і проведення свят бойової слави: Дня перемоги, Дня Збройних сил України, днів окремих родів військ.

Дієвим засобом трудового і морального виховання є дні професій.

Традиційними стали художньо-творчі свята, які присвячуються літературі, поезії, музиці, театру, пісні, пам'ятним датам вітчизня­ної і зарубіжної культури. Вони допомагають вирішувати завдання естетичного виховання школярів, вчать глибше розуміти прекрасне, розвивають художньо-творчі здібності дітей і підлітків. Систематич­но проводяться масові фізкультурні свята — засоби пропаганди до­сягнень спорту. Вони допомагають вирішувати завдання фізичного й естетичного виховання школярів, виховувати колективізм, дружбу, товариськість, кмітливість і наполегливість у досягненні спортивних результатів.

Свята, пов'язані з порами року, сприяють вихованню любові до природи, бережливого ставлення до загальнонародної власності, при­родних багатств рідного краю тощо. До них належать Свято зустрічі весни, День птахів, День лісу, Свято врожаю, Новорічне свято тощо. Саме вони є дієвим засобом екологічного виховання учнів.

Отже, у процесі підготовки та проведення свят здійснюється фор­мування ціннісних ставлень особистості до держави та суспільства, до інших людей, до себе, свого фізичного «Я», праці, природи та мис­тецтва.
Педагогічні умови виховної ефективності свят

Шкільне свято буде ефективним засобом виховання школярів, якщо в процесі його підготовки і проведення дотримуватися таких педагогічних умов:

• забезпечення єдності виховних завдань і конкретного змісту;

• використання комплексу різноманітних методів та прийомів;
• форм і засобів емоційно-морального впливу на учасників;

• врахування вікових особливостей дітей;

• здійснення методично чіткої організації (складання детального плану підготовки та проведення, підготовка ведучих та учасників).
Методичні поради щодо організації шкільного свята

Кожне свято має свою структуру, складовими елементами якої є: пролог (вступна частина, під час якої в символічній формі мотиву­ється зміст, створюється відповідний святковий настрій (соціально-психологічна основа), учасники налаштовуються на певне емоційне сприйняття); зав'язка (епізод, який «запускає в рух» сюжет); розви­ток дії (логічний розвиток епізодів, дії— основа сценарної будови); фінал (має закріпити в душі кожного учасника те головне, що заключало в собі свято). Сценарій проведення готується за таким алгорит­мом: тема, адресність

(для учнів якого віку), мета, оформлення (на­очне, музичне), дійові особи, використана література, хід свята.

Якщо сценарій готовий, визначені ведучі та учасники свята, слід розпочи­нати проведення репетицій: окремих епізодів, їх об'єднання, усього дійства. Організовуючи репетиції, потрібно дотримуватися таких ви­мог: наявність чіткого графіку проведення (він дисциплінує, виховує відповідальність); цілеспрямованість (чітко уявляти очікуваний ре­зультат); створення ділової, сприятливої, доброзичливої атмосфери; стриманість у спілкуванні.

Успіх свята забезпечується майстерним поєднанням слова, музи­ки, художньо-декоративного оформлення та гри. Слово, як би воно не звучало, має бути почуте всіма. Феномен музики полягає в тому, що вона готує до сприйняття певних образів, подій, фактів, думок, викликає певні емоції тощо. Музика може звучати в урочисті момен­ти, як акомпанемент чи окремий музичний номер. Інтер'єр, колір, освітлення, зображувальні засоби, вдало розміщені плакати, атри­бути, костюми чи їх елементи тощо також відіграють важливу роль у естетично-емоційному сприйнятті того, що відбувається на сцені, в залі. Свято мас бути пронизане грою, вигадкою, адже дитина пізнає світ, граючись. Гра — це завжди радість, піднесений настрій, задово­лення від успіху. Під час свята, як правило, проводяться масові ігри. Вони допомагають заповнити паузи й активізувати всіх учасників.

Шкільне свято надовго залишиться в дитячій пам'яті лише тоді, коли буде організовуватися з позицій педагогічної доцільності та з урахуванням методичних вимог.

Отже, дитяче свято потрібно розглядати:

- як відносно самостійну форму організації виховного процесу зі школярами;

- як цілісну структуру, всі компоненти якої тісно взаємопов'язані і взаємодіють.

Методика розробки сценарію

Сценарій — це детальна літературно-текстова й організаційна розробка змісту і ходу будь-якого виховного заходу, зокрема свята. V сценарії послідовно викладаються окремі художні та реальні еле­менти дії, вказані способи переходу від однієї частини дії до іншої, на­водиться орієнтовний напрям усіх імпровізаційних виступів та інших акцій. У сценарій уводяться художні твори, які будуть використані, чи уривки з них; у ньому передбачаються засоби активізації учасни­ків, планується оформлення і спеціальне обладнання приміщень.

Відсутність ретельно розробленого сценарію, підміна його організаційним планом, який не розкриває змісту кожного елемента, може принести до неузгодженості окремих його частин, їх механічного з’єднання, збіднення виразних можливостей матеріалу і недостатньо яскравого розкриття ідеї.
Основні етапи роботи над сценарієм

Зазвичай ця робота починається із продумування ідейно-тематичної основи заходу, чіткого визначення його теми та ідеї, які тісно взаємопов'язані, але різняться одна від одної. Тема — це коло життєвих явищ, відібраних і висвітлених автором сценарію, або, ка­жучи іншими словами, це те, про що автор хоче розповісти учасни­кам заходу. Ідея — це основна думка, оцінка подій, про які йдеться у сценарії, чи, іншими словами, те, заради чого автор хоче розповісти учасникам про щось.
Ідея сценарію слугує стрижнем для відбору та організації доку­ментального й художнього матеріалу, вона попередньо визначає основний конфлікт дії, її композицію, диктує принцип відбору тих, хто виступатиме. Нечіткість ідеї, як правило, виявляється у нечіткості смислових акцентів заходу.

Тема задається із самого початку, а до ідеї, як до головного ви­сновку, сценарист і режисер повинні підвести учасників. Недоцільно подавати ідею в готовому вигляді, з самого початку. Завдання полягає в тому, щоб змусити кожного включитися в події, самому осмислити ідею, якій підпорядковано розвиток дії. У такому творчому процесі глядач і стає активним учасником заходу.

Тема та ідея тісно пов'язані і разом створюють ідейно-тематичну основу театралізованої вистави, свята, ігрової програми тощо.

Однак для створення сценарію визначити його тему та ідею недостатньо. У сценарії обов'язково мас бути сюжет, тобто розвиток подій, вияв характерів у дії.

Пошуки яскравого, цікавого матеріалу для організації сюжету — невід'ємна частина роботи над сценарієм. Автори сценарію компо­нують матеріал так, щоб сюжет розвивався від події до події, у без­перервній, логічно пов'язаній сценічній дії.

Розвиток сюжету неможливий у сценарії без визначення і роз­робки конфлікту, тобто основного для розвитку подій зіткнення ін­тересів, поглядів, прагнень. Конфлікт може виражатись у подоланні труднощів, перешкод.

Наступний крок — продумування композиції, тобто реалізація сюжету і конфлікту у сценічній дії, яка розвивається. Композиція є організацією дії, а значить, вимагає відповідного логічного розмі­щення матеріалу в ході сценарію. Композиція сценарію включає в себе експозицію, зав'язку, розвиток дії (основну дію), кульмінацію і розв'язку.

Експозиція — це коротка розповідь про події, які передували ви­никненню конфлікту, що його викликали. Зазвичай експозиція пере­ростає у зав'язкувони невіддільні. Експозиція і зав'язка мають бути чіткими, лаконічними. Вони несуть велике психологічне наван­таження, оскільки «збирають» увагу глядача, готують до сприйняття дії, налаштовують на сприйняття. Експозиція-зав'язка можуть бути надзвичайно різноманітними за формою вираження: віршована за­ставка, пісня, сценка з п'єси, фрагмент кінофільму, театралізована хода...

Наступна частина композиції —розвиток дії, чи основна дія, тобто зображення процесу боротьби, її перипетій, ланцюги подій і зіткнень, в яких вирішується конфлікт. Основна дія розпадається на ланцюги взаємопов'язаних і взаємозумовлених епізодів. Кожен із них має свою логіку, свою внутрішню композицію, через яку червоною ниткою проходять ідея та тема сценарію.
Алгоритм написання сценарію: загальні вимоги

Текст сценарію має бути викладений без помилок. Текст, у якому йдеться про дії ведучих та учасників заходу, виділя­ється курсивом (наприклад: Звучить лірична мелодія). Зліва жирним шрифтом вказують дійових осіб (наприклад: Ведуча.), справа — текст слів. Текст сценарію має бути викладений за таким алгоритмом:

1. Вказати форму проведення виховної справи та її тему (напри­клад: Новорічне свято «Найдорожчий скарб»).

2. Вказати адресність, тобто для дітей якої вікової категорії при­значена справа
(наприклад: Для учнів 5 — 6 класів; Для молодших школярів; Для старшокласників).

3. Вказати мету проведення: навчальну чи пізнавальну, розвивальну, виховну (наприклад: ознайомити молодших підлітків із напря­мами живопису, сприяти їх пізнавальній активності, розвитку уваги, спостережливості, пам'яті, творчих здібностей, формуванню основ естетичної культури, естетичного досвіду).

4. Вказати наочне оформлення, його зміст, кількість (наприклад: плакат «Книга — джерело знань», табло «Рахуй до ста» (3 шт.), ар­куші наперу (3 шт.), журнал «Барвінок» (3 примірники), портрети художників (вказати прізвища й ініціали), надувні кульки (15 штук), букети квітів, вишиті рушники тощо).

5. Музичне оформлення передбачає перелік музичних творів та зазначення їх авторів (наприклад: «Вальс квітів» П, І. Чайковського, «Пісня про рушник»: музика Г. Майбороди, слова А, Ма­лишка).

6. Обладнання включає усі технічні та інші засоби, необхідні для проведення виховної справи (магнітофон, акустична система, мікро­фон, телевізор, проектор, декорації, стелаж для виставки, мольберти, трибуна, музичні інструменти, вази для квітів тощо).

7. Окремо вказують різного роду реквізит та аксесуари для про­ведення ігор та конкурсів: склянки, ложки, мотузки, мас пляшки тощо; спортивний інвентар: м'ячі, кеглі, обручі, пов'язки для очей, дрібні предмети, таці, питки, гімнастичні палиці тощо.

8. Сценарій ходу виховної справи (свята, ігрової програми, турніру, усного журналу, години спілкування тощо) викладається детально у такій послідовності: вступ (визначається актуальність теми, монтується діяльність), основна частина (її зміст спрямований на реалізацію визначених педагогічних завдань, передбачає залучення учнів до різних видів діяльності), заключна частина (підбиття підсумків, допомагає з'ясувати рівень розуміння й усвідомлення основних ідей справи). У ході сценарію слід виділити усі види роботи (розповідь, інтерв'ю, демонстрація, перегляд фрагментів фільму, гра, бесіда, прослуховування музичних творів) і детально їх описати. Якщо виконується пісня, вірш чи прозовий твір - слід подати їх повний текст. Якщо проводиться гра —

по­трібно вказати завдання її учасникам, правила та умови гри. Якщо письмове оформлення є детальним, то на початку викладу посе­реднім робиться запис: «Хід свята (ігрової програми тощо)», якщо подається розгорнутий план проведення виховної справи (напри­клад, не можна наперед передбачити, які потрібно буде вводити коментарі у ході інтелектуальної гри, екскурсії чи вікторини), то слід записати: «План проведення інтелектуальної гри». Загальний (а не детальний) план проведення будь-якої справи педагогом за­писується за умови, коли він вільно володіє матеріалом і немає погреби у детальному викладі. Як досвід виховної роботи на об­ласну педагогічну виставку, науково-методичну раду, обласні та всеукраїнські конкурси слід подавати розгорнуті сценарії усіх ви­ховних справ.

9. На титульній сторінці обов'язково потрібно вказати форму про­ведення виховної справи, її тему, прізвище, ім'я та по батькові автора, його посаду та місце роботи, район.

10. Якщо сценарій є авторською, оригінальною розробкою (у ньо­му немає чужих текстів), то на титульному аркуші вказують: «Автор сценарію: прізвище, ім'я,
по батькові», списку літератури не подають. Якщо сценарій має компілятивний (з різних готових матеріалів ком­понувався необхідний) або комбінований (є доробки автора та використаний матеріал інших авторів) характер, слід писати: «Сценарій підготував (підготувала): прізвище, ім'я, по батькові». Якщо над сце­нарієм працювала творча група, то слід назвати прізвища, імена та по батькові всіх авторів. За умови використання компілятивного та комбінованого методів роботи над сценарієм після викладу його змісту обов'язково слід подати перелік використаної літератури, щоб уникнути плагіату. Описуючи перелік використаної літератури, необхідно вказати сторінки, матеріал з яких є складовою сценарію. Наприклад: Батицький М. В. Музична мозаїка: музично-дидактичні ігри [текст] / М. В. Батицький. — К.: Музична Україна, 1990. •— С. 45.

11. Перелік літератури подають відповідно до вимог. Наприклад:

Батицький М. В. Музична мозаїка: музично-дидактичні ігри [текст] / М. В. Батицький — К.: Музична Україна, 1990. — 80 с.

Кожне свято чи театралізоване дійство повинно сприяти етичному та естетичному вихованню дитини, воно повинно залишити слід в її свідомості. Отже, сценарій повинен бути таким, щоб справді виховувати естетичні смаки, а не навпаки. Адже сьогодні наші діти чують і бачать безліч непристойностей з екранів телевізорів, з відеомагнітофонів, через мережу Інтернет. Тому завдання сценариста дитячого свята полягає в тому, щоб навчити дитину відрізняти чисте мистецтво, розширити свої пізнавальні можливості.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Сценарій свята «Нашій школі 35!»
«З днем народження, рідна школа!» Актова зала прикрашена повітряними кульками. З лівої сторони від сцени знаходиться великий екран,...

Сценарій випускного вечора 201 4 рік «Подорож країною дитинства»
На сцену повільним, плавним кроком виходить випускниця, яка веде за руку першокласника

Сценарій фольклорно-спортивного свята для учнів 7 11 класів
Роль уроків фізичного виховання у збереженні фізичного та духовного здоров’я учнів

Лекція: Країни Азії: Індія, Японія. Китай
Японія. Егп, історико-культурні особливості країни. Особливості населення країни. Галузева І територіальна структура господарства....

Лекція: Країни Європи: Франція, Італія
Особливості егп країни. Населення, галузева структура господарства країни, її територіальні відмінності

Позакласний захід з бжд для учнів. Рекомендовано для проведення в...
Мета: за допомогою гри повторити та закріпити правила безпечного поводження під час пожежі, при перебуванні на вулицях міста, в лісі,...

Лекція : Країни Європ и
Фрн. Географічне положення. Населення І міста. Особливості сучасного розвитку господарства країни. Промисловість. Сільське господарство....

Https://ssl zahav net il/green-card-lottery/registFor asp
Країна, у якій народився – Назва країни повинна відповідати сучасній назві країни, у якій народився аплікант

Країни Західної Європи
Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, Швеція, Фінляндія, Данія, Люксембург, Ісландія; до середньорозвинутих Іспанія, Порту­галія, Греція,...

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії)
Будз М. Д., Мартинюк В. О., Постоловський Р. М, Троян С. С. Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії):...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка