Пошук по сайту


Шаповалов А.І. Методика розв’язування задач по хімії: Посібник для вчителя. К.: Рад шк., 1989. 87 с

Шаповалов А.І. Методика розв’язування задач по хімії: Посібник для вчителя. К.: Рад шк., 1989. 87 с

Сторінка1/3
  1   2   3
Шаповалов А.І. Методика розв’язування задач по хімії: Посібник для вчителя. – К.: Рад. шк., 1989. – 87 с.

Для свдомого засвоєння знань з хімії велике значення мають розрахункові хімічні задачі. Розвєзування їх є одним з найважливіших засобів поєднання теорії з практикою, активізації розумової діяльності учнів у процесі вивчення основ хімії.
I. MЕТОДИЧНІ Й ЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ХІМІЧНИХ ЗАДАЧ

ЗАДАЧІ ЯК СКЛАДОВИЙ ЕЛЕМЕНТ СТРУКТУРИ ХІМІЧНИХ ЗНАНЬ

У методичній літературі немає одностайності у визначенні поняття «задача». М. В. Метельський твердить, що «задача — по­няття, яке не визначається і в найширшому розумінні означає те, що потребує виконання, розв'язування»1 (1 Метельский Н. В. Дидактика математики. Общая методика и ее проблемы: Учеб. пособие для вузов.— 2-е изд., перераб. — Минск : Изд-во Белорус. ун-та, 1982.—С. 176.). Задачу можна визначити як об'єкт розумової діяльності, який вимагає виконати якесь практичне перетворення або відповісти на теоретичне питання шляхом пошуку умов, що дають змогу розкрити зв'язки між відомими і не­відомими її елементами.

Іноді під задачею розуміють вправу, яка виконується за допо­могою умовиводу. У такому випадку поняття «задача» ототожнюється з поняттям «дидактична» або «навчальна задача». Мета навчаль­ної задачі — певним чином впливати на діючого суб'єкта (учня), який у процесі розв'язування оволодіває новими знаннями або способами дій.

Хімічну задачу можна розглядати як систему, стан якої харак­теризується певними параметрами. Звичайно хімічною задачею називають невелику проблему, яка розв'язується за допомогою логічних умовиводів, математичних дій, хімічного експерименту на основі понять, законів і методів хімії.

Кожна хімічна задача складається із сукупності даних — умови задачі2 (2 Терміном «умова задачі» часто неправомірно називають увесь текст. Умова задач лише дає дані, що потрібні для знаходження шуканого.) і запитання, яке вказує її вимогу. Крім того, у ній обов'яз­ково є певна система функціональних залежностей, що зв'язують шукане з даними і дані між собою. Саме ці залежності й дають можливість шукати розв'язок задачі.

Між умовою задачі та її вимогою існують різноманітні зв'язки, характер яких визначає структуру задачі, кількість можливих розв'язань. Задачі, в умові яких міститься необхідна і достатня кількість даних для виконання її вимоги, називаються визначе­ними.

Приклад 1. Масова частка вуглецю у вуглеводні 85,714 %. Густина вуглеводню за повітрям 1,931. Визначити формулу вуглеводню3. (3 Розвязання задач, наведених у тексті, подано в додатку 1.)

Цю задачу можна розв'язувати кількома способами, але відповідь буде одна — бутен С4Н8. Отже, ця задача належить до визна­чених. Якщо в умові задачі опустити дане — густину за повітрям, то вона матиме нескінченну множину розв'язків, а саме СН22Н4, С3Н6, С4Н8, С5Н10, С6Н12 тощо. Такі задачі називаються невизначеними.

У процесі навчання хімії в основному використовуються визна­чені задачі, в яких шуканим можуть бути хімічні принципи, пра­вила, маси реагентів і продуктів реакції тощо. В окремих випадках можна використовувати і невизначені задачі, наприклад на зна­ходження найпростішої формули речовини. Але вимога задачі знайти саме найпростішу формулу речовини робить її визначеною. Процес розв'язування хімічної задачі передбачає вибір страте­гії, загальних та спеціальних правил, які можна використати у розв'язуванні задачі. Під стратегією розуміють вичерпний план дій, який формується в ході розв'язування задачі. Виділяють три етапи: вивчення і аналіз умови задачі, складання плану розв'язу­вання і її розв'язання.

Загальні правила спрямовані на визначення основних підхо­дів до розв'язування майже всіх хімічних задач. Наведемо для прикладу правила, яких треба додержувати, розв'язуючи задачі на обчислення за хімічними рівняннями: з'ясувати, який хімічний процес описується в умові задачі; виписати потрібні довідкові дані; вибрати для обчислень основні формули; записати рівняння реак­ції; з'ясувати за рівнянням реакції кількісні відношення між реагуючими речовинами; здійснити обчислення.

Спеціальні правила застосовуються при розв'язуванні вузької групи хімічних задач.

Приклад 2. Визначити відносну густину суміші метану об'ємом 1 л і вод­ню об'ємом 0,5 л.

Для розв'язування цієї задачі можна скористатись правилом діагоналей і скласти лінійне рівняння з одним невідомим.

В останні роки в дослідженнях з методики викладання хімії все частіше використовується системно-структурний підхід. Він грунтується на тому, що специфіка навчального процесу (системи) не вичерпується особливостями його складових частик. Вона зале­жить ще й від характеру зв'язків і відношень між окремими еле­ментами системи навчального процесу.

Якщо елементи цілого значно впливають один на одного, то вони утворюють структуру. Очевидно, що і навчальний матеріал з хімії становить певну структуру, що характеризується притаман­ними їй логічними зв'язками. Основними елементами цієї системи є хімічні поняття і судження (наукові факти, явища, закони, теорії, властивості речовин тощо).

Змісту й структурі навчального матеріалу з хімії відповідає певна система задач, яка будується на основі зв'язків між елемен­тами системи знань. У шкільному курсі хімії система задач підбирається хоч і дослідним шляхом, але значною мірою інтуїтивно. Отже, системи задач практично немає.

Одним із шляхів створення оптимальної системи задач з хімії є застосування системного підходу. Для цього треба визначити відношення й зв'язки між елементами знань та їх окремими компонентами. Сукупність відношень системи знань дає можливість виді­лити систему задач, у якій реалізуються ці відношення і зв'язки.

Системність у розв'язуванні задач передбачає, що кожна наступна задача повинна мати певну новизну, бути посильно важкою, вимагати відповідних прийомів роботи над нею. Як приклад наве­демо систему задач (схема 1) при вивченні розчинів у 8-му класі, в якій реалізується сукупність зв'язків між елементами знань цього розділу.



У цій системі можна виділити задачі на розуміння залежностей між величинами:



задачі, які вимагають застосування набутих знань для визначення молярної концентрації розчинів, якщо відома їх густина і масова частка розчиненої в них речовини.

На жаль, програма шкільного курсу хімії не забезпечує вико­ристання системи хімічних знань як засобу підвищення ефективно­сті навчального процесу. Задачі ж, розв'язування яких передба­чається програмою, неможливо використати для створення системи задач. Вони розміщені в різних темах шкільного курсу хімії без урахування взаємозв'язків між ними і принципу послідовності.

При системному підході до курсу хімії теоретичні знання і вміння розв'язувати задачі становлять єдину систему хімічних знань, яка забезпечує поглиблене і свідоме засвоєння знань учнями одночасно з оволодінням структурою самих задач.

Важливою характеристикою хімічних задач є їх складність і важкість. У педагогічній і методичній літературі складною нази­вають задачу, яку для розв'язання треба розчленувати на ряд про­стих задач. Важка задача — це складна задача, розчленування якої на прості задачі неочевидне. Таким чином, складність задачі є її об'єктивною властивістю, а важкість задачі визначається ста­новленням до неї самого учня, його знаннями. Крім того, важкість полягає і в тому, що учень, маючи певні знання, не вміє про­никнути в сутність задачі, встановити взаємозв'язки між її даними і вимогою. Ця недостатність аналітико-синтетичної діяльності учня є його індивідуальною особливістю, але вона залежить і від об'єктивних особливостей структури задачі.

Під структурою задачі розуміють характер внутрішніх відно­шень між даними і шуканими величинами. Структура задачі — це хід її розв'язання. Залежність між даними і вимогою задачі, тобто її структуру, можна подати у вигляді розгалуженого графа. Досліджуючи цей граф, оцінюють важкість задачі. Експеримен­тально доведено, що важкість математичної задачі залежить від кількості замкнених контурів у її структурі. Очевидно, що це сто­сується і розрахункових хімічних задач. Для прикладу розглянемо важкість двох задач.

Приклад 3. Залізну пластинку занурили в розчин сірчаної кислоти. Через якийсь час її вийняли, промили, висушили і зважили. Її маса зменши­лась на 9,1 г. Визначити об'єм водню, що виділився під час реакції за

нормальних умов.

Приклад 4. Залізну пластинку занурили в розчин мідного купоросу. Через якийсь час її вийняли, промили, висушили і зважили. Маса пластинки збільшилась на 1,3 г. Визначити масу міді, яка виділилась на пластинці.

(1 Рівняння реакції.)

У структурі 1-ї задачі (а) 7 елементів і 6 відношень. А в струк­турі 2-ї задачі (б) 8 елементів, 8 відношень і 1 замкнений контур. Більшість учнів вважала, що 2-га задача важча.

Зрозуміло, що в процесі навчання хімії учням пропонуються задачі за зростаючим ступенем складності. Якщо учень не може розв'язати задачу, то її можна спростити. Для цього структуру основної задачі треба подати у вигляді графа і об'єднати окремі гілки графа.

Приклад 5. Скільки води необхідно взятії для розчинення 6,022 • 1024 мо­лекул оксиду сірки (VI), щоб добути розчин, у якому масова частка сірчаної кислоти 20 % ?

Граф розв'язання цієї задачі має такий вигляд (схема):



З'єднавши в цьому графі гілки з вершинами NА і NSO3, дістанемо простішу задачу.

Приклад 6. Скільки води потрібно для розчинення 10 моль оксиду сірки (VI), щоб добути розчин, у якому масова частка сірчаної кислоти 20 %?

За таким принципом можна спрощувати й складніші задачі, якщо учні не можуть знайти в них взаємозв'язки між даними і шу­каним.

КЛАСИФІКАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЗАДАЧ

Для виявлення функцій, ролі й місця хімічних задач у системі методів навчання, рівня засвоєння учнями навчального матеріалу, розвитку пізнавальних здібностей і творчих можливостей учнів задачі класифікують за різноманітними ознаками. Вибір ознак залежить від мети класифікації. Зокрема, якщо треба виявити за­гальний підхід до розв'язування задач певного типу або скласти алгоритм цього процесу, тоді їх доцільно класифікувати за спосо­бами розв'язування. Якщо задачі мають політехнічну спрямова­ність і їх мета — профорієнтація учнів, то їх доцільно класифіку­вати за змістом.

У методичній літературі1 (1 Цитович И. К., Протасов П. Н. Методика решения раcчетных задач по химии.— М., 1983.— С. 18—23) і в програмах шкільного курсу хімії задачі в основному класифікуються за способом розв'язування. Пропонуємо таку класифікацію для визначення місця задач у на­вчальному процесі (схема 3).

Схема 3.

КЛАСИФІКАЦІЯ ХІМІЧНИХ ЗАДАЧ

НАВЧАЛЬНІ ХІМІЧНІ ЗАДАЧІ




























За характером вимоги

За структурою

За характером змісту

За способом подання

За способом розв’язування

За дидактичною метою













З одним (кількома) варіантами розв’язань





На знаходження шуканого

На доведення

На конструювання

Прості

Комбіновані

Конкретні

Виробничі або побутові

Розрахункові

Якісні

Експериментальні

Арифметичні

Алгебраїчні

Тренувальні

Пізнавальні

Творчі

Залежно від ознак, обраних для класифікації, ту саму задачу можна віднести до різних груп. Це ще раз підтверджує, що будь-яка класифікація не може бути вичерпною. З наведеної класифі­кації бачимо, що різні типи хімічних задач мають неоднакове зна­чення в навчальному процесі. Задачі на знаходження шуканого в збірниках задач зустрічаються найчастіше. Інші типи задач за характером вимоги використовуються обмежено.

У збірниках задач з хімії для середньої школи домінують тре­нувальні задачі. Видаються і спеціальні збірники1. (1 Буринська Н. М. Тренувальні вправи з неорганічної хімії. — К., 1979.— 158 с.) Очевидно, що в навчальному процесі з хімії перевага надається саме тренуваль­ним задачам. Пізнавальні й творчі задачі використовуються об­межено.

Найменше використовуються задачі з міжпредметним змістом. Для їх складання, аналізу та розв'язування потрібні знання з різ­них навчальних предметів (математики, фізики, біології тощо). Співвідношення основного і суміжного предметів у тексті задач може бути різним. У хімічній задачі можуть бути терміни із суміж­ного предмета, які у розв'язанні задачі не використовуються.

Приклад 7. Під час деяких захворювань внутрішньовенно вводиться фізіологічний розчин, у якому масова частка хлориду натрію становить 0,85 %. Обчислити масу води і хлориду натрію, необхідних для приготування такого розчину масою 5 кг.

Зміст задачі може містити і такий матеріал суміжного предмета, який використовується для її розв'язання.

Приклад 8. У стальному балоні об'ємом 18 л міститься суміш рівних об'ємів оксиду вуглецю (II) і кисню при температурі 27 °С під тиском 40,53 кПа. Суміш підмилили. Визначити тиск у балоні після реакції, якщо температура підвищилась до 157 °С.

Задачі з міжпредметним змістом можна використовувати на всіх етапах навчання, а особливо в розділах неорганічної і органічної хімії. Це дає змогу поглибити знання учнів, сформувати системне уявлення про явища природи, підготувати їх до цілісного сприй­няття наукової картини світу.

ТЕКСТОВІ ЗАДАЧІ З ХІМІЇ

За способом вираження умови хімічні задачі можна поділити на текстові, експериментальні й графічні. У навчальному процесі найчастіше використовуються текстові задачі. Умова таких задач подається у вигляді тексту і містить усі потрібні дані, за винятком констант.

Залежно від характеру і методу дослідження явищ текстові хі­мічні задачі поділяються на якісні й кількісні, або розрахункові. При розв'язуванні якісних задач установлюють якісні відношення між хімічними поняттями. Задачі, при розв'язанні яких установ­люють кількісні залежності між даними і шуканим, називаються кількісними, або розрахунковими. Щоб дістати відповідь на вимогу кількісної задачі, треба виконати певні математичні операції. Початковим етапом розв'язання розрахункових задач є якісний аналіз, який доповнюється кількісним аналізом.

У практиці навчання часто бувають випадки, коли кількісні задачі розв'язуються без достатнього якісного аналізу, підстанов­кою даних у пропорцію або формулу, що добираються за формаль­ними ознаками. При цьому на перший план виступають матема­тичні операції, які заслоняють хімічну суть задачі.

За психологічними дослідженнями розв'язування хімічних за­дач досить часто ускладнюється громіздким обчислювальним апа­ратом, який створює видимість розумових зусиль, а насправді штучно стримує застосування активних форм розумової діяльності учнів. Захоплення математичними обчисленнями під час розв'я­зування задач з хімії призводить до того, що хімічна суть понять відступає на другий план. Внаслідок цього друга сигнальна систе­ма, яка функціонує під час оперування словесними і математичними формулами, не знаходить достатньої опори в першій сигнальній системі, а значить — і у фактах дійсності. Саме це і дало можли­вість окремим методистам висловити думку про незначну методичну цінність розрахункових хімічних задач1. (1 3уєва М. В. Развитие учащихся при обучении химии.— М., 1978. — С. 70.) Тому цікаві в методичному і навчальному відношенні розрахункові задачі почали зникати із шкільного задачника.

Розв'язування кількісних задач необхідно супроводжувати глибоким і всебічним якісним аналізом, виявленням хімічної суті задачі. У такому випадку розв'язування кількісних задач сприятиме глибокому і свідомому засвоєнню учнями законів, теорій і понять хімії, формуванню міцних знань, вихованню діалектико-матеріалістичного світогляду учнів.

Виходячи з числа залежностей, які включені в задачу, кількісні хімічні задачі поділяються на прості і комбіновані.

Прості задачі вимагають нескладного аналізу і незначних математичних обчислень. Обчислення в них настільки спрощені, що їх можна виконувати усно. Мета розв'язування простих задач — допомогти учням запам'ятати формули, конкретизувати здобуті знання, закріпити знання про окремі хімічні явища і факти. За дидактичною метою майже всі прості задачі відносяться до тренувальних.

Якщо в задачах застосовується кілька закономірностей з різ­них розділів хімії, а іноді й фізики, то їх називають комбінова­ними. Такі задачі іноді містять матеріал, який сприяє створенню проблемної ситуації.

Приклад 9. До розчину масою 64,4 г, у якому масова частка карбонату калію 15%, додали розчин азотної кислоти. Суміш випарили досуха. Маса твердого залишку 10,05 г. Скільки азотної кислоти було в розчині?

Комбіновані задачі з хімії можна використовувати для поглиб­лення знань учнів, розширення їх уявлень про хімічні явища, а також для тематичної перевірки знань учнів. За дидактичною метою майже всі комбіновані задачі відносяться до пізнавальних або розвиваючих.

Класифікуючи текстові задачі за змістом, можна виділити за­дачі з історичним, літературним, виробничим, побутовим змістом.

Задачі з літературним змістом підвищують інтерес учнів до хімії і до художньої літератури, особливо науково-фантастичної.

Приклад 10. У романі «З гармати на місяць» Жюль Верн пише, що по­треба в кисні під час цієї подорожі становила 2400 л на добу. Цю кількість кисню можна добути з бертолетової солі масою 7 кг. Вважаючи, що вказаний об'єм кисню виміряний за нормальних умов, перевірте, чи вистачить зазна­ченої маси бертолетової солі для добування потрібного об'єму кисню.

Задачі з історичним змістом дозволяють ввести елементи історії хімії в навчальний процес.

Приклад 11. У 1819 році шведський хімік Й. Берцеліус установив, що під час прожарювання в струмені водню оксиду міді (II) його маса зменшує­ться на 27,13 г і утворюється вода масою 30,52 г. На основі цих даних він обчислив відносну атомну масу кисню. Знайдіть значення, яке дістав Берцеліус.

Розв'язування задач з історичним змістом сприяє розвитку до­питливості учнів, поглибленому і свідомому засвоєнню ними хі­мічних знань.

У задачах з виробничим змістом містяться відомості про промислове та сільськогосподарське виробництво Їх доцільно пов'язати з навчальним матеріалом курсу хімії і конкретизувати відо­мості про хімічні об'єкти і явища, які застосовуються в народному господарстві. Особливо цінні такі задачі, в яких розрахунки максимально наближені до виробництва і сільського господарства.

Приклад 12. Обчислити маси кварцового піску, вапняку і кальцинованої соди, потрібні для виготовлення скла масою 1 т, в якому масові частки оксидів кремнію (IV), натрію і кальцію становлять відповідно 73 %, 17 % і 10%

Задачі з виробничим змістом повинні і за формою наближатись до розрахунків у реальних виробничих умовах (містити реальні дані, передбачати використання паспортних даних приладів та установок, довідкової літератури тощо).

Приклад 13. Один із спеціальних видів латуні являє собою хімічну спо­луку міді з цинком. Масові частки міді і цинку в ній відповідно становлять 60 % і 40 %. Визначити найпростішу формулу цієї сполуки.

Застосування задач з таким змістом знайомить учнів з матері­алами, що застосовуються в техніці, сприяє політехнічній підго­товці учнів, підвищує їх інтерес до хімії.

ЛОГІЧНІ МЕТОДИ РОЗВ'ЯЗУВАННЯ ХІМІЧНИХ ЗАДАЧ

Систематичне розв'язування задач сприяє основній дидактич­ній меті: досягненню глибоких і міцних знань, свідомих і стійких умінь, розвитку логічного мислення. Але методика розв'язування хімічних задач, яка пропонується І. К. Цитовичем і П. М. Протасовим1,( 1 Цитович И.К., Протасов П.Н. Методика решения раечетных задач по химии.— М., 1983.— 127 с.) а також у шкільному підручнику2 (2 Xодаков Ю. В., Епштейн Д. А., Глоріозов П. О. Неорганічна хімія: Підр. для 7—8 кл., 18-е вид.— К.: Рад. шк., 1987.) в основному спрямована на розв'язування простих задач, які є тренувальними, сприяють лише закріпленню здобутих знань і вмінь.

Уміння розв'язувати прості задачі є необхідною умовою для розв'язування складних задач. При наявності такого уміння пробле­ма полягає в тому, щоб знайти сукупність простих задач, розв'язу­вання яких приведе до виконання вимоги основної задачі. Пошук такої сукупності може відбуватись двома шляхами: синтетичним і аналітичним.

Як шкільний підручник радить розв'язувати хімічну задачу? Написати рівняння реакції. Написати над формулами речовин дані та шукане. Визначити молярні маси речовин і знайти маси речовин. Під формулами необхідних речовин написати значення знайде­них мас.

Скласти пропорцію і розв'язати її.

Це — синтетичний метод. Він використовується під час розв'я­зування не лише хімічних задач, а і фізичних, і математичних. Тому використовуючи його, вчитель спирається на минулий досвід учнів у розв'язуванні задач.

Основним недоліком синтетичного методу є відсутність чіткої рекомендації про початкові дії розв'язання, про те, які довідкові дані треба застосувати. Він мало придатний і для пошуку нових розв'язань і не сприяє самостійному розв'язуванню задачі учнями. Користуючись синтетичним методом при розв'язуванні хімічних задач, учні часто виконують зайві дії.

Синтетичний метод досить простий. Тому він домінує в навчаль­ному процесі. Але в нього низька пошукова і дидактична ефектив­ність. Очевидно, цим пояснюється факт, що більшість учнів і ви­пускників середніх шкіл не вміють розв'язувати хімічні задачі.

За аналітичним методом розв'язування задачі починається відшуканого, постановкою запитання: «Що треба знати, щоб знайти шукане?» Це запитання в ході аналізу задачі ставиться багатора­зово. Так здійснюється пошук і виявляється хід розв'язання хіміч­ної задачі. Наведемо приклад такого аналізу.

Приклад 14. Розчин об'ємом 0,5 л, у якому масова частка сірчаної кис­лоти 29%, має молярну концентрацію 3,58 моль/л. Яка густина цього роз­чину?

1. Що треба знати, щоб знайти густину розчину? Треба знати масу і об'єм розчину:



Об'єм розчину дано за умовою задачі, а маса розчину невідома.

2. Що треба знати, щоб знайти масу розчину? Треба знати масу і масову частку сірчаної кислоти у даному розчині:



Масова частка сірчаної кислоти в розчині дана за умовою задачі, а маса сірчаної кислоти невідома.

3. Що треба знати, щоб знайти масу сірчаної кислоти в даному розчині? Треба мати кількість речовини сірчаної кислоти і її мо­лярну масу:

т = νМ

Молярна маса сірчаної кислоти — величина довідкова (98 г/моль), а кількість речовини сірчаної кислоти невідома.

4. Що треба знати, щоб знайти кількість речовини сірчаної кислоти? Треба знати об'єм і молярну концентрацію розчину:

ν = cV

Молярну концентрацію і об'єм розчину дано за умовою задачі. Отже, аналіз задачі закінчено, проведено пошук і знайдено хід її розв'язання. Головне в цьому випадку полягає саме в тому, що проведено пошук, а не в оформленні запису уже відомого розв'язання. Якщо учень, ознайомившись з умовою і вимогою задачі, уявляє хід розв'язання, він користується синтетичним методом. Аналітич­ним метод застосовується, коли задача досить складна і минулий досвід учня не підказує йому навіть приблизного напрямку пошуку.

У практиці розв'язування хімічних задач практично неможливо чітко розділити методи аналізу і синтезу. Вони поєднуються і до­повнюють один одного. Цей метод сприяє розвитку продуктивного, логічного і функціонального мислення учнів. Внаслідок система­тичного застосування аналітичного методу в учнів швидше, ніж при користуванні синтетичним методом, формується вміння само­стійно розв'язувати нові для них задачі.

Є певний тип задач (задачі на суміші), які взагалі не можна розв'язувати за допомогою синтетичного методу. Але й аналітичний у цьому випадку не ефективний. Тоді використовують метод алгебра­їчних рівнянь. Він має багато спільного з аналітичним. Так, роз­в'язання задачі починається з невідомого. А на невідоме приймається, як правило, шукане. Отже, застосовуючи метод алгебраїчних рівнянь у розв'язанні на першому етапі, вводять позначення для невідомого складають алгебраїчне рівняння (лінійне або квадратне) з одним невідомим або систему рівнянь з кількома невідомими. Внаслідок цього хімічна задача (основна) перетворюється на математичну (допоміжну) задачу — складене алгебраїчне рівняння.

Другий ет;ш застосування методу алгебраїчних рівнянь—це виконання серії дальших перетворень математичної (допоміжної) задачі з метою знаходження коренів алгебраїчного рівняння (систе­ми рівнянь). Ці корені будуть одночасно і шуканим основної (хіміч­ної) задачі, якщо вони більші за нуль. Корені менші за нуль і уявні у цьому випадку не беруться до уваги, тому що не відповідають реальним речовинам.

Аналітичний метод розв'язування розрахункових хімічних за­дач повинен знайти широке застосування в навчальному процесі з хімії.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації, зразки та розв’язки задач
Розв’язування ускладнених розрахункових задач та задач олімпіадного типу при підготовці дітей до І, ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнської...

Старокривинський навчально виховний комплекс «дошкільний навчальний...
Розв’язування розрахункових І творчих задач під час викладання курсу «Біологія 7 9»

Програма факультативного курсу передбачає практичні форми організації...
Деленко Олег Леонович – вчитель хімії Сокальської санаторної школи-інтернату ім. Т. Шевченка

Факультативний курс (35 год, 1 год на тиждень) Програма
Овчаренко І. Розв`язування задач з хімії. Факультативний курс. 10 клас.//Навчальні програми курсів за вибором та факультативів з...

Лабораторна робота №8
Розв'язування експериментальних задач на виявлення функціональних груп в органічних сполуках

Урок №26 Тема уроку: Розв’язування задач на використання операторів...
Тема уроку: Розв’язування задач на використання операторів розгалуження та різних видів циклічних операторів

1. Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами
Розв’язування розрахункових задач на заходження кількості речовини, молярної маси І маси речовин

Чисельні методи. Застосування. Основні принципи побудови
Досвід розв'язування науково-дослідних І прикладних задач показує, що незалежно від їхньої складності кінце­вої мети можна досягти...

Ядерні реакції. Енергетичний вихід ядерних реакцій. Розв’язування задач. 11 клас. Мета уроку
Мета уроку: познайомити учнів із можливістю перетворення ядер хімічних елементів, навчити їх обчислювати енергетичний вихід ядерних...

Розв’язання задач з хімії
Саме тому особливо актуальними стають перед вчителем такі взаємопов’язані проблеми, як удосконалення організації навчально-виховного...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка