Пошук по сайту


Студента групи м -99

Студента групи м -99

Сторінка1/2
  1   2

реферат

З ДИСЦИПЛІНИ


СУЧАСНЕ ПРИРОДОЗНАВСТВО. НОВІ ПІДХОДИ ДО РОЗГЛЯДУ СПРАВ ”

СТУДЕНТА ГРУПИ М –99

ЛАСІЙЧУКА ПАВЛА ВАСИЛЬОВИЧА




ВИКЛАДАЧ : ВОЛОДИМИР ОЛЕКСІЙОВИЧ ПАРАНЮК




КОЛОМИЯ

2000 р.
План.

1. Визначення понять природа і природознавство.

2. Науково-технічна революція,як сучасний етап пізнання і освоєння природи людиною.

Основні поняття про науку,як сферу людської діяльності націленої на пізнання природи.

3. Сучасні знання людини про всесвіт та космічний простір,

4. Земля та її будова

5. будова речовин

6. будова живих організмів

7. освоєння людиною надр землі.

8. Проблеми збереження і відтворення природи .

9. Висновок.

1.Повітря,вода,земля,люди,рослини,тварини,планети,Сонце,зорі – увесь матеріальний світ, який оточує нас називається природою .

Природа ніким не створена,завжди була і буде.Вона перебуває у безперервному русі:рухаються планети і зорі,річки змінюють русла, сніг навесні тане , рослини ростуть і розвиваються.Складовою частиною Природи є живі організми ,а серед них найрозвиненішими вважаються люди.На відміну від інших організмів вона має здатність осмислювати себе і навколишній світ.Людина вносить у природу зміни завдяки своєму розуму і праці.Вона побудувала міста і села фабрики і заводи зорала і засіяла поля винайщла різні машини.В наслідок такого осмислення виникла і постійно розвивається наука.Перші відомості про Природу виникли в період розквіту кульутури народів Стародавньої Греції – орієнтовно 2,5 тисячи років тому. В той час знання про навколишній світ були загальними .

Мета наук про природу – відкрити ,вивчити її закони і використати для потреб людини.Науку що об’єднувала всі наявні тоді знання,згодом назвали натурфілософією.У прцесі більш глибокого пізнання навколишнього світу та поступового нагромадження нових знаннь натурфілософія поділилася на окрремі науки: фізику, астрономію , біологію та хімію. Всі вони називаються природничими науками.

Метою науки є вивчення і пояснення Законів Природи та використання набутих знань для практичних потреб людини в тому числі й з метою передбачення подій в природі.

Все з чого складається природа називається матерією. Все те що ми думаємо чи знаємо про матерію назуивають свідомісю або духовним здобутком людини і суспільства. Тому умовно навколишній світ поділяють на світ матеріальний і світ духовний.

Фізика ,астрономія та інші природничі науки вивчають матеріальний світ і тим самим збагачують духовний світ людини.

Нерідко природничи науові знання є засобом само осмислення людиною і себе і свого місця в природі .

Природа – середовище існування людини та всього жмвого на планеті. Вона відіграє різноманітну роль у їхній життєдіяльності.

Природа - джерло не тільки матеріальних благ. Вона невичерпне джерело позитивних емоцій , натхнення для митців.

Суспільство безперервно взаємодіє з природою. Без такої взаємодії людина існувати неможе. Ця взаємодія становить основу людської історїї є боротьбою за життя людського роду і полягає в впливі природнього середовища на діяльність суспільства і в впливі господарської діяльності суспільства на навколишнє середовище. Природа для людини – середовище життя і діяльності джерело до існування світ великих пізнавальних і естетичних цінностей краси і радості. Усі свої матеріальні потреби людства задовольняє за рахунок природи. Особливості природи прискорюють чи затримують розвиток суспільного виробництва .
2. Науково – технічна революція – це якісний стрибок у розвитку продуктивних сил, що відбувається в результаті поєднання процесів наукової та технічної революції. Основні риси сучасної науково – технічної революції такі:

  1. Небувало швидкий розвиток науки, її взаємодія як з матеріальним виробництвом , так і іншими видами діяльності , перетворення науки в безпосередню продуктивну силу.

  2. Всеосяжність національно – технічної революції, яка охоплює не тільки матеріальне виробництво, а й обслуговування, побут, культуру впливає на психологію та ментальність жителів передових країн.

  3. Корінним чином змінюється технічна і технологічна база господарства світу. Національно – технічна революція розвивається і вглиб – освоюється мікросвіт атома, гення інженерія, нові фізико – хімічні процеси, і вшир – в нових технічних конструкціях поєднується традиційні механічні та електричні системи з мікропроцесорною технікою, системи управління – з мережами ЕОМ електронного зв’язку та кібернитичними пристроями.

  4. Науково – технічна революція впливає і на зміни в розширенні господарства світу. Так, географія промисловості , що склалася під впливом чинників, які діяли наприкінці XIX – першій половині XX століття доповнюється такими новими рисами :

  1. Відбулась переорієнтація базових матеріало містких галузей промисловості від орієнтації на місцеву сировину до оірієнтації на ринки збуту кінцевого продукту.

  2. Основними центрами і регіонами, до яких тяжіє розміщення виробництва й інших видів економічної активності, стали осередки і території з передовою наукоб та освітою.

  3. Сучасні процеси перебудови світового господарства привели до високої територіальної концепції виробничої діяльності і населення .

Поступальний рух людського суспільства у розвитку науки і техніки називають науково – технічним процесом.
Суспільство безперевно взаємодіє з приролою. Без такої взаємодії людина існувати не може . Ця взаємодія становить основу людської діяльності , бо є боротьбою за життя людського роду і полягає у впливі природнього середовища на діяльність суспільства і впливі господарської діяльності суспільства на природнє середовище. Природа для людини – середовище життя і діяльності , джерело засобів до існування , світ великих пізнавальних і естет\ичних цінностей , джерело знань краси і радості .

3. Всесвіт – це навколишній світ , нескінченний в часі і просторі , його також називають космосом або космічним простором. Всесвіт безмежно різноманітниц за тими формами , яких набуває матерія. В ньому ми зустрічаємо величезну кількість космічних тіл та їх систем . Останнім часом виявлено зовсім нові незвичайні об’єкти природа яких ще остаточно не з’ясована. Нескінченність всесвіту в часі означає , що він існує вічно . Нині встановили , що в ньому відбуваються активні процеси в різних масштабах. Зокрема грандіозні космічні вибухи , які призводять до випадів , вивержень і розсіяння матерії і відіграють важливу роль у формуванні і розвитку небесних тіл. Всесвіт – світ величезних просторово – часових масштабів .

Наша Земля - заселена планета – є лише одним з небесних тіл, членами невеликої планетної сім’ї на чолі з Сонцем – звичайнісенкою зорею , яка керує рухом цих планет . Крім дев’яти великих планет , до складу сонячної системи входять також малі планети , комети , супутники планет – природні і штучні , метеорна матерія , між планетний газ. Характерною особливістю Всесвіту є нерівномірний розподіл матерії в світі , в ньому. Хоч зорі і концентрують у собі велику масу, проте основною властивістю Всесвіту є порожнеча. Саме так: Всесвіт – глибокий вакуум. Всесвіт має також ту характерну особливість , що він розширюється ! Багато природних наук вивчають Всесвіт. Зокрема –астрономія , яка вивчає розподіл матерії в космосі , в просторі і часі , різні небесні тіла та їх системи.

Закон за яким будь- які два тіла притягуються одне до одного з силою прямо пропорційною добуткові їхнвх мас і обернено пропорціні квадрату відстані між ними – це закон всесвітнього тяжіння. Вікритий Ньютоном в 1687 році закон який експерементально підтвердив інший англійський вчений Кавендіш у 1798 році , у сформульованому вигляді застосований лише , якшо взаємодіючи тіла є матеріальними точками тобто поле їх тяжіння є ценральними.

Всесвіт – це те все , що існує. Від найдрібніших пилинок і атомів до величезних сукупчень речовини . Вивчення всесвіту істотно змінило наше уявленння про нього , виявлено глибокі зв’язки між процесами , що відбуваються на Сонці, на Землі і в навколоземному просторі . Так, сонячна активність визначає кліматичні ритми на землі , що збігаються з космічним ициклами. Такими є й сейсмічні процеси утворення гір. Всесвіт у вцілому оддин з найскладніших об’єктів наукового дослідження.
4. Земля - це третя в порядку віддалення від сонця велика планета сонячної системи . Історія наукового розв’язання проблеми походження Землі починається з XVIII ст. Спроб пояснити походження Землі висувалося багато, особливо за останнє століття.

Земля – унікальна планета сонячної системи і унікальність її полягає в перш завсе в тому , що на ній існує життя. На самій же Землі життя існує завдяки поєднанню кількох сприятливих астрономічних факторів . Серед них – це велика маса Землі достатня для утримання навколо себе захисног ошару атмосфери досить сильного магнітного поля ,що захищає земних жителів від згубної дії космічної радіації, наявність великої кількості води необхідної для життя.

Наша Земля – дуже активна планета . Змінюється хоч і повільно обриси її материків і океанів руйнуються цілі гірські хребти вивергаються вулкани , міняється клімат . Безперервно змінюються важливі параметри навколишнього середовища – температура повітря і води , їхній хімічний склад вологість грунту і вміст у них життєво необхідних компонентів . Безперервно оновлюється жива природа – тварини , рослини , мікро організми . Кругообіг хімічних елементів на Землі відбувається переважно за безпосередньої участі живих організмів .

У найдавніши часи Землю уявляли , як плоский диск чи острів оточений океаном . З часів Ньютона Землю почали уявляти як еліпсоїд обертання на малій осі . Земля більш опукла поблизу екватора . Форму Землі характеризує геоїд – геометрично неправельне тіло , поверхня якого в кожній точці перепендикулярна до на пряму сили тяжіння . Форму геоїда має поверхня води спокійного океану.

У давні геологічні часи фігура Землі мала мабуть більш неправельну форму ніж нині. Теперишня її форма пояснюється обертанням навколо осі. Зараз Земля має форму трохи сплюснутої кулі радіус Землі 7370 кілометра , довжина екватора 40 000 кілометра.

Наша планета складається з трьох основних частин (геосфер), які різняться своїми фізичними властивостями. Це – земна кора , оболонка (мантія) , ядро. Земна кора або літосфера – верхня тверда оболонка землі , являє собою зовнішній шар завтовшки 60 – 70 км. , що складається з осадових порід, граніиів та базальтів . Температура кори зростає з глибиною на 1 градус цельсія на кожні 33 метра і вже десь на глибині 40 км. Становить 800 – 1000 градусів цельсія. Всі області літосфери перебувають в русі . Під Земною корою міститься оболонка ядра мантія, в радіальному напрямі воні простягається від підошви земної кори до 2900 км, і становить 80 % Земної кулі. Мантія має шарувату будову . Виділяють дві її основні частини : верхню мантію до 1000 км. , і нижню від 1000 до 2900 км. . В верхній мантії тиск , що зростає з глибиною , досягає 10 000 атм., температура близько 1500 градусів цельсія , а на межі з ядром 3000 – 5000 градусів цельсія . До складу мантіїї входять спаолуки окису кремніб з оксидами магнію і заліза , називають її Sima.

Верхній шар мантії називають астеносферою ( до глибини 50 – 200 км . від поверхні) . Його речовина перебуває в найбільш розм’якшеному стані , при чому на раптовий тиск реагує ,як тверде тіло а на повільний і безперевний як рідина .

Речовина нижньої мантії – це однорідне тверде тіло , м абуть тому ,що через високий тиск атома речовини дуже щільно притиснуті один до одного . В цьому шарі землі дуже багато заліза , магнію та інших твердих металів , його називають рудною оболлонкою. Між мантією і ядром є межа нижче якої поперечні сейсмічні хвилі не поширюються.

Ядро Землі має радіус 3470 км. ( 19 % об’єму ). Виділяють зовнішнє ядро від 2900 – 5100 км. , і внутрішнє радіусом приблизно 1270 км.. Температура в ценрі Землі 4000 – 5000 градусів цельсію , а тиск досягає 3.5 млн атм. З приводу хімічного складу ядра висловлювалися різні думки :

1). Ядро Землі складається в основном у з заліза та невеликих домішок нікелю, тому його називають Nife.; подібний склад мають деякі залізні метеорити, що падають на землю. Через високу температуру зовнєшнє ядро перебуває в розплавленному рідинному , а внутрішнє у твердому стані ;

2). Зовнішнє ядро селікатне , а внутрішнє залізне;

3). Ядро складається з селікатних сполук і є кам’янистою речовиною з доміжками заліза , ущільнене високим тиском . Густина ядра більша 10 г/см³ , а в центрі – навіть 12 г/см³. Воно перебуває під тиском ( 1.4- 3.5 млн атм ) і має дуже високу температуру . Тому речовина перебуває в особливому металізованому стані.

Запаси води на Землі величезні 1.46 * 10 9 км³ , тобто 0.025 % усієї маси Землі . Проте абсолютна більшість цієї маси – це гірко солона морська вода , непридатна до пиття та технологічного використання . Присна вода на планеті становить лише 2% - від загальної кількості , причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії й Антарктиди , айсбергах і гірських льодовиках. Лише близько 1% прісної води - це річки , прісноводні озера , деяка частина підземних вод , саме ці джерела і використовуєть людством для своїх потреб. Хімічний склад морської води дуже схожий на склад людської крові – містить тіж хімічні елементи і приблизно в тих же пропорціях. Це один з доказів того , предки людей як і інших ссавців жили у морі . Океани і їх моря з’єднані між собою за принципом сполучених посудин .

Кожний з океанів має свої течії , припливи і відпливи , вітри і температури , розподіл солоності тобто характеризується фізичними , хімічними , біологічними властивостями , динамічними процесами будовою дна . Там де між океавнами немає материків межі умовні . Океани відрізняються один від одного , як географічним положенням так і морфологічними рисами.

Моря – це відособлення частини океанів вклинені в сушу або відокремлені островами чи півостровами . За ознакою відокремлювальності та особливостями гідрологічного режиму моря поділяють на внутрішні , окраїні та міжостровні . Річки – це водні потоки , що течуть у виробленому ними руслу . Кожна характеризується довжиною та площею басейну. Напрямок течії річок відбиває нахил місцевості і залежить від рельєфу. Проте річок з прямолінійною течією майже небуває . Виняток становлять окремі ділянки молодих річок , особливо гірських затиснутих між хребтами , звичайно річки звивесті утворюють меандри - тобто заокруглені закру ти , зузмовллені діяння м річної ірозіїї. Швидкисть течії залежить від падіння річки .

Біосфера – це одна із сфер географічної оболонки , що включає насені живими організмами частини атмосфери , літосфери та літосфери.

Походження організмів на землі вивчають з двох точок зору : географічної ібіологічної . Перша з них полягає в виявленні умов виникнення , поширення та розвитку живого , друга у вивченню появи живої речовини. Жива речовина на планеті виникла близько 3 мільярдів років тому , і форми життя надзвичайно різноманітні . Перші мешканці Землі – синьо – зелені водорості та різні бактнрії .

Атмосфера, гідросфера , в верхніх шарах літосфери утворюють оболонку або сферу біосфери . Людина , як біологічна і стота , також є складовою частиною біосфери. Вона неможе існувати в іншому середовищі ніж те ,що склалося на планеті за її довгу історію – неможе дихати повітрям іншого складу , неможе пити воду ,забруднену шкідливими доміжками , неможе жити при іншому , ніж сьогоднішнє , внапруженні магнітного поля .

Атмосфера як газоа оболонка ,планета утворена самою Землею. Повітряна оболонка Землі , її атмосфера є однією з найголовніших умов житття , атмосфера має також екологічне значкння . Вона захищає живі організми від згубного впливу космічних випромінювань та ударів метеоритів , регулює сезонні і добові коливання температури є носієм тепла і вологи. Через атмосферу відбувається фотосинтез та обмін енергії , інформації – це основні процеси біосфери. Для деяких організмів атмосфера є основним середовищем життя . Атмосфера складається з таких шарів : тропосферра , стратосфера , ммезосфера ,мермосфера , екзосфера, геокорона; далі атмосфера поступово переходить у міжпланетний космічний вакуум. У верхніх шарах Земної атмосфери сонячне випромінювання спричиняє сильну іонізацію. Іонозовані шари атмосфери називаються іоносферою.

Тропосфера – це нижній шар атмосфери , що безпосердньо прилягає до землі . В ньому зосереджено 79 % усієї маси атмосфери . Висота тропосфери над полюсами – близько 8 км. , над помірними широтами 10 - 12 км ., над екватором 16 – 18 км.. Температура від земної поверхні до тропо паузи поступово знижується в середньому на 0.6 градусів на кожні 100 м., від 14 градусів на рівні моря, до 56 градусів на верхній ммежі тропосфери. У тропосфері основна масса повітря .

Місяць – найближче до Землі небесне тіло тому найкраще вивчене. Найближчи до нас планети приблизно в 100 раз далі . Місяць менший від Землі за діаметром у чктвер о. А за масою у 81 раз. Середня його густина 3.3 * 103 кг/м3,. На місяці немає атмосфери яка пом’якшує пекуче сонячне випромінювання і зіхищає від космічного випромінювання та потоків мікро метеоритів . Немає там ні хмар , ні води , ні туманів , ні райдуги , ні світанкової зорі . Тіні різкі і чорні . Небо на місяці було б навіть у день було чорне , як у космічному просторі , але розрід жена пилова оболонка , що оточує його трохи розсіює його.

Рельєф місяця різноманітний . Там є “моря ” – це велик темні плями ( рівнини) , “ материки ” – світлі простори з гористою поверхнею , окремі гори і гірськи хребти , тріщини , вали . Дуже поширені цирки – цн кільцевігори , які ще називають кратерами . Їхні кільцеві вали заввишки кілька кілометрів , оточують велики круглі западини діамеиром близько 200 км. Місяць - це незовсім мертвий світ.

Озоновий шар руйнують хімічні речовини – такі як оксид азоту і утворюються озонові дірки .Через ці дірки жорстке ультрафіолетове випромінювання віль проникає до Землі . ПІд загрозую зникнення Озонового шару керевники багатьох країн світу вирішили вжити енергійних заходів : менше вживати фреонів , а згодом зовсім відмовитися від них , замінивщи їх безпечними сполуками.

Це сприяє рунуванню озонового шару й війсьва діяльність ,зокрема запуски балістичних ракет. Кожний запуск ракети в Космос “ пропалює в” озоновому шарі чималу дірку , яка “ затягується ” лише через тривалий час.

У давнину люди думали по різному про Землю , про її форму , але кожний вчений доводив своє. Ньютон вважав , що Земля більш опукла біля екватора. Арістотель доводив ,що Земля – плоский або опуклий круг. Багато років минуло , поки люди зрозуміли , що Земля – куля.
  1   2

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Про підсумки роботи творчої групи вчителів «Обдаровані діти»
Рда від 02. 02. 2011 р. №36, наказу по школі №19 від 02. 02. 2011. «Про створення творчої групи «Обдаровані діти» в Березанській...

Земля І Місяць. Планети земної групи: Меркурій, Венера, Марс І його супутники
Тема: Земля І місяць. Планети земної групи: Меркурій, Венера, Марс І його супутники

Реєстраційне
Фірма Мактешим Кемікал ворс лтд., Ізраїль, член групи компаній Мактишим-Аган Індастріз

Творчі групи в системі методичної роботи Методичний посібник
Укладач Половенко О. В. – Кіровоград: Обласний інститут післядипломноїпедагогічної освіти імені Василя Сухомлинського, 2008

Реферат “Кругообіг карбону”
Карбон (лат. Carboneum), с хімічний елемент IV групи періодичної системи Менделєєва. Відомі два стабільних ізотопи 12 С(98,892 %)...

Тема: «Явища природи. Фізичні явища, їх різноманітність.»
Мета: формувати в учнів уявлення про основні групи природних явищ, їх прояв у довкіллі та значення для життя

Лексичні групи іменників ключові питання
Вправа №1. З-поміж поданих спільнокореневих слів виберіть І випишіть лише іменники. Обґрунтуйте свій вибір, вкажіть частиномовні...

2. Електронна пошта. Групи новин (типи конференцій)
Запам’ятовуючі пристрої (накопичувачі) призначені для збереження інформації, як тривалого, так І тимчасового, на час їх опрацювання...

Явища природи. Механічні явища. 5 клас. Мета
...

Кременчуцький міський науково – методичний центр Центр психологічної служби
Диференціація психологічного супроводу учнів в залежності від профілю навчання. Матеріали роботи творчої групи/ Авторський колектив:...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка