Пошук по сайту


Лекція: Країни Азії: Індія, Японія. Китай - Сторінка 2

Лекція: Країни Азії: Індія, Японія. Китай

Сторінка2/3
1   2   3

КИТАЙ


Офіційна назва - Китайська Народна Республіка.

Площа - 9,6 млн. км2 (3-те місце у світі, 2-ге - в Азії).

Населення - 1,33 млрд. чол. (1-ше місце у світі та в Азії).

Столиця - Пекін.

Тип країни - країна з плановою економікою.

ВВП на душу населення - $2 968.

Державний устрій - соціалістична республіка, унітарна держава.

Склад території - 23 провінції; 5 автономних районів; 4 міста центрального підпорядкування: Пекін, Шанхай, Тяньцзінь, Чунцін; 2 спеціальні адміністративні райони: Сянган та Аоминь.

Член міжнародних організацій - ООН,АТЕС та ін.

Офіційна мова - китайська.

Релігії - буддизм, конфуціанство, даосизм.

Валюта - юань.
Економіко-географічне положення
Китай є величезною державою у Східній та Центральній Азії. Його площа становить майже чверть території Азії та ледь не дорівнює площі всієї Європи. Державний кордон тягнеться на 21,5 тис. км, що дорівнює більш ніж половині екватора. Китай межує суходолом із 13 країнами. Морські межі сягають 15 тис. км.

Країни, що оточують Китай, є членами міжнародної організації Рух неприєднання або нейтральними. Китай — ядерна держава. Складними за­лишаються відносини з Тайванем. Після соціалістичної революції 1949 р. і проголошення Китайської Народної Республіки на острів переселилися незадоволені новим режимом політичні сили і проголосили незалежну кра­їну. Формально і досі острів вважається провінцією Китаю, але фактично є окремою державою з відмінним від китайського державним ладом.

На сході Китай має широкий вихід до морів Тихого океану та важливих міжнародних шляхів сполучення. Тут, на узбережжі, створено вільні еконо­мічні зони (ВЕЗ), до розвитку яких широко залучається іноземний капітал, та 14 «відкритих» портів. До найбільших морських портів світу належать Шанхай і Сянган. Західна частина Китаю на тисячі кілометрів віддалена від морського узбережжя та від економічно розвинених осередків Азії.
Природні умови і природні ресурси

За особливостями природних умов східна рівнинна, найбільш освоєна, частина Китаю істотно відрізняється від західної, де переважають ландшафти з горами та пустелями.

На сході країни простягається смуга прибережних рівних і низьких гір. Найбільшою є Велика Китайська рівнина, яка на захід поступово переходить у Лесове плато. На південь рівнина переходить у низькі давні гори. У західній частині Китаю сформувалися високі гори та нагір'я: Ти­бет, Куньлунь, Гімалаї, Тянь-Шань.

Клімат східних районів країни мусонний, із щоденними дощами влітку та безхмарною посушливою зимою. Температури повітря зрос­тають з півночі на південь. Західні частини Китаю перебувають в умовах континентального, посушливого клімату. Тут панують пустелі, найбільша з яких - Такла-Макан («зайдеш - не вийдеш»).

Китай надзвичайно багатий на різноманітні мінеральні ресурси . На північному сході в чохлі давньої платформи виявлено величезні поклади кам'яного вугілля. Розробляється вугілля різних марок: від газового до антрацитів та коксівного. Основним районом видобування нафти залишається Північно-Східний басейн. Розвідано також запаси на північному заході. Родовища природного газу значно менші. Його видо­бувають разом із нафтою. Суто газові родовища виявлено на південному заході, у провінції Сичуань. На північному сході є родовища горючих сланців з яких дістають рідке паливо та сланцеву смолу.

На північному сході країни щити давньої Китайської платформи багаті на сировину для чорної металургії: залізні (значні поклади, але невисокої якості) та марганцеві руди. Покладами руд для кольорової металургії вирізняється пояс низьких гір на південному сході та півдні країни. Тут зосереджено 80 % світових запасів вольфрамових та 60 % олов'яних руд. Крім того, розробляють­ся ртутні, сурм'яні, мідні, поліметалеві, алюмінієві руди. З нерудної сировини в країні є значні ресурси кухонної солі - в провінції Сичуань. Тепер сіль добувають також з морської води. На півночі є поклади графіту і калійних солей, на півдні - азбесту і фосфоритів.

Китай має значні запаси водних ресурсів. Проте через кліматичні особливості майже 90 % їх припадає на Східний Китай. Найбільші китайські річки - Янцзи та Хуанхе - використовуються для зрошення, виробництва гідроенергії, судноплавства. Важливе значення у господарстві мають під­земні води. Західний Китай майже не має постійних водойм. У Східному Китаї ґрунти змінюються від багатих бурих лісових та кислих підзолистих на північному сході до родючих червоноземів та жовтоземів на південному сході. Особливе місце посідають так звані рисові землі, які виникли з різних типів ґрунтів у процесі тривалого вирощування на них рису.

Лісовими ресурсами відомий Північно-Східний Китай, де збе­реглися великі масиви тайги. На сході та південному сході тропічні ліси сильно вирубані. Лише подекуди тут трапляються бамбукові зарості.

Населення

Кожний п'ятий житель планети є громадянином Китаю. Така величезна кількість населення, з одного боку, передбачає велетенські трудові ресурси, а з іншого - стає перешкодою для підвищення доходів на­селення, загострює продовольчу та житлову проблеми, знижує можливості працевлаштування. Тому з 60-х pp. XX ст. почала проводитися демографічна політика, спрямована на обмеження народжуваності. Спершу це була лише масова пропаганда. Згодом вона набувала форми конкретних вимог: родині дозво­лялося мати трьох дітей, потім - двох, а пізніше - лише одну. Демографічна політика Китаю виявилася досить ефек­тивною: природний приріст скоротився втричі. Проте виник ряд проблем: «ста­ріння нації», потреба в додаткових робо­чих руках на селі, складність виховання в родині дитини-одиначки. Тому нині китайцям знову дозволено знову мати двох дітей у родині. Для населення сучас­ного Китаю характерні значні внутрішні міграції. Вони мають переважно економічні причини. Люди переселяються із сіл у міста, з освоєних східних районів - до малозаселених північно-західних, особливо до вільних економічних зон, де рівень життя в десятки разів вищий. Зовнішні міграції з Китаю набули широкого розмаху в XIX- XX ст. Нині китайці є майже в усіх країнах світу, проте найбільше їх у Південно-Східній Азії, куди вони виїздили із зубожілої країни в пошуках роботи. Багато китай­ців оселилося на західному узбережжі США та Канади.

Китай - багатонаціональна держава. Хоча китайці становлять 91 % усього населення, вони живуть лише на 40 % площі в східній частині країни, їхня мова належить до китайсько-тибетської мовної сім'ї. Складність мови є однією з причин високого рівня неписьменності (понад 15 % населення). Китайці сповідують одночасно три релігії: світову - буддизм та національ­ні - конфуціанство і даосизм. Крім китайців, у країні, переважно в її західній частині, живуть близько 55 інших націй та народностей. Серед них: тибетці, монголи, уйгури, казахи, узбеки, киргизи та ін.

Для системи розселення Китаю характерна висока густота населення, яка в середньому становить 139 чол./км2. Проте у східній частині країни на 40 % площі зосереджено 97 % усього населення, а його густота зростає до 200-1000 чол./км2. Західні території заселені мало. У деяких місцях навіть є «білі плями». Процес урбанізації в Китаї має певні особливості. Офіційно рівень урбанізації нині становить 52 %, хоча реально він на 1/3 менший через те, що китайська статистика відносить до міського насе­лення також людей, що живуть у селах навколо великих міст та забезпечу­ють їх продуктами харчування. Загальна кількість міст у Китаї перевищує 400, серед них міст-мільйонників - 99. Містами-мультимільйонниками є Шанхай (18,9 млн. чол.), Пекін (7,7 млн. чол.), Сянган (7,1 млн. чол.).
Господарство

Сучасний Китай є індустріально-аграрною країною, в якій набули розвитку космічна й атомна промисловість, електроніка та нафтохімія. Але обладнання багатьох підприємств залишається застарілим, більшість робіт у сільському господарстві не механізовані, майже у половині сіл немає електрики. Поруч із промисловими підприємствами-велетнями існують тисячі дрібних і найдрібніших, які дають більш як половину промис­лової продукції країни. З одного боку, темпи приросту промислової та сіль­ськогосподарської продукції настільки високі, що за виробництвом товарів Китай входить до першої «десятки» країн світу. З іншого - через велику кількість населення країна посідає останні місця за виробництвом продукції та часткою ВВП на одну особу. Від початку 80-х pp. XX ст. ки­тайська економіка вступила в період глибокого реформування, спрямованого на будівництво «соціалізму з китайською специфікою». Передбачається широке застосування елементів ринкової економіки паралельно з державним плануванням. На селі й у місті скорочується директивне керівництво, звужу­ється сфера єдиних державних цін, дозволено роботу невеликих приватних та колективних підприємств, широко залучається іноземний капітал.

Особливе місце посідають вільні економічні зони (ВЕЗ), які продемонстрували свою ефективність. Вони мають власні законодавства і кордони, тобто є своєрідними «державами у державі» .Основними завдан­нями ВЕЗ стали: максимальне залучення іноземного капіталу та передових технологій, широке включення країни у міжнародний географічний поділ праці, використання дешевої та надлишкової робочої сили. Рівень зарплати у ВЕЗ в десятки разів вищий, ніж на сусідніх територіях, промислове виробництво зросло в сотні разів, території спеціалізуються на товарах народного вжитку: електроніці, легкій та харчовій промисловості, парфумерії. Неабияк розви­нулася соціальна інфраструктура.

За роки реформ Китаю вдалося розв'язати першочергові проблеми: забез­печити населення продуктами харчування й одягом. Проте економіка Китаю ще має багато проблем. Господарство розвивається переважно екстенсивними методами і є дуже матеріаломістким та енергомістким, ефективність його залишається низькою, доходи громадян - мізерними.

У промисловості Китаю поруч зі старими галузями - текстильною та харчо­вою - набувають провідного значення нові: електроенергетика, машинобудування, хімічна та нафтохімічна промисловість.

Паливна промисловість набула значного розвитку. Проте більш ніж половину вугілля дають напів­кустарні шахти. Нафтова галузь набула значного розвитку. Але через технічну від­сталість із надр вилучаються лише 20-25 % нафти. Нафтопереробна промисловість представлена переважно невеликими малопродуктивними підприємствами, які не забезпечують глибокої переробки сиро­вини. Найбільшими її центрами є Шанхай, Тяньцзінь, Далянь і Пекін.

За кількістю виробленої електро­енергії Китай вийшов на третє місце у світі й поступається тільки США та Росії

Але у зв'язку зі швидким розвитком еконо­міки її не вистачає. У країні переважають теплові електростанції, які дають близько 80 % електроенергії. ГЕС збудовані на Хуанхе та річках Північного Сходу. Пла­нується збільшити частку гідроенергетики з 1/5 до 1/3. Близько 2 % електроенергії дають атомні електростанції, найбільші з яких працюють біля Шанхая та Сянгана. З альтернативних джерел енергії Китай використовує припливні та геотермальну (на Тибеті) станції. Розглядається можли­вість використання енергії Сонця та вітру. Чорна металургія базується на значних покладах власної сировини, тому концентрується пере­важно у двох районах: Північно-Східному (Аньшань, Фушунь, Шеньян) і Східному (Баошань, Ухань). Хоча Китай вийшов на перше місце у світі за виробництвом сталі, він не забезпечує власних потреб у прокаті, довозить із-за кордону труби, дріт, тонкий лист. Кольорова металургія розви­вається на південному сході біля родовищ руд кольорових металів. Переважають матеріаломісткі та неенергомісткі виробництва. Виплавляються вольфрам, мідь, свинець, цинк, алюміній тощо. Деякі метали експортуються, дещо довозиться з-за кордону, оскільки попит на ці метали перевищує власне виробництво. Машинобудування випускає різноманітну продукцію, хоча має низьку продуктивність праці. Виробництво машин поки що задовольняє власні потреби на 75 %. Основними залишаються важке та залізничне машинобудування, верстатобудування, що розвинені переважно в містах на пів­нічному сході. Швидкими темпами зростає автомобілебудування (Чанчунь), проте забезпеченість населення автомобілями залишається низькою. Китай посідає перше місце у світі за складанням вело­сипедів (Пекін). Традиційними галузями машинобудування є суднобудування (Шанхай, Далянь) і тракторобудування (Лоян). За роки реформування еконо­міки особливого значення набуло точне машинобудування. Китай уже посів перші позиції у світі за випуском телевізорів, пральних і швейних машин, радіоприй­мачів, годинників, фотоапаратури, відео-магнітофонів, відеокасет. Почалося також виготовлення ракетної техніки, супутни­ків, новітніх засобів зв'язку. Крім вільних економічних зон, точне машинобудування набуло особливого розвитку в Шанхаї та Пекіні.

У хімічній промисловості Китаю відзначається передусім розвиток основної хімії, зокрема синтез мінеральних добрив (Далянь, Шанхай, Нанкін). За їх виробництвом країна поступається лише США. Проте добрив не вистачає для потреб сільського господарства, тому частина їх імпортується. Великими районами хімії полімерів на основі нафтопереробки стали міста Пів­нічного Сходу та Шанхай. Китай увійшов у першу десятку країн за випуском пласт­мас, хімічних волокон та синтетичного каучуку. Легка промисловість країни залишається важливою частиною виробництва. 25 % виробленої продукції цієї галузі експортується. За виробництвом тканин Китай поступається тільки США. На власній сировині розвиваються бавовняна, шовкова та вовняна промисловість у Шанхаї, Пекіні та Тяньцзіні. Китай також відомий своїми порцеляною, килимами, циновками, керамікою, вишивкою та малюнками по шовку, різьбленням по дереву та каменю.

Країна має потужне сільське господарство, в якому переважає рослинництво. Площ під ріллею небагато, близько половини земель зрошу­ється. Китай вийшов на перше місце у світі за виробництвом рису, пшениці, бавовни, тютюну, ріпаку, овочевих та баштанних культур. Вирощують також просо, гаолян, ячмінь, сою, арахіс, чай, цукрові буряки та цукрову тростину. Тваринництво поступається рослинництву за своїм значенням через слабку кормову базу. Воно є основною галуззю на заході країни, де умови мало придатні для культивування рослин. Тут розводять овець, кіз, яків, коней, верблюдів. На сході тваринництво має допоміжний характер. Тут зосеред­жено 40 % світового поголів'я свиней. У передмістях швидко розвивається

птахівництво. Традиційними галузями китайського тваринництва залишаються шовківництво та бджільництво. Остан­нім часом із залученням іноземного капіталу на морських узбережжях нала­годжено розведення креветок, молюсків і водоростей. За обсягами вилову риби Китай поступається лише Японії.

Розвиток транспорту в Китаї з огляду на його велику площу має особливе значення. У внутрішніх перевезеннях основна роль належить заліз­ницям, які перевозять 3/4 усіх вантажів і більше половини пасажирів. Але густота залізничної мережі невелика. Основні залізниці прокладено на сході країни. Річкове сполучення має важливе значення на річці Янцзи. Швидко розвивається автотранспорт. Прокладено автотраси у важкодоступні райони. Проте якість доріг залишається низькою. Трубопроводи сполу­чають місця видобування сировини з місцями її переробки. Зберігається велосипедний та гужовий транспорт. У зовнішніх перевезеннях провід­на роль належить морському транспорту. В країні працюють близько 120 морських портів. Велике значення має повітряний транспорт.

У територіальній структурі господарства Китаю спо­стерігаються значні диспропорції. 87 % промислового та більша частина сільськогосподарського виробництва припадають на Східний Китай. У західній частині країни переважають лише добувна промисловість та екстенсивне тваринництво. Зовнішні економічні зв'язки ма­ють для країни велике значення. За обсягом зовнішньої торгівлі Китай вийшов на десяте місце у світі. Країна експортує переважно мінеральну та сільськогосподарську сировину й тканини, а імпортує продукцію об­робної промисловості: машини та обладнання (40 % вартості), мінеральні добрива, прокат чорних і кольорових металів. Хоча Китай веде торгівлю зі 180 країнами світу, головними його партнерами є Японія, США та Республіка Корея. Китай утримує друге місце (після США) за щорічним залученням іноземного капіталу до розвитку господарства. На його тери­торії зареєстровано понад 300 підприємств з іноземними інвестиціями.

.
1   2   3

Схожі:

Лекція: Країни Європи: Франція, Італія
Особливості егп країни. Населення, галузева структура господарства країни, її територіальні відмінності

Лекція : Країни Європ и
Фрн. Географічне положення. Населення І міста. Особливості сучасного розвитку господарства країни. Промисловість. Сільське господарство....

Всеукраїнський студентський архів
Туреччина, Китай, Росія, сша, країни Близького Сходу. До європейсь­ких країн (Великобританії, Італії та ін.) металу експортується...

Лекція: загальна характеристика європейського регіону
На території Європи знаходяться 45 держав І територій. Із них 44 —- суверенні країни, в тому числі й Росія, третина площі якої розміщена...

Https://ssl zahav net il/green-card-lottery/registFor asp
Країна, у якій народився – Назва країни повинна відповідати сучасній назві країни, у якій народився аплікант

Країни Західної Європи
Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, Швеція, Фінляндія, Данія, Люксембург, Ісландія; до середньорозвинутих Іспанія, Порту­галія, Греція,...

Уроку Японія
Мета: ознайомити учнів з егп японії, самобутністю, особливостями та світоглядом народу, культурою її народу та творчістю її поетів,...

План: Виникнення ліків та лікознавства рабовласницького суспільства....
Наукова фармація складається на базі перевірки та узагальнення емпіричних знань народів

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії)
Будз М. Д., Мартинюк В. О., Постоловський Р. М, Троян С. С. Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії):...

Сценарій свята-гри «Подорож до Країни Ввічливості»
Пердмова



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка