Пошук по сайту


Екологічні стежки - Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії)

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії)

Сторінка7/31
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   31

Екологічні стежки – екскурсійні маршрути, що прокладаються в межах найбільш відвідуваних територій з метою духовного та фізичного розвитку особистості. Початково такі маршрути маркірувались поблизу за­повідних територій та пам'яток природи (національний парк "Лахемаа" в Естонії).

Екологія (від грец. «еко» – середовище і «логос» – вчення) – 1) наука, що вивчає взаємовідношення між живими організмами та середовищем їх існування; 2) наука про структуру та функції природи; 3) комплексна наука, що досліджує середовище існування живих істот, в тому числі людини. Термін «екологія» запровадив німецький учений Е.Геккель (1866 р.). Основоположником екології як географічної науки був американський географ Р.Зауер, який започаткував дослідження екологічних проблем у сучасному світі та їх впливу на долю цивілізацій.

Екологія міст – у країнознавчих дослідженнях – аналіз, характеристика і вивчення міського життя, що базується на аналогії з пристосуванням рослин і організмів до навколишнього (оточуючого) середовища.

Екологія народонаселення (від грец. oikos - дім, житло, і logos - слово, вчення) – науковий напрямок, що досліджує прямі і зворотні зв'язки між процесами, що відбуваються у народонаселенні і навколишньому середовищі, а також причини, що сприяють зміні поведінки населення у різній соціально-екологічній ситуації.

Економіка – 1) наукова дисципліна, яка вивчає сектори і галузі господарства, умови і всю сукупність елементів; 2) сукупність відносин з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг в умовах конкретної економічної системи і конкретної держави; 3) господарство якого-небудь регіону, держави або її частини. Е. – це галузь людської діяльності, що пов’язана з виробництвом, обміном і споживанням товарів і послуг.

Економіка народонаселення – напрямок у науці, що вивчає закономірності визначального впливу економіки на розвиток народонаселення, а також зворотнього впливу розвитку народонаселення на економіку.

Економіко-географічне (суспільно-географічне) країнознавство – займається вивченням господарства і населення з точки зору його галузевої спеціалізації та територіального розподілу й організації.

Економіко-географічне положення (ЕГП) – положення будь якої території (об’єкту) по відношенню до різних чинників природного і соціально-економічного характеру. ЕГП, в свою чергу, ділиться на низку «положень», і серед них транспортно-географічне, ресурсно-географічне, промислово-географічне. При трактуванні ЕГП визначається пріоритетність зовнішніх або внутрішніх факторів. Основними властивостями ЕГП є: відношення (причинно-наслідкові до інших об’єктів), потенційність (можливі наслідки взаємозв’язку з іншими об’єктами), дистанційність (відстані між об’єктами). Основною властивістю ЕГП є характер територіальних відношень, які поділяються на: 1) основні – територіальні відношення об’єкту до галузей, елементів і ареалів власного виробництва; 2) похідні – територіальні відношення об’єкту до економічних зв’язків, точніше до фокусів і ліній їх втілення; 3) інтегральні – територіальні відношення різного масштабу.

Економічна географія – відгалуження соціально-економічної географії, наука, яка вивчає територіальну організацію суспільного виробництва, просторові процеси і форми організації життя людей з точки зору ефективності самого виробництва. Політико-економічною основою Е. г. є вчення про географічний поділ праці (міжнародний і територіальний), теорія розміщення виробництва. Термін Е. г. наприкінці 1880-х років увів німецький учений В.Готц.

Економічна інтеграція – узгоджений розвиток і взаємне доповнення підприємств, галузей господарства, регіонів і держав в інтересах ефективнішого використання ресурсів і повного задоволення потреб учасників цього процесу у відповідних товарах і послугах.

Економічна оцінка природних умов і природних ресурсів – їх вартісний вираз, для оцінки якого використовують два підходи: витратний і рентний. При витратному підході грошова оцінка здійснюється на підставі суспільних затрат на їх господарське освоєння і експлуатацію. При рентному підході природний ресурс оцінюється за ефектом (прибутком), що дає його використання, або за додатковими затратами на компенсацію втрат прибутку в разі вилучення певного ресурсу з природокористування.

Економічне зростання – збільшення обсягів суспільного виробництва за рахунок інтенсивних (збільшення результативності при незмінних ресурсах) та екстенсивних (збільшення ресурсів при незмінному ступені їх використання) факторів.

Економічне районування – науково обгрунтований поділ країни або великого регіону на економічні райони, що історично склалися або формуються в процесі розвитку продуктивних сил і об’єктивно відображають територіальний поділ праці.

Економічний потенціал – наявність матеріальних і трудових ресурсів, що здатні забезпечити максимально можливий рівень виробництва продукції і послуг.

Економічний район – територіально цілісна частина країни, яка має виробничу спеціалізацію і через суспільний поділ праці пов’язана з іншими частинами народногосподарського комплексу.

Економічні прибережні зони країн – 200-мильна (миля = 1883 м) акваторія моря або океану, в якій країна має суверенні права на мінеральні й біологічні ресурси, а інші країни користуються свободою плавання суден і мають доступ до надлишків допустимого улову (згідно Конвенції ООН по морському праву). Економічною приналежністю країн є і континентальний шельф, який виділяється за трьома ознаками: 1) прилягання до державної території; 2) глибина до 200 м; 3) технічна доступність ресурсів.

Економічно-активне населення – частина населення, зайнята суспільною корисною діяльністю, що приносить прибуток. За рекомендацією ООН до цієї категорії відносяться безробітні, які шукають роботу.

Екополіс – міське поселення, сплановане з урахуванням комплексу екологічних потреб людини. Головним чином Е. - малоповерхове місто з обширними (не менше 50% території міста) "природними каналами" садів, парків, лісопарків, полів, водойм і т.п., що створюють сприятливі екологічні умови для життя людини, рослин, тварин.

Екорозвиток – відображає необхідність тісного взаємозв’язку соціально-економічного розвитку території з станом її навколишнього середовища.

Екскурсант – тимчасовий відвідувач, який перебуває в країні відвідування менше 24 год.; відвідувач певної території, міста, комплексу, музею тощо.

Екскурсія (від лат. ехсursio - поїздка) – 1. Колективне відвідування музею, визначного місця, виставки тощо; поїздка, прогулянка з освітньою, науковою, спортивною, розважальною та ін. метою тривалістю не більше 24 годин, як правило, без ночівлі. 2. Група осіб (екскурсантів), які здійснюють таку поїздку або прогулянку.

Експансія – розширення сфери впливу держав, що здійснюється економічними, військовими і дипломатичними методами.

Експедиційні країнознавчі дослідження – експедиції в різні регіони світу, в ході яких за детально розробленою програмою проводяться польові маршрути, вивчаються конкретні типи взаємодії природи, людини, госпо­дарства і суспільства.

Експеримент – метод дослідження країнознавчих проблем, міжнародних відносин у цілому чи їх елементів шляхом активного впливу на них за допомогою створення нових умов, які відповідають меті дослідження, або шляхом зміни протікання процесів у потрібному напрямку. По відношенню до сфери міжнародних відносин Е. може здійснюватися у формі теоретичного моделювання міжнародних процесів або різних міжнародних систем і доповнюватися моделюванням за допомогою електронно-обчислювальних машин.

Експериментальне країнознавче дослідження – тип дослідження, спрямованого на аналіз причинно-наслідкової залежності в розвитку відповідних процесів. Важливою умовою його проведення є наявність достатньо високого рівня знань з досліджуваної проблеми.

Експорт робочої сили (англ. export; від лат. exporto - виношу, виводжу) – еміграція економічно активного населення, виїзд робочих за кордон.

Екстремізм система крайніх політичних поглядів (як “правих”, так і “лівих”), прихильники яких застосовують радикальні (у тому числі насильницькі, терористичні) заходи і засоби з метою загострення політичної ситуації, дестабілізації політичного життя.

Електоральне (виборче) країнознавство – галузь політичної географії, яка займається дослідженням і вивченням територіальних аспектів масових виборчих кампаній.

Електорат коло осіб, які мають право брати участь у виборах до органів влади.

Ембарго 1) засіб політичного та економічного тиску однієї держави (або групи держав) на іншу (інші) шляхом обмеження або повного припинення торгово-економічних зв’язків з нею (ними); 2) заборона державної влади на ввезення із своєї країни в іншу товарів або валюти.

Емігранти – особи, що здійснюють еміграцію.

Еміграція (від лат. Emigratio  виселення, переселення)  переселення з батьківщини в іншу країну. Еміграцією називають і тривале перебування громадян за межами батьківщини внаслідок такого переселення.

Емпіричне країнознавче дослідження – наукове дослідження, спрямоване на отримання фактофіксуючого знання, тобто за допомогою прямої або опосередкованої реєстрації, встановлення і узагальнення країнознавчих фактів, характерних для досліджуваних країнознавчих явищ, об’єктів, відносин.

Ендогамія (від грец. endon - в середині і gamos - шлюб) – звичай, що виник в епоху первіснообщинного ладу і полягає в укладенні шлюбів між особами, що належать до однієї родинної групи. Деколи використовується для позначення тенденції етнічно однорідних шлюбів (між особами однієї національності).

Енергетичні ресурси природних процесів – енергія сонця, вітру, хвиль, припливів і відпливів. Вона екологічно чиста і практично невичерпна.

Епістемологія – розділ філософії, який займається проблемами теорії пізнання: аналізом природи пізнання як явища, вивченням передумов виникнення пізнання як практичного процесу, закономірностей його еволюції, природи й сутності знання як явища, співвідношення пізнання та знання, реальності й знань, умов достовірності знання, пошуками визначення і критеріїв того, що взагалі слід вважати знанням.

Ератосфен Кіренський (276 – 194)давньогрецький вчений, що дав назву «географія» самій науці й склав «Географічні записки», одну з перших країнознавчих робіт.

Есперанто (есп. esperanto - той, що сподівається) – міжнародна штучна мова (корені слів взято з найбільш поширених європейських мов), створена у 1887 р. варшавським лікарем Зіменгофом.

Етапи формування політичної карти світу (ПКС) – зміна кількості суверенних держав та їх розмірів протягом історії людства. Виділяють наступні етапи: перший – рабовласницький, коли виникли перші могутні держави, такі як Вавілон, Єгипет, Греція, Рим, Карфаген; другий – феодальний (V – XV cт.), коли виникли могутні імперії, йшло загарбання колоніальних володінь. Могутніми країнами стають Візантія, Київська Русь, Англія, Іспанія, Франція, Османська імперія; третій – новий або капіталістичний (з XVI ст. до першої світової війни), коли сформувався світовий ринок і завершився розподіл світу між капіталістичними країнами. Загострення політичних відносин на межі ХІХ і ХХ ст. переросло в першу світову війну, в результаті якої Німеччина втратила частину європейської території та колонії, розпались Австро-Угорська та Османські імперії, лідером світової економіки і політики стали США; четвертий – почався із закінченням першої світової війни і утворенням Радянського Союзу – першої соціалістичної країни. Велике значення для формування ПКС мала друга світова війна, в результаті якої сформувався світовий соціалістичний табір з 15-ти країн, змінилися кордони СРСР за рахунок приєднання балтійських країн, Західної України і Західної Білорусії, Східної Пруссії, Німеччина розпалась на ФРН і НДР, Італія і Японія втратили колонії, утворились великі військово-політичні блоки – НАТО і Варшавський договір; п’ятий або сучасний (початок припадає на середину 80-х років) – розпад Радянського Союзу на 15 суверенних держав, розпад соціалістичного табору, об’єднання Німеччини, розпад Югославії і Чехословаччини.

Етатизм – політична теорія, яка захищає головну роль державної влади у найважливіших сферах суспільного життя; активне втручання держави у життя громадян.

Етнічна територія – територія переважного розміщення даного етносу; звичайно включає ареал його формування і компактного розселення, а також райони змішування з іншими національностями.

Етнічний склад (структура) населення – розподіл населення за ознакою етнічної належності (національності).

Етнічні міграції – міграції населення в яких беруть участь люди певної етнічної (національної) належності, тобто на перший план виступає роль етнічного фактора.

Етнічні процеси – зміна окремих етнічних елементів, частин етносу і етносів у цілому (мови, культури, соціальної структури, статево-вікового складу і т.ін.). Розрізняють розділюючі та об'єднуючі процеси (консолідація, асиміляція, інтеграція).

Етногенез процес формування етносу будь-якого історичного типу і просування його до гранично можливої для нього стадії зрілості: 1) самий початок, вихідний етап у конституюванні етносу; 2) продовження багатостадіального процесу самого конституювання етносу за своїми типовими й історичними стадіями.

Етнографія (від грец. ethnos - плем'я, народ і grapho - пишу) – наука, яка вивчає культуру і побут народів світу.

Етноекологія – наукова дисципліна, що виникла на межі екології людини з етно­графією. Вивчає взаємодію етнічних угруповань з навко­лишнім природним середови­щем. Формування Е. обумов­лене специфікою етносів як особливих спільностей людей. Ця специфіка проявляється в біологічній і особливо в соці­ально-культурній сфері. Тео­ретичні основи Е. розроблені В.І. Козловим (1983).

Етнолінгвістична класифікація народів – класифікація, згідно з якою народи поділяються за мовними сім'ями та групами.

Етнологія – наука про походження, етнічну історію народів, про формування особливостей їх культури, релігії та побуту. За змістом близька до етнографії.

Етнонім – назва народу.

Етноплацеста – геополітичне місце, де народився певний етнос-народ.

Етнополітика політика щодо різних етносів у поліетнічній державі. Демократична держава ставить за мету гармонізацію взаємовідносин між етнічними групами, а також між нацією-державою в цілому та етнічними групами, що її складають.

Етнос (від грец. «етнос» – народ) – історично сформована стійка спільність людей, яка виступає як соціальний організм, що самовідновлюється завдяки етнічно однорідним шлюбам і передаванню новим поколінням мови, культури, традицій, етнічної орієнтації тощо. До Е. належать племена, народності, нації.

Етносу розселення – особливості територіального розміщення етносу як в ареалі цього компактного розселення, так і в етнічно змішаних районах, що входять у етнічну територію, а також за її межами з виділенням різних ступенів змішування за часткою даного етносу (в %) і за його взаєморозміщенням з іншими етносами.

Етносфера – земна оболонка, яка являє собою мозаїчну в етнічному відношенні антропосферу, що складається зі всієї сукупності етноценозів Землі (за Гумильовим Л.М.).

Етноценоз – геобіоценоз, у якому відбувається розвиток даного етносу, що опосередкований процесом його адаптації (за Гумільовим Л.М).
Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ) – торгово-економічна група країн Західної Європи, створена в 1960 р. (Австрія, Фінляндія, Португалія, Швеція, Данія, Швейцарія), в якій здійснюється безмитна торгівля, при збереженні її членами самостійних тарифів у відносинах з іншими країнами. Центр – м. Женева (Швейцарія).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   31

Схожі:

Реферат з дисципліни Країнознавство
Північна Америка між Канадою І мексикою. Це 48 штатів, на які припадає 83 площі І 99,3 населення країни. 49-м штатом є Аляска, що...

Лекція: Країни Азії: Індія, Японія. Китай
Японія. Егп, історико-культурні особливості країни. Особливості населення країни. Галузева І територіальна структура господарства....

Лекція: Країни Європи: Франція, Італія
Особливості егп країни. Населення, галузева структура господарства країни, її територіальні відмінності

Лекція : Країни Європ и
Фрн. Географічне положення. Населення І міста. Особливості сучасного розвитку господарства країни. Промисловість. Сільське господарство....

№1"Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці. Міжнародне...
Криворізький медичний коледж, заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області

№1"Законодавча основа Євросоюзу з питань охорони праці. Міжнародне...
Криворізький медичний коледж, заснований на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області

Реферат з дисципліни
Основні поняття про науку,як сферу людської діяльності націленої на пізнання природи

Студента групи м -99
Основні поняття про науку,як сферу людської діяльності націленої на пізнання природи

Тема 1: Основні поняття про паралельні обчислення
Загальні зауваження стосовно оцінки продуктивності паралельних алгоритмів та систем

Https://ssl zahav net il/green-card-lottery/registFor asp
Країна, у якій народився – Назва країни повинна відповідати сучасній назві країни, у якій народився аплікант



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка