Пошук по сайту


3. поняття

3. поняття

Сторінка1/3
  1   2   3

http://antibotan.com/ - Всеукраїнський студентський архів

Тема 3. ПОНЯТТЯ

Починаючи аналіз логічних форм, слід зазначити, що між логіками не існує згоди у питанні, яку з форм мислення вважати більш простою і розглядати першою: поняття чи судження. Не вдаючись до аргументації на користь однієї чи іншої думки, будемо вважати поняття вихідною формою абстрактного мислення.

Осмислення поняття як логічної форми почалося в античності. Так, ще Геракліт намагався встановити, що являє собою мислення в поняттях. Основи логічної теорії понять закладено у вченнях Платона і Арістотеля. Відомою є дискусія середньовічних мислителів щодо природи абстрактних понять (універсалій). І.Кант називав поняття всезагальним уявленням або уявленням того, що є спільним для багатьох предметів. В сучасній логічній літературі поняття більшою мірою трактується як форма абстрактного мислення.
СУТТЄВО Після вивчення матеріалу теми Ви зможете
Знати: що таке поняття як форма мислення;

основні характеристики поняття;

які логічні операції проводяться з поняттями
Вміти визначати зміст і обсяг понять;

здійснювати типологію понять;

встановлювати відношення між поняттями за допомогою схем;

проводити обмеження, узагальнення, визначення і поділ понять.
Розуміти як пов’язані між собою зміст і обсяг понять;

чому виникають логічні помилки в операціях з поняттями;

важливість набуття елементарних навичок логічного аналізу понять.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу


    1. Загальна характеристика понять. Зміст і обсяг понять.

    2. Різновиди понять.

    3. Відношення між поняттями і їх відображення через кола Ейлера.

    4. Операції з поняттями:

      1. Обмеження і узагальнення понять.

      2. Визначення понять.

      3. Поділ понять.



Ключові поняття і терміни
Вид Найвищій рід

Видова ознака Непорівнянні поняття

Визначаюче поняття Нереєструюче поняття

Визначення поняття Несумісні поняття

Визначення дихотомічне Номінальне визначення

Визначуване поняття Нульове поняття

Випадкова ознака Обмеження поняття

Вичерпний поділ Обсяг поняття

Відносне поняття Одиничне поняття

Дефініція Ознака

Денотат Основа поділу

Ділене поняття Поділ за видозміною ознаки

Ейлерові кола Поділ поняття

Збірне поняття Поняття

Зміст поняття Прийоми, подібні до поділу

Категорії Порожні класи

Класи понять Родове поняття

„Коло у визначенні” Сумісні поняття

Конкретне поняття Тавтологія у визначенні

Контрадикторні поняття Тотожні поняття

Контрарні поняття Універсальний клас

Множина Члени поділу

3.1. Загальна характеристика поняття
Поняття в системі категорій речі-властивості-відношення відповідає речам і властивостям.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Поняття – форма мислення, в якій синтезовано найбільш суттєві, загальні, відмінні властивості речей (предметів).

В деяких визначеннях поняття зазначається, що поняття відображає властивості предметів і явищ. Цим підкреслюється залежність понять від об’єктивного світу і недвозначно вказується на джерело формування понять. Німецький логік Г.Клаус вважав даний підхід неточним, оскільки, на його думку, є поняття, орієнтовані на дійсність, а є й такі, що з дійсністю ніяк не пов’язані, є витворами людської фантазії, продуктами чистого мислення. Ми не будемо докладно аналізувати зазначені позиції, оскільки це питання філософського характеру. В даному тексті ми розглядаємо поняття як логічну форму відносно завершеного і сталого знання, а також подаємо головні характеристики понять і найбільш суттєві види зв’зків між поняттями.

Формування понять відбувалось і відбувається на основі ознак. Ознаки – це те, чим одне поняття відрізняється від іншого. Кожне поняття має певну кількість ознак. Найважливішими з них є істотні ознаки, тобто такі, без яких дане поняття не існує і які відображають природу речі. Решта ознак є неістотними, другорядними. Так, для поняття „спортсмен” істотною ознакою є заняття людини спортом, а неістотною – вид спорту та ін.

Починаючи з Арістотеля ознаки поділялися на *родові, *видові, *власні і *невласні. Родові ознаки пов’язані з поняттям класу (множини). Родове поняття (клас) є підпорядковуючим, до його складу входять поняття, які ми називаємо видовими. Наприклад, поняття „наука” буде родовим для поняття „логіка”. Видові ознаки (видові відмінності) є тими, які слугують для виділення поняття серед інших подібних до нього понять. Поняття, в якому наявні як родова, так і видова ознаки, становить „вид” (видове поняття). Так, для поняття „логіка” видом буде „математична логіка”, „комбінаторна логіка”.

Власною ознакою є та, що належить всім речам даного класу, це не суттєва ознака, але така, що може бути виведена із суттєвої. Наприклад, суттєвою ознакою поняття „студент” є те, що ця особа вчиться у вищому навчальному закладі, власною ж ознакою цього поняття буде те, що він пише дипломну роботу, щоб отримати документ про закінчення вузу. Невласною є ознака, яка може бути наявна у всіх речей даного класу, але не мати безпосереднього зв’язку із сутністю речі. Так, блиск є ознакою, спільною для всіх металів, хоч і не випливає із сутнісних ознак.

Поняття є результатом тривалого шляху розвитку людського мислення. Створення понять відбувалося і відбувається внаслідок певної послідовності логічних дій. Цей історичний і логічний шлях утворення понять складається із таких етапів: *порівняння, *аналіз, *синтез, *абстрагування, *узагальнення.

Порівняння – логічна дія, за допомогою якої встановлюється подібність і відмінність речей за певними ознаками. Неможливо утворити жодного найпростішого поняття, не здійснивши порівняння. Порівнюючи речі за суттєвими ознаками, можна встановити загальні властивості. В свою чергу, загальні властивості є тим, що становить основу утворення класу предметів чи явищ.

Аналіз ( грец. analysis - розкладання) - розділення, роз’єднання у мисленні речі чи явища на окремі елементи, відношення, ознаки, які потім розглядаються як частини розчленованого цілого. Аналіз щільно пов’язаний із синтезом.

Синтез (грец. synthesis – з’єднання, складання) – поєднання у мисленні частин речі, яка була піддана розкладанню внаслідок аналізу, це встановлення взаємозв’язку і взаємодії частин і пізнання речі чи явища як цілого. Синтез не є простою сумою частин чи ознак. В процесі синтезу ми пізнаємо дещо нове: взаємодію частин, яка робить річ певною живою цілісністю.

Якими би протилежними не здавалися методи аналітичний і синтетичний за вихідними їх пунктами і напрямами, проте неможливо уявити собі жодної системи, у розвитку якої не брали участі і той, і інший методи...

В.Карпов
Абстрагування (лат. abstractio– віддалення, відволікання) – виділення у мисленні окремих ознак, властивостей чи відношень речі і відділення їх від інших ознак, властивостей, відношень. Така логічна дія є можливою, оскільки ознаки чи властивості, хоч і існують лише у зв’язку з цілим, проте відносно незалежні від цілого. Кожна річ – це єдність перервного і неперервного, що і пізнається через абстрагування. Способи утворення абстракцій можуть бути різні. Абстракція ототожнення (узагальнююча абстракція) застосовується у випадку, коли треба створити загальне поняття про певний клас предметів. Здійснюється відбір таких загальних ознак, властивих всім предметам даного класу, які відрізняють цей клас від усіх інших класів. Широке застосування має аналітична абстракція, коли у мисленні певні властивості відволікаються від речей та інших властивостей, з якими в дійсності вони щільно пов’язані. Використовується також і такий вид абстракції, який називають ідеалізацією. Створюється поняття на основі суттєвих ознак речі, які в чистому вигляді в ній не присутні. Так, математичні поняття „площина”, „точка”, „пряма” не відповідають речам, які існують у дійсності.

Узагальнення (лат. generalisatio) - виділення у мисленні певних властивостей, що належать якомусь класу предметів, і поширення їх на кожний окремий предмет даного класу. Внаслідок узагальнення відбувається перехід від одиничного до загального і від менш загального до більш загального. Іншими словами, відбувається мислене узагальнення ознак. Наприклад, узагальнивши певні ознаки тварин, біологи створили класифікацію: земноводні, ссавці тощо.

Найпершими характеристиками поняття є зміст і обсяг.

...Речі утворюють певну множину, яку ми будемо називати обсягом поняття...

Набір властивостей, який дозволяє нам об’єднати в одне ціле множину речей, називається змістом поняття.

Саме ж поняття в такому разі ми можемо визначити як певну єдність обсягу і змісту, тобто множину предметів, співвіднесених з множиною властивостей, що описують ці предмети.

А.І.Уйомов
Так, змістом поняття „студент” є властивість певної особи навчатися у вищому навчальному закладі, а обсягом цього поняття є множина всіх осіб, які були, є і будуть студентами, тобто мають цю суттєву властивість.

Залежність між обсягом і змістом поняття відображає певний логічний закон. Одним з його формулювань є таке: із розширенням змісту поняття зменшується його обсяг і, навпаки, зі збільшенням обсягу зменшується зміст. Це закон зворотного відношення між обсягом і змістом поняття. Він є загальним логічним законом. Його дія знаходиться в основі взаємозв’язку між родовими і видовими поняттями. На основі закону здійснюються логічні операції з поняттям, які ми розглянемо в останньому пункті даного розділу. Тут необхідно лише зазначити наступне. Поняття з більшим обсягом називають родом по відношенню до поняття з меншим обсягом. Поняття з меншим обсягом відповідно є видом. Про поняття з більшим обсягом також прийнято говорити як про такі, що є більш широкими чи більш загальними. Будь-який вид може стати родом. Зокрема, поняття „тигр” є видом поняття „хижа тварина”, але те ж саме поняття „тигр” є родом по відношенню до понять „африканський тигр”, „уссурійський тигр” тощо. Є межа для таких відношень як в один, так і в інший бік. Йдучи по лінії вид - рід, ми приходимо до такого поняття, яке вже не може бути видом для іншого роду. Такий рід називають найвищим (лат. summum genus). Якщо йти від роду до виду, приходимо до індивідуальних понять. В їх обсяг вже не входять поняття меншого обсягу, а лише окремі індивіди, таке поняття називається найнижчим видом (лат. infima species). Найближчий вищий рід (клас) певного виду прийнято іменувати латинською мовою proximum genus (найближчий рід).

Поняття, як і будь-яка інша логічна форма, матеріалізується у мові. Мовним виразом поняття є слово, словосполучення або певний вид речення. Поняття і слово не існують одне без одного, але їх зв’язок має неоднозначний характер. В понятті виражена сутність речей. Слово – це назва, знак, символ речі. Слово є представником предмету, воно саме по собі не має нічого спільного з природою речі. Ця індиферентність слова по відношенню до предмету зумовлює його оперативну свободу. Завдяки цьому слово слугує інструментом аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, логічних дій з поняттями.

Необхідно розрізняти значення (денотат) і смисл слова. Денотат – це річ, яка у формі слова відображена у мисленні. Смисл – це зміст знаку (символу), це думка, що зафіксована в словах. Смисл вказує на предметне значення слова. Зв’язок денотату і смислу більшою мірою не є безпосереднім. Прямий зв’язок існує у власних іменах. Більшість слів позначають певну множину, клас речей. В такому випадку словесний символ, що відповідає певному денотату, може набувати доволі різних форм, різноманітного фонетичного виразу (явища синонімії, омонімії, наявність різних мов).
3.2. Різновиди понять
Традиційно поняття поділяють на різновиди у відповідності з їх головними характеристиками: обсягом і змістом. За обсягом розрізняють *одиничні, *загальні, *збірні *розділові і *пусті (порожні) поняття.

Одиничними (індивідуальними) є поняття, в обсязі якого наявна одна єдина річ. Зміст таких понять є дуже багатий, оскільки вони мають значну кількість ознак. Прикладом таких понять можуть бути „Львів”, „найвища вершина Карпат”, „Основи практичної логіки” (Уйомова А.І.), „Логічний словник-довідник” (Н.І.Кондакова), „Майдан Незалежності”, „ця вулиця” тощо.

Загальними іменуються поняття, обсяг яких охоплює певний клас (множину) предметів. Їх подібність зумовлюється тим, що за змістом всі вони мають спільну родову ознаку. Так, загальними є поняття „дерево”, „дівчина”, „студент”, „зірка”, „собака”, „місто” та ін.

Розділовими є поняття, ознаки яких стосуються кожної одиниці, що входить в певну сукупність. Збірні поняття характеризують сукупність як ціле, а розділові кожен елемент окремо. Наприклад, якщо сказати: „Вся студентська група взяла участь у мітингу”, в цьому випадку поняття „вся студентська група” є збірним, оскільки воно характеризує цю групу є ціле. Коли ж ми зазначимо: „Всі студенти склали залік” – поняття „всі студенти” буде розділовим, оскільки кожен студент особисто склав залік.

Збірними вважаються поняття, які слугують для позначення певного цілого, що складається з однорідних одиниць. Прикладом таких понять є „віче”, „команда”, „сузір”я”, „палата лордів англійського парламенту”, „студентська група”. Ці поняття є особливою формою одиничних понять. Якщо ж йдеться про „команди”, „студентські групи”, „парламенти”, то в цьому випадку речі, що позначаються даними поняттями, розглядаються як ті, що входять до класу подібних речей. Тоді їх слід іменувати загальними поняттями. Збірні і загальні поняття неважко сплутати, тому слід вказати різниці між ними. Збірні поняття стосуються тих речей, які є певними сукупностями однорідних одиниць, але вони не відповідають окремим одиницям цих сукупностей. Так, поняття „парламент” вже не поширюється на поняття „депутат парламенту”. На противагу цьому загальне поняття стосується всіх предметів даного класу, наприклад, „учень”, „зірка”, „книга”, „комп’ютер” тощо.

Пустими (порожніми) є поняття, в обсязі яких відсутні будь-які реальні речі. Прикладом таки понять є „русалка”, „домовий”, „абсолютний нуль”, „космонавти, що відвідали планету „Венера” . Такі поняття не визнавалися традиційною логікою, оскільки вважалося, що будь-які поняття, про які йдеться, не є порожніми (пустими за обсягом). Проте ці поняття використовуються наукою і є досить зручними як точки відліку, елементи гіпотез тощо. Вони також дають можливість комбінувати різні елементи дійсності, фантазувати, створювати уявні світи. Отже, без таких понять можливості людського мислення були би суттєво обмеженими. Пусті поняття можуть мати *фактично порожній обсяг („люди, що мандрували у сузір’ї Тельця”) або *логічно порожній обсяг, тобто містити в ньому взаємно заперечні ознаки („суха вода”).

За змістом поняття поділяють на *конкретні і *абстрактні”. Конкретними є поняття, у змісті яких знаходяться ознаки речей, що мають реальне існування, наприклад, „село”, „книга”, „яблуко”, „сонце”, „друзі” тощо. Абстрактними називаються поняття, що слугують для позначення властивостей, станів, дій речей. Вони вживаються як самостійні поняття, без понять речей. Коли йдеться про такі поняття, це не означає, що предмети, які вони відображають, існують в якомусь окремому просторі чи часі незалежно від речей. Ці поняття не мають власного обсягу. Вони утворені з конкретних понять: шляхом аналізу якась властивість речі відділяється від неї, наприклад, темрява від темного простору чи предметів темного кольору. З іншого боку, конкретне поняття можна розглядати як синтез абстрактних понять. У системі категорій „річ-властивість-відношення” конкретні поняття відповідають речам, абстрактні – властивостям. Прикладами абстрактних понять є „краса”, „велич”, „незалежність”, „свобода”, сердечність”, „протяжність”, жовтавість” тощо. Не слід плутати абстрактні поняття і конкретні, коли йдеться про колір або якусь іншу подібну властивість. Поняття у формі прикметника („чорний”, „зелений”, „високий”), буде конкретним, оскільки в цьому випадку ми мислимо річ, коли ж від прикметника утворюємо відповідний іменник, говоримо про властивість („чорнота”, „звабливість”, „висота”).

Як конкретні, так і абстрактні поняття можуть бути *позитивними і *негативними, хоч деякі автори вважають, що негативними можуть бути лише абстрактні поняття. Позитивні поняття позначають наявність певної властивості („придатний”, „придатність”, „сумний”, „сум”, „приречений”, „приреченість”) чи її відсутність („непридатний”, „непридатність”, „неуважний”, „неуважність”, „незалежний”, „незалежність). Вживаючи прикметник, ми маємо на увазі відсутність властивості у конкретної речі, а відповідний іменник означає відсутність властивості як таку (абстрактне поняття).

Виділяють також *відносні і *безвідносні поняття.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Урок вивчення нового матеріалу
Мета уроку: ввести поняття про міцність атомних ядер, з’ясувати фізичний зміст поняття «дефект мас», навчити учнів розв’язувати стандартні...

Тема. «Оксиген І Кисень. Фізичні властивості. Добування кисню в лабораторії....
Мета: поширити поняття про хім елемент І прості речовини, вміти розрізняти ці поняття, спостерігати, аналізувати, робити висновки,...

Тема: Узагальнення І систематизація знань з теми «Початкові хімічні поняття»
«Початкові хімічні поняття», хімічні формули, валентність, відносна атомна І молекулярна маса, вміти використовувати їх під час виконання...

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії)
Будз М. Д., Мартинюк В. О., Постоловський Р. М, Троян С. С. Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії):...

Конспект уроку Тема: Ступінь окиснення. Визначення ступеня окиснення...
Мета: Ввести поняття ступеня окиснення; поглибити поняття валентності; ви­робити навички розрахунку ступеня окиснення в складних...

Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові,...
Просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини

Роботи
Сутність поняття економічної ефективності сільськогосподарського виробництва та її показники

Конспект уроку 38 Тема: Історичні відомості про способи класифікації...
Тема: Історичні відомості про способи класифікації хімічних елементів. Поняття про лужні метали

Світовий ринок: поняття, структура, умови та фактори кон’юнктури, ціни
Вступ

Розділ поняття «маркетингового середовища», як основного фактора...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка