Пошук по сайту


Лекція: Країни Азії: Індія, Японія. Китай - Сторінка 3

Лекція: Країни Азії: Індія, Японія. Китай

Сторінка3/3
1   2   3

ІНДІЯ


Офіційна назва - Республіка Індія.

Площа - 3,3 млн. км2 (7-ме місце у світі, 3-тє - в Азії). .

Населення - 1,2 млрд. чол. (2-ге місце у світі й в Азії).

Столиця - Нью-Делі.

Тип країни - країна, що розвивається.

ВВП на душу населення -$1 081.

Державний устрій - федеративна республіка.

Склад території - 25 штатів, 7 союзних територій.

Член міжнародних організацій - ООН, Руху не­приєднання та ін.

Офіційна мова - гінді.

Релігія - індуїзм.

Валюта - індійська рупія.



Економіко-географічне положення

Індія є великою півострівною державою Південної Азії. Вона межує на заході з Пакистаном і Афганіста­ном, на півночі - з Китаєм, Непалом та Бутаном, на сході - з Бангладеш. і М'янмрю. Берегова лінія тягнеться більш ніж на 6000 км. Морем країна межує зі Шрі-Ланкою і Мальдівами. Сусідні з Індією держави є її по­літичними партнерами в Русі неприєднання, крім нейтральної М'янми. Однак напруженими залишаються відносини з Пакистаном через його територіальні претензії щодо північної частини штату Джамму і Кашмір. Несприятливими є й кордони з Афганістаном, на території якого про­тягом кількох десятиліть ведеться громадянська війна. Всередині самої Індії політична ситуація дуже нестабільна. Особливо це стосується штату Пенджаб, жителі якого вимагають незалежності та проголошення власної держави. Індія всупереч міжнародним угодам володіє ядерною зброєю.

Територія Індії лежить на перетині важливих міжнародних морських шляхів між країнами Європи, Африки та Південно-Західної Азії, з одного боку, і державами Південно-Східної Азії та Австралією - з іншого. Най­більші морські порти облаштовані у штучних бухтах (Мумбай, Ченай) та гирлах річок (Калькутта).

Природні умови і природні ресурси.

Індія є переважно рівнинною країною. Більшу її частину становить плоскогір'я Декан, розташоване на давній платформі. На півночі плоскогір'я переходить в Індо-Ганзьку низовину, сформовану річковими наносами. На крайній півночі країни простягається система молодих гір Гімалаїв. Клімат країни субеквато­ріальний мусонний, з дуже високими температурами протягом року та чітким сезонним розподілом опадів. В Індії виділяють три сезони: сухий прохолодний (з листопада до лютого), сухий жаркий (березень - травень) та вологий жаркий (червень - жовтень). Виходячи з кліматичних особ­ливостей, уряд країни приділяє велику увагу поливному землеробству: понад 40 % орних земель зрошуються.

Індія багата на мінеральні ресурси. До осадового чохла платформи приурочені великі родовища паливних ресурсів, насамперед кам'яного вугілля. 3/4 його видобутку припадають на Східний басейн. У країні є вугілля всіх сортів, але коксівного мало. Тому майже все ву­гілля споживається всередині країні. Нафту і природний газ видобувають на північному сході та шельфі Аравійського моря. Свої потреби у нафті та природному газі Індія задовольняє лише наполовину. На щитах платфор­ми ведеться розробка рудних ресурсів. Індія відома величезними покла­дами залізних і марганцевих руд. їх основний видобуток концентрується у східній та центральній частинах країни. Руд кольорових металів значно менше. На сході є родовища бокситів і хромових руд, на півночі - мідних. Значними є поклади рідкісних металів (торію, берилу, цирконію), що залягають розсипами у так званих чорних пісках. Індія має дуже багаті поклади деякої не­рудної сировини. Зокрема, вона дає 4/5 сві­тового експорту слюди. Є також поклади графіту (на північному сході) та кухонної солі (на північному заході). Запаси алмазів і коштовного каміння дуже виснажені за період колонізації.

Землеробство в Індії потребує багато води. Великі запаси водних ресурсів концентруються у річках, проте їх рівень дуже коливається протягом року. Головною річкою є Ганг. Порожисті річки Гімалаїв та плоскогір'я Декан багаті на гідроенергоресурси, однак подальше розширення їх ви­користання обмежене сейсмічністю в горах і тим, що будівництво гідро­станцій пов'язане із затопленням земель водосховищами на рівнині.

Індія дуже багата на земельні ресурси. Більш як половина ріллі припадає на родючі ґрунти, що сформувалися на річкових наносах Індо-Ганзької низовини. Надзвичайно родючі тропічні чорні ґрунти (регури), що виникли на вулканічних породах, поширені на плоскогір'ї Декан.

Лісові ресурси країни надто ви­снажені. Тепер ліси вкривають лише 20 % території країни і збереглися переважно на сході. Випалювання лісів під пасовища та ріллю призвело до поширення саван та напівпустель.
Населення.

Переписи населення в Ін­дії проводять регулярно кожні 10 років з 1881 р. За їх результатами можна побачи­ти, що кожний сьомий житель планети - індієць. Населення країни можна порівняти із сумарною кількістю людей, що проживають в Африці та Південній Америці. Величезний щорічний природний приріст дорівнює всьому населенню Австралії. За таких темпів кількість людей в Індії подвоюється кожні 30 років, тому, за прогнозами фахівців, вона випередить Китай у найближчі півстоліття. Все це - на­слідок «демографічного вибуху», який переживає країна з повоєнних часів. Масова вакцинація населення, застосування антибіотиків, бороть­ба з комахами - переносниками збудників хвороб - усе це зумовило стрімке зниження рівня смертності. Зросла і середня тривалість життя: з 27 років (у 30-х pp. XX ст.) до 62,5 року (у 2000 p.). Це ознаки другого типу відтворення населення.

Індія першою з країн, що розвиваються, почала проводити демографічну політику ще в 50-х pp. XX ст. Вона спрямовувалася не лише на скорочення народжуваності, а й на поліпшення матеріального забезпечення родини. Спершу застосовувалися лише примусові заходи, нині - пропагандистські, медичні, адміністративно-правові. Демогра­фічна політика дала певні результати, хоча й не такі, як очікувалися. За останні півстоліття показник народжуваності знизився майже вдвічі, що свідчить про початок згасання «демографічного вибуху». Основними труднощами у здійсненні демографічної політики є релігійні постулати, ранні шлюби та неосвіченість значної частки сільських жителів. Така демографічна ситуація вплинула на вікову структуру населення Індії, для якої характерні дуже велика частка дітей (42 %), незначна - літніх людей (6 %) та надлишок трудових ресурсів. Трудові ресурси мають низький рівень кваліфікації. Близько 60 % економічно активного населення зайнято у сільському господарстві та менш ніж 20 % - у промисловості (зокрема й у кустарному виробництві).

Високий рівень безробіття спричиняв ще з 30-х pp. XIX ст. великі еміграційні потоки з Індії до різних регіонів світу. У повоєнні роки посилилася еміграція до СІЛА, Канади та Великої Британії. Великих збитків господарству країни завдає «відплив умів».

За національним складом населення Індія - найбільш багато­національна країна світу. На її території проживають понад 150 націй та народностей. З них дві нації належать до найбільших - гіндустанці та бенгальці. Мови всіх великих народів є офіційними мовами штатів. У важкодоступних районах Гімалаїв живуть близько 400 племен.

Релігійний склад населення Індії досить складний. Тут спові­дують індуїзм (83 % жителів), мусульманство (12 %), буддизм, сікхізм, джайнізм, християнство, місцеві традиційні вірування. Релігія й досі має величезний вплив на все життя суспільства. Індуїзм закріпив поділ людей на стани - групи, пов'язані зі спадково закріпленими професіями та певними правилами поведінки. Хоча за конституцією Індії поділ людей на стани офіційно скасований, традиції такі стійкі, що реально він існує.

Індія - густозаселена країна. Тут на кожний квадратний кілометр площі припадає 363 чол. З природних причин найбільше заселена Індо-Ганзька низовина (понад 500 чол./км2), найменше - гірська північ (2-4 чол./км2). Рівень урбанізації середній - 27 %. Нині в країні понад 300 міст. Темпи урбанізації збільшуються. В Індії З 7 міст-мільйонників, з них 5 мультимільйонників: Мумбай (13,9 млн. чол.), Делі (12 млн. чол.), Калькутта т&Бангалор (понад 5 млн. чол.). Навколо міст сформувалися міські агломерації. Проте урбанізація Індії, як і більшості країн, що розвиваються, має хибний характер. Майже 3/4 населення Індії живуть у селах. У країні переважають великі села з кількістю жителів від 500 чол. до кількох тисяч.

Господарство

Індія є аграрно-індустріальною країною. Основу її еко­номіки становить багатоукладне сільське господарство,в якому переважає приватний сектор. Це дрібні селянські господарства, в яких вирощують продукцію для власного споживання, і великі поміщицькі володіння, що забезпечують товарне виробництво. В аграрному секторі широко проводилася «зелена революція». Вона сприяла значному збіль­шенню виробництва основних зернових і технічних культур, що дало змо­гу відмовитися від імпорту основної частини продовольства. Проте і досі 60 % населення живуть за офіційною межею бідності, в умовах постійного недоїдання або голодування.

Для галузевої структури сільського господарства Індії характерна чітка рос­линницька спрямованість, пов'язана з веге­таріанством та релігійними вимогами. Індія ввійшла у першу трійку країн світу за виро­щуванням пшениці, рису, бавовнику, джуту,тютюну. Вона випереджає всі держави світу за збиранням чаю, цукрової тростини й арахісу.

За спеціалізацією рослинництва різних частин країни на її терито­рії виділяють три основні сільськогосподарські райони: північний, східний і центральний. У північному головною рослиною є пшениця, вирощуються цукрова тростина та олійні культури (арахіс, гірчиця, ріпак). У східному районі основні площі зайняті рисом, а також велике значення має культивування джуту і чаю. Центральний сільськогосподарський район спеціалізується на вирощуванні проса та бавовнику, на мор­ському узбережжі - прянощів і кокосової пальми. Крім того, західне узбережжя Індії славиться прянощами (чорним перцем, гвоздикою, кардамоном), кокосовою пальмою. Індія є експортером тропічних фруктів, зокрема бананів, цитрусових, ананасів. Разом з тим їх споживання в країні невелике.

Роль тваринництва незначна. Скотарство не має значного впливу. Адже корова - священна тварина, тому за кількістю великої рогатої худоби країна займає перше місце у світі - 221,9 млн. голів. У країні розви­ваються вівчарство, птахівництво, розведення кіз. Споживання тваринної їжі надзвичайно мале. В середньому індієць за рік з'їдає 1,6 кг м'яса, 1 кг масла, 24 яйця та 55 літрів молока.

Швидкими темпами розвивається промисловість. За часткою у виробництві ВВП вона вже зрівнялася із сільським господарством. У по­воєнні роки з країни текстильної та харчової промисловості Індія перетво­рилася на країну з добре розвинутою важкою промисловістю. Держава контролює нафтову та кам'яновугільну промисловість, атомну енергетику, чорну металургію, оборонну промис­ловість. Приватний сектор переважає у машинобудуванні, текстильній, харчовій і медичній промисловості. Відносною зрілістю економіки й осо­бливостями адміністративного поділу пояснюється те, що в розміщенні промисловості в Індії, на відміну від більшості країн, що розвиваються, немає домінування одного центру. Каркас промисловості становить «велика четвірка» міст: Мумбай, Калькутта, Ченай і Делі.

Головна галузь паливної про­мисловості - кам'яновугільна. Найбільшими центрами нафтопереробки є морські порти: Мумбай і Ченай. Основу електроенергетики становлять теплові електростанції, які дають 72 % електроенергії країни. Вони працюють біля найбільших міст. На гірських річках Гімалаїв та порожис­тих водотоках плоскогір'я Декан спо­руджені гідроелектростанції. Зростає й частка атомної енергетики. Біля Мумбая, Делі та Ченая працюють АЕС, збудовані за технічної підтримки США і Канади. Вивчаються також можливості використання енергії Сонця та припливів.

Чорна металургія Індії працює на власній сировині, тому розміщення комбінатів повного циклу тяжіє до неї. Най­більшим металургійним районом став східний (Бокаро, Дургапур, Джамшед-пур). Великий комбінат чорної мета­лургії країни збудовано в центральній частині у місті Бхілаї. Основною галуззю кольорової металургії є алюмінієва (Хіракуд, Ріханд), яка працює на власних бокситах з вико­ристанням місцевої електроенергії. Виплавляються також мідь, свинець, цинк. Для потреб машинобудування Індія довозить від 20 до 60 % різних кольорових металів.

Галузева структура машино­будування Індії стрімко змінюється. Поряд зі старими галузями важкого металомісткого машинобудування розвиваються трудомісткі та наукомісткі галузі, що використовують місцеву дешеву робочу силу. На сході біля металургійних комбінатів працюють підприємства важкого машинобудування. Підпри­ємства, які складають мотоцикли, ве­лосипеди, верстати, побутову техніку, розробляють комп'ютерні програми, розвиваються у великих містах: Мумбаї, Ченаї, Калькутті, Бангалорі. Частина машин та обладнання довозиться з-за кордону.

Індія належить до країн із се­реднім рівнем розвитку хімічної промисловості. Головною галуззю є синтез мінераль­них добрив (Сіндрі). Однак частину їх країна імпортує. Хімія полімерів на основі нафтопереробки розвивається у Мумбаї.

Текстильна промисловість, яка використовує дешеву робочу силу, має важливе екс­портне значення. Вона представлена бавовняною (Мумбай, Ахмадабад, Делі) та джутовою (Калькутта) про­мисловістю. З галузей харчової промисловості переважає чайна (Калькутта).

В Індії широко розвивається ремісничо-кустарне виробництво. Кашмір відомий тонкими шалями; північ країни - виробництвом шовку, прикрашеного срібними та золотими нитками; центр - найтонкішим мусліном. Майстри Індії виробляють ювелірні прикраси, килими, займають­ся різьбленням по дереву та слоновій кістці. Індія відома своєю діамантовою промисловістю. Це єдина у світі держа­ва, в якій виробляють дрібні діаманти, вагою 0,01-0,02 карата. їх обробляють не на машинах, а руками. В усьому світі такі діаманти називають індійськими.

Мумбай є центром кінопромисловості. На місцевій кіностудії знімають найбільше фільмів у світі — близько 1000 за рік.

З усіх видів транспорту основну роль у перевезенні вантажів та пасажирів відіграє залізничний. За довжиною залізниць Індія поступається тільки США, Канаді та Росії. Головні залізничні магістралі з'єднують чотири найбільших міста держави: Мумбай, Калькутту, Делі та Ченай. Міста сполучаються також автошляхами, проте вихід до автодоріг з твердим покриттям мають далеко не всі поселення. Індія - морська держава, але за обсягом торговельного флоту вона посідає лише вісімнадцяте місце у світі. Зростає роль авіатранспорту. Найбільші міжнародні аеропорти розташовані у «великій четвірці» міст.
Зовнішні економічні зв'язки

Роль Індії у світовій торгівлі поки що незначна. Основними товарами її експорту є сільськогосподарська та мінеральна сировина, продовольство, тканини, коштовне каміння і вироби з нього, деякі машини та металовироби. Останнім часом однією з прибуткових галузей експорту країни стали високоякісні комп'ютерні програми. За кількістю професіоналів комп'ютерного програмування Індія поступається США. Країна імпортує нафту і нафтопродукти, маши­ни й обладнання, прокат чорних і кольорових металів, мінеральні добрива та іншу продукцію.

60 % усього товарообігу Індії припадають на високорозвинені держави Заходу та Японію. Індія має від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі. Вона є об'єктом інвестування іноземного капіталу, зокрема й зарубіжними індійцями, що проживають за кордоном.
1   2   3

Схожі:

Лекція: Країни Європи: Франція, Італія
Особливості егп країни. Населення, галузева структура господарства країни, її територіальні відмінності

Лекція : Країни Європ и
Фрн. Географічне положення. Населення І міста. Особливості сучасного розвитку господарства країни. Промисловість. Сільське господарство....

Всеукраїнський студентський архів
Туреччина, Китай, Росія, сша, країни Близького Сходу. До європейсь­ких країн (Великобританії, Італії та ін.) металу експортується...

Лекція: загальна характеристика європейського регіону
На території Європи знаходяться 45 держав І територій. Із них 44 —- суверенні країни, в тому числі й Росія, третина площі якої розміщена...

Https://ssl zahav net il/green-card-lottery/registFor asp
Країна, у якій народився – Назва країни повинна відповідати сучасній назві країни, у якій народився аплікант

Країни Західної Європи
Нідерланди, Норвегія, Швейцарія, Швеція, Фінляндія, Данія, Люксембург, Ісландія; до середньорозвинутих Іспанія, Порту­галія, Греція,...

Уроку Японія
Мета: ознайомити учнів з егп японії, самобутністю, особливостями та світоглядом народу, культурою її народу та творчістю її поетів,...

План: Виникнення ліків та лікознавства рабовласницького суспільства....
Наукова фармація складається на базі перевірки та узагальнення емпіричних знань народів

Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії)
Будз М. Д., Мартинюк В. О., Постоловський Р. М, Троян С. С. Комплексне країнознавство (основні поняття, категорії, країни, персоналії):...

Сценарій свята-гри «Подорож до Країни Ввічливості»
Пердмова



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка