Пошук по сайту


Схема 1. Франція - Довідник вчителя математики

Довідник вчителя математики

Сторінка3/10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схема 1. Франція




Японія.

В японській школі також після 9 років навчання по загальній для всіх програмі учні переходять в вищу середню школу. Тут вони обирають курс навчання із запропонованих їм більш ніж двадцяти напрямків, умовно розділених на три потоки: загальний потік, академічний (готує до вступу на природничі і гуманітарні факультети університету), професійний (підготовка йде за декількома блоками). В японській школі всіх напрямків розроблено декілька різних за змістом та рівнем викладання курсів математики. Учень може обмежитись одним загальним обов'язковим курсом або вибрати ще один або декілька інших.


Схема 2.Японія


Сполучені Штати Америки.
Школи в США поділяються на три категорії: початкова школа (1-5 класи), середня школа (6-8 класи), і, остання, вища школа (9-12 класи). Курс математики в американських школах будується в такий спосіб. Спочатку діти навчаються в так званих basic math (приблизно до сьомого класу), яка включає в основному арифметику та елементи геометрії (початкові кроки з геометрії. Якщо до сьомого класу учень засвоїв basic math., то це підтверджується письмовим іспитом - тестом. Далі він вивчає початкові відомості з алгебри. В основному, це повторення всього курсу арифметики, включаючи дії над від'ємними числами, способи розв'язування найпростіших рівнянь та нерівностей. Витримавши іспит за цей клас, учень починає вивчати алгебру-1 курсу, який містить основні розділи елементарної алгебри (лінійні рівняння та нерівності, квадратні рівняння та нерівності, поняття про систему координат, рівняння прямої та параболи, рівняння кола, системи лінійних рівнянь та нерівностей, задачі на складання рівнянь). Учень, який засвоїв цей курс і витримав відповідний іспит, може перейти до вивчення геометрії. Геометрія вивчається на достатньо високому пізнавальному рівні всього лише один рік і охоплює як планіметрію, так і стереометрію. Наступний курс алгебра-2, має більш серйозні розділи, такі як логарифми, послідовності, конічні перерізи і т. п. Тут часто вивчають тригонометрію як частину цього курсу. Після цього учні можуть перейти до вивчення диференціального числення, першу частину якого іноді вдається осягнути тільки в 12 класі. Якщо кваліфікація вчителя дозволяє викладати такий курс, або певний студент відрізняється особливо видатними здібностями, для школи завжди існує можливість скласти угоду з найближчим дворічним коледжем про зарахування цього учня (вчителя) до відповідного класу.

Як відомо, в США разом з широкою мережею державних шкіл існує також і мережа приватних шкіл. У державних школах освіта безкоштовна, підручники безкоштовні, дітям з малозабезпечених сімей надається матеріальна підтримка. У великій кількості таких шкіл існують так звані відділення для обдарованих дітей. У кожної школи - своя. У приватних школах рідко зустрічається рівень освіти, вищий за рівень освіти спецвідділень американських державних шкіл.

Школярі, які мріють про університет, повинні витримати іспит тестом. Здають їх протягом останніх двох років навчання (як правило в 11 класі). Ці тести можна перескласти, зараховується краща спроба.

В старшій середній школі США існують три різних навчальних плани, які відповідають трьом різним потокам: академічному, професійному (практичному) і загальному. Академічний потік готує до коледжу і містить більшу кількість академічних предметів (обов'язкових і за вибором; математика в число обов'язкових не входить). На загальному і практичному потоках більше утилітарних, професійних курсів, курсів за вибором (обов'язковим на практичному потоці є курс прикладної математики). В зв'язку з зниженням математичної підготовки в 1987 році Національна рада вчителів математики США запропонувала для обговорення програму з математики, загальну для всіх учнів.

Схема 3. США


1.6 Сучасна українська методична школа в галузі шкільної математики
Українська методична школа в галузі шкільної математики розвивалась в межах радянської методики викладання математики. До дев'яностих років XX століття багато зробили для розвитку методики викладання математики, як науки, такі вчені-методисти України6 Астряб Олександр Матвійович (перший завідувач кафедри методики викладання математики в Україні, в Київському педагогічному інституті), Конфорович Андрій Григорович, Бевз Григорій Петрович, Тесленко Іван Федорович, Дубинчук Олена Степанівна, Слєпкань Зінаїда Іванівна, Литвиненко Григорій Петрович та багато інших. Одна з найвідоміших праць Астряба О.М. - "Наочна геометрія", написана для учнів 4-5 класів.

Олександр Матвійович Астряб значну частину наукової діяльності присвятив створенню підручників та посібників для школи. Його праці “Наглядная геометрия" (1909) та "Задачник по наглядной геометрии “ перекладені різними мовами і витримали багато видань. Вони містили планіметричний і стереометричний матеріал, включаючи теми на обчислення об’ємів многогранників та тіл обертання.

У 20-х роках О. М. Астряб багато працював над створенням підручників для молодшого (І-ІV) і старшого (V—VII) концентрів трудової семирічної школи. У 1923-1929р.р. авторським колективом за безпосередньої участі О. М. Астряба, а також ним самим видано книжки, які потім перевидані кілька разів: "Арифметичний задачник для першого року навчання", "Задачник для другого року навчання", "Геометрія на дослідах", "Геометрія для трудшкіл" та інші. У цих підручниках і посібниках привертають увагу широке унаочнення, зв'язок теорії з життям, доступний цікавий і жвавий виклад матеріалу (задачі-оповідання, віршований виклад, математичні ігри), уміння активізувати учнів, спонукати їх самостійно виконувати завдання, досліджувати, робити відповідні висновки.

Принципове значення для піднесення математичної освіти, забезпеченою систематичністю й міцністю знань учнів з математики мала стаття О. М. Астряба "Методика арифметичної задачі в сучасній трудшколі" (1929), в якій автор виступав проти "панування фабули задачі над математичною суттю". Критикуючи типізацію задач за фабулою, він зупинявся на питанні, як типи задач, згрупованих за ознакою відповідних математичних дій, бажано розв'язувати в школі. До таких типів він відносив: а) задачі на різницеве порі вняння двох чисел; б) задачі на кратне порівняння двох чисел; в) задачі на проценти.

Кілька видань витримала колективна праця "Методика розв'язування за дач на побудову", в якій О. М. Астряб виступив редактором і автором розділу "Загальні методичні зауваження до розв'язування задач на побудову в середній школі". Доречними для вчителів математики будуть і сьогодні міркування автора з приводу користі від розв'язування задач на побудову.

Розв'язування геометричних задач на побудову дає учням велику користь, особливо при політехнічному навчанні.

Говорячи про завдання політехнічного навчання на уроках і позакласних заняттях з математики, учений передбачав такі шляхи їх здійснення: піднесення обчислювальної культури учнів і озброєння їх відповідними навичками; проведення вимірювальних робіт на місцевості та прищеплення навичок користування вимірювальними приладами; використання на уроках математики виробничого матеріалу і розв'язування задач, які розкривають ті або інші процеси виробництва або будову найбільш поширених сучасних машин і інструментів; технічні моделювання у зв'язку з виготовленням наочних посібників. Цій проблемі О. М. Астряб присвятив статтю "Особливості викладання математики в середній школі при політехнічному навчанні", надруковану в 1954 р.

Багато уваги приділяв О. М. Астряб загальній методиці математики: розвитку самостійності і активності учнів, питанням міжпредметних зв'язків, організації позакласної роботи, елементам історизму у викладанні. Великого значення надавав Олександр Матвійович вихованню в учнів звички до користування підручником: "Треба прагнути до того, щоб учні в підручнику бачили знаряддя, яке допомагає засвоїти матеріал, опрацьований у класі під керівництвом учителя".

Погляди з питань історії математичної освіти і розвитку методико-математичної думки в Україні О. М. Астряб виклав у статтях: "З історії викладання математики в радянській школі" (1947), "З історії розвитку методики викладання математики в школах України" (1957 ), "Викладання математики в Росії і на Україні в ХVII -ХVIII ст." (1954 ).

Конфорович Андрій Григорович - чудовий популяризатор математики, який написав багато цікавих праць для учнів та вчителів, серед них "Математичні софізми та парадокси", "Математика служить людині" та інші.

Бевз Григорій Петрович — автор багатьох підручників, як з методики викладання математики, так і шкільних підручників алгебри та геометрії, займається проблемами методики математики понад 50 років. Спочатку це були переважно питання методики викладання алгебри, які він досліджував у зв'язку з роботою над кандидатською дисертацією "Доведення в шкільному курсі алгебри" (1961).

У посібнику для студентів "Методика викладання математики. Загальні питання" (1968) Г. П. Бевз запропонував новий зміст курсу методики математики і висвітлив найактуальніші проблеми методики викладання математики в тодішніх школах. Згодом матеріал цього посібника він доповнив аналізом важливіших питань викладання конкретних шкільних тем (числових множин, виразів, рівнянь, функцій, похідної, інтеграла, планіметрії та стереометрії) і опублікував у посібнику "Методика викладання математики" (1968, 19972, 1977, 1989), за яким навчалися методики майбутні вчителі математики України впродовж кількох десятиліть. Докладніше важливіші проблеми методики викладання алгебри висвітлив у книжці для вчителів "Методика викладання алгебри" (1971).

Г. П. Бевз, працюючи над проблемою "Задачі в шкільному курсі математики", дав нове трактування математичної задачі, уточнив поняття задача, вправа і співвідношення між ними. Окремі питання методики розв'язування задач в школі вирішено в книгах: "Методика викладання математики. Математичні задачі і їх розв'язування" (1967), "Методика розв'язування алгебраїчних задач" (1975), "Методика викладання математики. Практикум" (1981), "Методика розв'язування стереометричних задач" (1988) і в багатьох статтях.

Особливого значення у процесі навчання математики Г. П. Бевз надає вихованню учнів. Цій проблемі, крім інших публікацій, він присвятив окрему брошуру "Виховання учнів математикою" (2005).

Кілька статей і виступів Г. П. Бевз присвятив українській математичній термінології: "Омоніми і синоніми в математиці", "Ще раз про термінологію" (2003), "Про походження деяких математичних термінів" (2002). Останню статтю з незначними змінами передрукував і журнал "Українська мова та література".

Чи не найбільший реальний внесок у розвиток математичної освіти в Україні Г. П. Бевз зробив, створивши підручники математики для всіх 5-11 класів загальноосвітніх шкіл, у яких реально втілено більшість із того нового, що автор запропонував у своїх методичних дослідженнях. Його "Алгебра, 7-9" перекладена російською, польською, румунською, угорською мовами.

Підручник "Геометрия, 7-11" (створений у співавторстві з В. Г. Бевз і Н. Г. Владіміровою) зайняв друге місце на Всесоюзному конкурсі підручників з математики для середньої загальноосвітньої школи в 1988 р., затверджений як підручник для шкіл Російської Федерації і 3 рази (1992, 1994, 1996) передруковувався у Москві. В Україні доопрацьовані підручники виходять у двох книгах "Геометрія, 7-9" (2001, 2004) і "Геометрія, 10-11” (2002, 2004).

Г. П. Бевз створив також підручники для профільних шкіл.

Провідним вченим з методики математики є доктор педагогічних наук професор Зінаїда Іванівна Слєпкань. Велике теоретичне і практичне значення для вчителів практиків і майбутніх учителів математики мали роботи 3.І. Слєпкань присвячені ефективності уроків математики.

3.І. Слєпкань розробила зміст факультативних курсів "Елементи комбінаторики" і "Початки теорії ймовірностей", які були надруковані в книзі "Посібник для факультативних занять у 10 класі" (1970).

Усі дослідження 3.І. Слєпкань пронизує інтерес до проблем навчання алгебри і початків аналізу в загальноосвітній школі і професійно-технічних училищах.

Новий етап у розв'язанні проблеми навчання алгебри і початків аналізу - створення разом з М. І. Шкілем і О. С. Дубинчук підручників для загальноосвітніх навчальних закладів українською і російською мовами: "Алгебра і початки аналізу, 10-11" (1995,1998,2001), "Алгебра і початки аналізу, 10" (2002, 2003), "Алгебра і початки аналізу, 11" (2003, 2004), а також навчального посібника для учнів середніх ПТУ: "Алгебра і початки аналізу" (1992, 2000). Комплект підручників для вивчення алгебра і початків аналізу доповнює підготовлений під керівництвом 3.І. Слєпкань "Збірник задач з алгебри і початків аналізу" (2003).

Крім навчальних посібників з алгебри і початків аналізу для учнів, 3.І. Слєпкань розробляла методику навчання математики. Разом з О. С. Дубинчук вона підготувала дві книги: "Преподавание математики в средних ПТУ. 1-й год обучения" (1983) "Преподавание математики в средних ПТУ. 2-й год обучения" (1988).

Результати своїх наукових досліджень у галузі методики математики та багаторічний досвід викладання цієї дисципліни у вищих навчальних закладах 3.1. Слєпкань узагальнила в підручнику для студентів математичних спеціальностей педагогічних навчальних закладів "Методика навчання математики" (2000 р. Автор врахувала зміни, що відбуваються у діяльності вищих навчальних закладів і розглянула передумови приєднання системи вищої освіти України до Болонського процесу.

Значне місце в науковій діяльності 3.І. Слєпкань відводиться розробці стандартів і програм з математики для вищої і середньої школи.

Останні дослідження 3.І. Слєпкань окреслюють питання розвивального навчання математики, особистісно-орієнтованого навчання у середніх та вищих закладах освіти, розвитку творчого мислення учнів і студентів тощо. Цим проблемам присвячені окремі статті у журналах та наукових збірниках, виступи на конференціях та семінарах, а також посібник "Психолого-педагогічні та методичні основи розвивального навчання математики" (2004).

Михайло Іванович Бурда - член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, заступник директора Інституту педагогіки АПН України.

Опублікував понад 167 наукових праць з проблем методики навчання математики, змісту загальної середньої освіти. Серед них підручники (Геометрія 7-8", "Математика 10-11") і методичні посібники ("Розв'язування задач на побудову", "Вивчення геометрії в основній школі").

Наукові інтереси стосуються геометрії та методики її навчання, а також проблеми відбору змісту шкільної математики.

Сучасні дослідження М. І. Бурди присвячені проблемі відбору змісту шкільної математики і його відображення в підручниках. Підсумовуючи результати дослідження вказаної проблеми, М. І. Бурда у статті "Зміст шкільної математики як предмет методичного дослідження (2005) визначає принципи відбору змісту.

Наступним кроком у розв'язанні проблеми відбору змісту шкільної математики є його відображення у підручниках. М. І. Бурда не тільки працює над створенням підручників нового покоління, але й досліджує загальні питання підручникотворення. Він вважає, що істотною ознакою особистісно-орієнтованого навчання має стати гуманістична орієнтація змісту підручників з математики.

Дубинчук Олена Степанівна -- чудовий наставник -- науковець, виховала ціле покоління українських методистів в галузі математики, автор багатьох підручників методики викладання алгебри та шкільних підручників з математики.

Литвиненко Григорій Миколайович, головний спеціаліст управління змісту базової освіти Міністерства освіти України, співавтор багатьох шкільних підручників та програм.

На початку дев'яностих років в Україні розроблена концепція математичної освіти. Розроблені і затверджені стандарти шкільної математичної освіти. Зокрема серед основних змістових ліній шкільного курсу математики названі елементи стохастики. Активізувались наукові дослідження щодо методики вивчення елементів стохастики в школі. Активно розробляються також технології використання нових інформаційних технологій в процесі викладання математики. Зокрема вийшла з друку книга Жалдака М. "Комп'ютер на уроках математики". Програми з математики, вперше розроблені для шкіл України, вийшли в 1992 р., а потім в 1996році. В програмах 1996 року вперше вчителям математики пропонувався вибір підручників алгебри та геометрії із запропонованих для кожного класу.

В кінці дев'яностих років в Україні значно збільшується випуск навчально-методичної літератури. В тому числі підручники, дидактичні матеріали, збірники задач, робочі зошити з математики. В практику роботи школи на Україні активно впроваджується ідея диференціації навчання. Розширюється кількість шкіл (класів) поглибленого вивчення математики. Написано в Україні підручники з математики для шкіл (класів) різних профілів: математичного, гуманітарного.

На чолі перетворень в шкільній математичній освіті в Україні сьогодні стоять Бурда Михайло Іванович, Слєпкань Зінаїда Іванівна, Швець Василь Олександрович, Хмара Тамара Миколаївна, Бевз Валентина Григорівна та інші. Перспективи розвитку методичної освіти в Україні на найближчій час: створення нових програм з математики, створення вимірювачів знань з математики, розробка математичної освіти в системі 12-річного навчання, написання підручників нового покоління, пошук ефективних технологій викладання та навчання математики в умовах диференціації навчання.
2.Технології навчання
2.1 Поняття та структура технології навчання
Технологія”( у перекладі з грецької) – це сукупність способів переробки матеріалів, виготовлення виробів і процеси, що супроводять ці види робіт.

Існують різні означення поняття “технології” в педагогіці.

Технологія - це комплексний, інтегрований процес, що охоплює людей, засоби та способи організації діяльності для аналізу проблем і планування, забезпечення, оцінювання і керування вирішенням проблем, що стосуються всіх аспектів засвоєння знань. (Асоціація пед. комунікацій і технології США).

Технологія - це змістовна техніка реалізації навчального процесу (В.Безпалько).

Технологія - це системна сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, що використовуються для досягнення педагогічної мети.(М.Кларин).

Технологія - це системний метод створення, застосування та визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти.(ЮНЕСКО)

До структури педагогічної технології входять:

а) концептуальна основа;

б) змістовна частина навчання:

  • мета навчання,

  • зміст навчального матеріалу,

в) процесуальна частина – технологічний

процес:

  • організація навчального процесу,

  • методи і форми навчальної діяльності,

  • методи і форми роботи вчителя,

  • діагностика навчального процесу.

Виділяють три основні групи технологій:

  1. технологія пояснювально-ілюстративного навчання;

  2. особистісно-орієнтовані технології;

  3. технології розвиваючого навчання.

Кожна з цих груп включає в себе декілька конкретних технологій навчання: модульна технологія, диференційоване навчання, технологія опорних сигналів, проблемне навчання, колективні форми навчання, ігрові технології навчання, технологія проектного навчання, технології формування критичного мислення тощо.


      1. Проблемне навчання.

Проблемне навчання – організація навчального процесу, що передбачає створення проблемної ситуації та активну самостійну діяльність учнів у її розв’язанні. Проблемна ситуація завжди базується на суперечності.

Алгоритм дій:

  1. постановка проблеми;

  2. визначення шляхів її розв’язання;

  3. вибір оптимального шляху;

  4. розв’язання проблеми.

Питання проблемного навчання теоретично обґрунтував американський філософ, педагог Дж. Дьюї .

      1. Групові технології навчання

Групові технології навчання – це така організація навчального процесу, за якої навчання здійснюється у процесі спілкування між учнями у групах. Група може складатися з двох і більше учнів, може бути різнорідною або однорідною за певними ознаками. Найбільш поширеними зараз є робота в парі.

      1. Ігрові технології навчання

Технологія ігрового навчання – це така організація ігрового навчального процесу, під час якої навчання здійснюється у процесі включення учня в навчальну гру.

Навчальні ігри мають на меті, окрім засвоєння навчального матеріалу, вмінь і навичок, ще й надання учневі можливості самовизначитися, розвиток творчих здібностей, сприяють емоційному сприйманню змісту навчання.

Класифікація ігор за різними ознаками:

  1. Навчальні, тренувальні, узагальнюючі

  2. Пізнавальні, виховні, розвиваючі

  3. Репродуктивні, продуктивні, творчі

Найбільш поширені навчальні ігри:

  • змагання (КВК, турнір, вікторина тощо);

  • імітації (суд, ток-шоу, драматизація, аукціон тощо).

      1. Технологія проектного навчання

Суть методу проектів полягає в досягненні дидактичної мети через детальну розробку навчальної проблеми, яка повинна завершитися реальним практичним результатом(проектом). Проектом може бути відеофільм, стіннівка, альбом, доповідь, комп’ютерна презентація тощо.

Метод проектів передбачає використання індивідуальної, парної, групової роботи.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Методичні рекомендації з самоаналізу роботи вчителя математики
Вступ. Учитель І його педагогічний простір. Портрет учителя. Коментар про значимість вчительської праці, який може слугувати роздумам...

Організація навчально-виховного процесу з математики
Фахівці з методики викладання математики, які складають навчальні програми для шкіл різного профілю,часто ставлять запитання про...

Роботи мо вчителів природничо-математичного циклу за 2012-2013 навчальний рік
МО, навичок самоаналізу своєї діяльності, що сприяє активізації й прискоренню процесу удосконалення педагогічної майстерності вчителя,...

Шкільної методичної комісії вчителів природничих наук та математики
Методичний супровід викладання природничих наук та математики в умовах формування креативної освіти

Позакласний захід з математики Гра “Математичний бокс”. 8-9 класи...
Проводиться бій за титул чемпіонів школи серед команд 8-9класів. Дві команди беруть участь у змаганнях у складі 6 чоловік

Математична подорож Мета
Мета: Привити учням інтерес до математики; розвивати творчу фантазію, логічне мислення, уважність, ерудованість, кмітливість; виховувати...

Урок з математики, біології та географії з використанням інтерактивних...
Урок підготували: викладач математики Маковкіна Ліана Леонідівна, викладач біології та географії Паламарчук Віктор Миколайович, практичний...

Тема: «Методична компетентніть учителя на уроках інформатики»
М. М. Пістрак так характеризував методи: «Методом навчання у найзагальнішому розумінні слова ми називаємо спосіб передачі знань І...

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 64. К.: Укрндц „Екобуд, 2007
Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи. Зміни до розділів 1, 2 та 4 // Довідник кваліфікаційних характеристик професій...

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск Видобуван



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка