Пошук по сайту


Етапи роботи над проектом - Довідник вчителя математики

Довідник вчителя математики

Сторінка4/10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Етапи роботи над проектом


  • Оголошення теми, мотивація

  • Вибір теми та форми проекту,

прогнозування результатів

  • Вибір методів дослідження, розподіл

обов’язків між членами групи

  • Консультація вчителя щодо підбору

джерел інформації та втілення проекту

  • Збір інформації учнями, обговорення,

аналіз, висновки

  • Розподіл роботи щодо представлення

результатів роботи

  • Оформлення проекту, підготовка до

виступу.


    1. Інтерактивне навчання


Інтерактив” – від англ. Inter – взаємний та akt – діяти. Таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу.

Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити зручні умови навчання, при яких кожен учень відчуває свої інтелектуальні можливості.

При інтерактивному навчання змінюються функції вчителя. Вчитель перестає бути носієм , “фільтром” знань. Основна функція вчителя при інтерактивному навчанні – організація діяльності учнів на отримання знань в процесі сумісної навчальної діяльності.

Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів.

Інтерактивні технології навчання:

  • Парна групова робота (кооперативне навчання);

  • Колективно групова робота.

  • Ситуативне моделювання.

  • Технології опрацювання дискусійних питань.

  • Навчання з використанням комп’ютерних програм.


2.2.1 Види кооперативного навчання
Робота в парах. Технологія роботи в парах ефективна на початкових етапах навчання учнів роботі в малих групах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети. За умов роботи в парах всі діти отримують рідкісну за традиційним навчанням можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом.

Об’єднавши учнів у пари, вчитель визначає, хто з них буде висловлюватись першим та час на обговорення поставленого завдання.

Ротаційні трійки. Діяльність учнів є подібною до роботи в парах. Роботу можна організувати таким чином:

    1. Розробіть різноманітні питання, щоб допомогти учням почати обговорення нового або поясненого матеріалу. Використовуйте питання переважно неоднозначної відповіді.

    2. Об’єднайте учнів у трійки. Розмістіть трійки так, щоб кожна з них бачила трійку справа та зліва. Разом усі трійки мають утворити коло.

    3. Дайте кожній трійці відкрите питання ( однакове для всіх ). Кожен у трійці має відповісти на це питання по черзі.

    4. Після короткого обговорення попросіть учнів розрахуватися від 0 до 2. Учні з номером 1 переходять до наступної трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером 0 залишаються на місці. Утворюються повністю нові трійки.

    5. Трійками можна рухати стільки разів, скільки є питань.

Два – чотири – всі разом.

Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідним від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкуватися в групі. Роботу організовують таким чином:

  1. Поставте учням питання для обговорення, дискусії. Дайте їм 1-2 хв для продумування можливих відповідей.

  2. Об’єднайте учнів у пари і попросіть обговорити ідеї один з одним. Визначте час на висловлення своїх ідей в парі і спільне обговорення. Пари мають дійти згоди.

  3. Об’єднайте пари у четвірки і попросіть обговорити рішення та дійти згоди.

  4. Залежно від кількості учнів у класі можна об’єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

Робота в малих групах використовується для вирішення складних проблем, що потребують колективного розуму, спільної роботи.

Під час роботи у малих групах потрібно:

  1. Переконатися, що учні володіють необхідними знаннями та вміннями.

  2. Об’єднати учнів у групи ( 3-5 чоловік ) та запропонувати пересісти по групах. Усі члени групи повинні добре бачити один одного.

  3. Нагадати учням про розподілення ролей:

    • Спікер, головуючий (керівник групи). Він зачитує завдання, пропонує учасникам висловитись по черзі, підбиває підсумки, визначає доповідача.

    • Секретар. Він веде записи результатів роботи групи, але разом з тим повинен бути готовий виловити свої думки.

    • Посередник стежить за часом, заохочує групу до роботи.

    • Доповідач чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи.

  1. Стежити за часом, подумати чим зайняти групу, що справилася раніше.

  2. Забезпечити нагороди за групові зусилля.


2.2.2 Варіанти організації колективно-групової роботи

Пошук інформації. Ця вправа потрібна тоді, коли треба доповнити те, що пояснив вчитель ( для виконання домашнього завдання, чи для відповідів на запитання, поставлених вчителем в кінці уроку). Джерелами пошуку інформації можуть бути: підручник, таблиці, роздатковий матеріал.

Діалог. Суть його полягає в спільному пошуку групами узгодженого рішення. Це знаходить своє відображення у кінцевому тексті, переліку ознак, схемі тощо. Діалог виключає протистояння, критику позиції тієї чи тієї групи. Всю увагу зосереджено на сильних моментах у позиції інших.

Клас об'єднується у 5-6 робочих груп і групу експертів із сильних учнів. Робочі групи отримують 5-10 хвилин для виконання завдання. Група експертів складає свій варіант виконання завдання, стежить за роботою груп і контролює час. По завершенні роботи представники від кожної робочої групи на дошці або на аркушах паперу роблять підсумковий запис. Потім, по черзі, надається слово одному доповідачеві від кожної групи. Експерти фіксують спільні погляди, а на завершення пропонують узагальнену відповідь на завдання. Групи обговорюють і доповнюють її. До зошитів занотовується кінцевий варіант.

Коло ідей. Дана вправа потрібна тоді, коли всі групи мають виконувати однакове завдання, а потім представляти його по черзі. Цю вправу можна використовувати при вивченні нового матеріалу або при розв’язуванні складної задачі.

Мікрофон. Дана вправа застосовується для групового обговорення, надаючи можливість кожному сказати щось швидко. Таку вправу можна застосовувати під час актуалізації знань або при підведенні підсумків уроку математики.

Мозковий штурм. Ця вправа колективного обговорення використовується для вироблення розв’язку проблеми (наприклад, виділити етапи розв’язку складної задачі із стереометрії). Метою цього методу є те, щоб за найкоротший час вислухати якомога більше ідей учнів.

Варіант мозкового штурму — мережа чи кульки. Тут пускове слово (питання) пишеться в центрі сторінки. Коли обговорюються споріднені проблеми, вони записуються на папері із зазначенням зв'язку. Водночас мозковий штурм вільного типу дає можливість за дуже короткий період (три-п'ять хвилин) записати ідеї, що виникли.

Обидва варіанти мають на меті заохочувати вільне вислов­лювання ідей.

Ажурна пилка. Ця вправа дає змогу працювати учням разом для засвоєння великої кількості матеріалу за короткий час. Нею можна замінити лекцію при умові, що учні отримали початкову інформацію до проведення уроку. Підготуйте таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи — “домашню” й “експертну”. Спочатку об'єднайте учнів у “домашні” групи (1, 2, 3), а потім створіть “експертні” групи, використовуючи кольорові позначки, що їх вчитель попередньо роздає учням. У кожній домашній групі всі учасники повинні мати позначки різних кольорів, а у кожній експертній — однакові. Розпишіть учнів по «домашніх» групах від 3 до 5 чоловік, залежно від кількості учнів. Кожен учень має бути поінформований, хто входить до його «домашньої» групи, тому що її члени будуть збиратися пізніше. Дайте домашнім групам порцію інформації для засвоєння, кожній групі — свою. Завдання домашніх груп — опрацювати надану інформацію та засвоїти її на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими. Після роботи в домашніх групах учні об’єднуються в експертні групи. Кожна експертна група слухає всіх представників домашніх груп і проводить аналіз матеріалу. Потім учні об’єднуються разом для підведення підсумків.



Навчаючи — учусь


Метод «Навчаючи — учусь» використовується при вивченні блоку інформації або при уза­гальненні та повторенні вивчено­го. Він дає можливість учням узяти участь у передачі своїх знань однокласникам.

Для використання даного методу:

• Підготуйте картки з фактами, що стосуються теми уроку, по одній на кожного учня.

• Роздайте по одній картці кожному.

• Протягом кількох хвилин учні читають інформацію на карт­ці. Перевірте, чи розуміють вони прочитане.

• Запропонуйте їм ходити по класу і знайомити зі своєю інфор­мацією інших однокласників.

• Учень може одночасно говорити тільки з однією особою. Зав­дання полягає в тому, щоб поділитися своїм фактом і самому отримати інформацію від іншого учня. Протягом відведеного часу треба забезпечити спілкування кожного учня з мак­симальною кількістю інших для отримання якомога повної інформації.

Після того як учні завершать цю вправу, запропонуйте їм розповісти, відтворити отриману інформацію. Проаналізуй­те та узагальніть отримані ними знання. Відповіді можуть записуватись на дошці

Акваріум. Ця вправа використовується для роботи в малих групах, ефективна для розвитку навичок спілкування, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Можна використовувати у випадку, коли учні вже знайомі з груповою роботою. Для даної вправи вчитель ділить клас на групи по 4-6 учнів і пропонує їм ознайомитись їз завданням. Одна з груп сідає в центрі класу та опрацьовує завдання. Цим часом вчитель знайомить решту учнів із завданням. Група протягом 5 хв. дискутує по питанню вирішення проблеми, решта учнів слухають, не втручаючись. По закінченню відведеного часу учні групи повертаються на свої місця, а вчитель проводить обговорення з учнями класу протягом 2-3 хвилин. Потім місце “акваріума” займає інша група і т. д.

Аналіз ситуації (Са&е-метод)

Дана вправа передбачає засвоєння змісту деяких понять, аналізуючи певні ситуації, випадки з жит­тя: правові, історичні, моральні тощо, у яких стикаються інте­реси людей, життєві погляди, позиції. Такі ситуації можуть аналізуватись учнями індивіду­ально, в парах, в групах або під­даватись аналізу в загальному колі. Такий аналіз потребує пев­ного підходу, алгоритму. Техно­логія вчить учнів ставити запи­тання, відрізняти факти від думок, виявляти важливі та другорядні обставини, аналізувати та приймати рішення.

Підготуйте заздалегідь проблемну ситуацію, яку будете опрацьовувати з учнями. В ній обов'язково мають бути дві конфліктуючі сторони, позиції, інтереси яких суперечать одна одній. Зверніть увагу, що ситуація повинна бути подана таким чином, щоб дотримувався баланс інтересів сторін (тобто кожна з них мала підстави для захисту своєї позиції).
Вирішення проблем

Метою застосування такої технології є навчити учнів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення.

Спочатку приготуйте для учнів проблемне завдання, проблемну ситуацію. Потім ознайомте їх із нею та визначте суть проблеми. Перед початком роботи уточніть, чи розуміють вони суть проблеми.

Об'єднайте учнів у групи, у яких вони могли б обговорити проблему, перш ніж перейти до пошуків шляхів її вирішення. Скориставшись технологією «мозкового штурму», дайте їм можливість визначити якнайбільше шляхів. На цьому етапі жодне рішення або варіант не відкидаються і не коментуються.

Разом з учнями проаналізуйте, поясніть та об'єднайте ідеї. Пізніше потрібно обговорити можливі позитивні та негативні наслідки кожної ідеї та вибрати найкращий. Виберіть другий і третій варіанти, як резервні, на випадок, якщо перше рішення виявиться неефективним.

Дерево рішень

Як варіант технології вирі­шення проблем можна викори­стати «дерево рішень», яке до­помагає дітям проаналізувати та краще зрозуміти механізми прийняття складних рішень. Для початку виберіть проблему, ди­лему, що не має однозначного рішення. Вона може бути ви­кладена у формі історії, судової справи, ситуації з життя, епізоду літературного твору. Потрібно запропонувати учням необхідну для розв'язання проблеми інформацію для домашнього читання. Підготуйте на дошці чи роздайте кожному учневі зразок «дерева рішень». Визначивши суть проблеми запишіть на дошці, заповнюючи схему. Через проведення мозкового штурму можна визначити варіанти вирішення проблеми. На цьому етапі жоден з варіантів не може бути неправильним. Важливо набрати якомога більше ідей. Потім з учнями потрібно обговорити кожен із варіантів рішення. Можна відхилити частину ідей і залишити 3-4. Поділіть учнів на малі групи і запропонуйте кожній заповнити схему. Група повинна шляхом обговорення чи голосування прийти до одного варіанта рішення.

Потім кожна група пропонує своє рішення. Провівши обговорення, можна провести голосування всього класу для вибору одного з варіантів.


2.2.3 Технології ситуативного моделювання
Модель навчання у грі — це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру (передусім ігрове моделюван­ня явищ, що вивчаються).

У західній дидактиці поступово відходять від терміна «гра», який асоціюється з розвагами, і вживають по­няття «симуляція, імітація» тощо.

Ігрова модель навчання покликана реалізовувати забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості само­визначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надан­ня можливості зростання навичок співробітництва в соціально­му аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає як інст­руктор, суддя-референт, тренер, головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Ігрова модель навчання реалізується в чотири етапи: 1) орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу); 2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми); 3) основна частина — проведення гри; 4) обговорення.

А) Симуляції або імітаційні ігри

Імітаціями (імітаційними іграми) називають процедури з виконанням певних простих ві­домих дій, які відтворюють, імі­тують будь-які явища навко­лишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої про­грами, чітко виконуючи інст­рукцію, наприклад, проводячи дослід. Як правило, вчитель на­дає під час імітації чіткі інструкції. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в групах. На закінчення певного виду діяльності всі учні отримують подібний результат, але він може розрізнятись залежно від індивідуальних особливостей учня, складу групи, тощо. Дуже важливою процедурою імітації є обговорення отриманих ре­зультатів діяльності та усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв'язків, які можна простежити, аналізуючи результати імітації у різних її учасників.

Для проведення імітаційної гри виберіть явище, тему для імітації. Надайте учням достатньо інформації, щоб вони могли впевнено виконувати всі передбачені процедури і, одночасно, вчитися. Перед імітацією потрібно зробити короткий вступ. Заздалегідь продумайте запитання для підбиття під­сумків.

Складніші імітаційні ігри інколи називають симуляціями, або ситуативним моделюванням.

Симуляції — це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяль­ністю суспільних інститутів, які існують у справжньому еконо­мічному, політичному та культурному житті. Це своєрідні ро­льові ігри з використанням чітко визначених (за законом або за традиціями) і відомих ролей та кроків, які повинні здійснити виконавці: судові, парламентські, громадські слухання, збори, асамблеї, засідання комісій, політичні дебати тощо.

Б)Технології імітаційної гри

Спрощене судове слухання (суд prose)

Поширеною технологією імітаційної (симуляційної) гри є спрощені судові слухання.

Технологія спрощеного судового слухання дає можливість учням розіграти судовий процес з конкретної справи з мінімальною кількістю учасників. Це процес за участю трьох осіб: судді, що буде слухати обидві сто­рони і приймати остаточне рішення, обвинувачуваного й обвинувача або їхніх представників.

Мета: технологія спрощеного суду дає можливість учням отримати спрощене уявлення про процедуру прийняття судового рішення, взяти участь у вправі, пов'язаній з аналізом, критичним мисленням, прийняттям рішень.

Спочатку оберіть ситуацію. Потім підготуйте додаткову інформацію (можна подати в папках, книжках тощо). Вчитель повинен продумати самі можливі варіанти розв’язання проблеми та підготувати план проведення судового слухання (запишіть на дошці). Крім того, вчитель має познайомити клас з процедурою слухання. Після цього поділіть клас на три однакові групи: судді, обвинувачі, обвинувачувані.

Запропонуйте суддям сісти по різних кутках класу. До кожного судді приєднався один обвинувач та обвинувачуваний.

Після оголошення суддями рішень запропонуйте запрошеному спеціалісту обговорити процес прийняття й ухвалення рішень.
В)Розігрування ситуації за ролями

(“Рольова гра”,”Програвання сценки”, “ Драматизація”)

Імітує реальність призна­ченням ролей учасницям та учасникам і наданням їм мож­ливості діяти «наче насправді». Кожна особа в рольовій грі має чітко знати зміст її ролі та мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри -- ви­значити ставлення до конкрет­ної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та по­чуття. Рольова гра може також використовуватися для отри­мання конкретних навичок, наприклад безпечної поведінки в певній ситуації тощо.

У ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» визначену проблему або ситуацію. Для цього вчителю потрібно спланувати попередньо роботу та підготуватись. Потім сформулювати проблему, яку буде ілюструвати рольова гра та спільно з учнями визначити кількісний склад учасників ро­льової гри і спостерігачів, а також подумати, як доцільніше працювати над грою: усім класом чи одночасно кількома ма­лими групами.

Вчитель повинен надати учням достатньо інформації, щоб вони могли пере­конливо виконувати свої ролі і, одночасно, вчитися; продумати, як буде проходити рольова гра. Сценарій можна скласти у вигляді:

— розповіді, під час якої ведучий розкриває суть справи, а решта учнів озвучують її, розкриваючи зміст через ролі «своїх» персонажів;

— інсценізації, під час якої герої діють частково спонтанно, без підготовлених діалогів, але відтворюють основну ідею інсценізації.

Такі вправи повинні проводитися в обстановці довіри, щоб учні не почувалися ніяково. Учні повинні розуміти, що реа­гувати можна по-різному. Практика допоможе учням почувати себе впевненіше при проведенні таких вправ.

Після закінчення вправи проводиться ретельний і по­глиблений аналіз учасниками та «спостерігачами» набутого до­свіду, їхніх думок та почуттів.

Потрібно врахувати вихід дітей з ролей. Для цього прово­диться детальне обговорення ситуації.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Методичні рекомендації з самоаналізу роботи вчителя математики
Вступ. Учитель І його педагогічний простір. Портрет учителя. Коментар про значимість вчительської праці, який може слугувати роздумам...

Організація навчально-виховного процесу з математики
Фахівці з методики викладання математики, які складають навчальні програми для шкіл різного профілю,часто ставлять запитання про...

Роботи мо вчителів природничо-математичного циклу за 2012-2013 навчальний рік
МО, навичок самоаналізу своєї діяльності, що сприяє активізації й прискоренню процесу удосконалення педагогічної майстерності вчителя,...

Шкільної методичної комісії вчителів природничих наук та математики
Методичний супровід викладання природничих наук та математики в умовах формування креативної освіти

Позакласний захід з математики Гра “Математичний бокс”. 8-9 класи...
Проводиться бій за титул чемпіонів школи серед команд 8-9класів. Дві команди беруть участь у змаганнях у складі 6 чоловік

Математична подорож Мета
Мета: Привити учням інтерес до математики; розвивати творчу фантазію, логічне мислення, уважність, ерудованість, кмітливість; виховувати...

Урок з математики, біології та географії з використанням інтерактивних...
Урок підготували: викладач математики Маковкіна Ліана Леонідівна, викладач біології та географії Паламарчук Віктор Миколайович, практичний...

Тема: «Методична компетентніть учителя на уроках інформатики»
М. М. Пістрак так характеризував методи: «Методом навчання у найзагальнішому розумінні слова ми називаємо спосіб передачі знань І...

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 64. К.: Укрндц „Екобуд, 2007
Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи. Зміни до розділів 1, 2 та 4 // Довідник кваліфікаційних характеристик професій...

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск Видобуван



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка