Пошук по сайту


Типи уроків - Довідник вчителя математики

Довідник вчителя математики

Сторінка6/10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Типи уроків


За дидактичною метою уроки поділяють на:

  • уроки вивчення нового матеріалу;

  • уроки вдосконалення знань, умінь і навичок;

  • уроки узагальнення і систематизації знань;

  • уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок;

  • комбіновані уроки.

Головна мета уроку вивчення нового матеріалу – набуття учнями нових знань, вмінь, навичок. На такому уроці відбувається засвоєння нових понять і способів діяльності, навичок і умінь самостійної пошукової роботи. Урок даного типу включає всі етапи навчального процесу.

Урок вдосконалення знань, вмінь і навичок призначений для повторення та закріплення раніше засвоєних знань та вмінь, їх застосування на практиці з метою поглиблення, формування вмінь та навичок, контроль за опануванням навчального матеріалу.

Уроки узагальнення та систематизації знань проводяться після вивчення деякої теми або розділу навчальної програми для систематизації засвоєних учнями знань.

Контрольні уроки служать для оцінювання процесу навчання та його результатів, рівня засвоєння учнями системи понять певного курсу, сформованості в учнів вмінь та навичок.

Кожний урок має певну структуру, яка складається з взаємопов’язаних компонентів:
  1. Організація учнів. Основна функція цього етапу полягає в психологічній підготовці учнів до активної пізнавальної діяльності.

  2. Перевірка домашнього завдання, повторення раніше вивченого матеріалу здійснюється за допомогою різних методів: усне індивідуальне та фронтальне опитування, письмові відповіді на питання, виконання вправ тощо. У кінці цього етапу потрібно підвести підсумки та оцінити учнів.

  3. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація уроку.

  4. Актуалізація опорних знань учнів.


  5. Формування нових понять і способів дій ( вивчення нового матеріалу) . Виклад нового матеріалу можна здійснювати за допомогою різних методів: розповіді, лекції, пояснення, бесіди, роботи з підручником, демонстрації, проблемного викладання, частково-пошукового методу тощо.

  6. Застосування засвоєного матеріалу на практиці (закріплення вивченого) здійснюється шляхом виконання учнями усних, письмових та практичних вправ після вивчення нового матеріалу.

  7. Підведення підсумків уроку та повідомлення домашнього завдання.

Основні вимоги до уроку математики [В. А. Онищук]:

  1. Наявність на уроці основної дидактичної мети. В більшості на уроці математики розв’язується кілька завдань: перевірка знань, вмінь, навичок учнів, формуються поняття, встановлюються та доводяться закономірності та алгоритми, відбувається закріплення вивченого.

  2. Наявність на уроці виховної та розвиваючої мети, наприклад, розвиток інтересу до математики, виховання в учнів відповідного ставлення до навчання, виховання необхідності та вміння вчити математику.

  3. Поміркований відбір навчального матеріалу на урок. При цьому потрібно врахувати такі вимоги: відповідність змісту уроку його дидактичній меті; достатній об’єм навчального матеріалу, що розглядається на уроці; оптимальне співвідношення між конкретним та абстрактним на уроці; відображення необхідного зв’язку між теорією та практикою.

  4. Застосування на уроці активних методів навчання.

  5. Організаційна чіткість уроку. Для цього потрібно виконувати такі умови: вчитель вільно володіє навчальним матеріалом уроку, предмету в цілому; знає методику кожного наступного питання, всі методи його вивчення; знає індивідуальні особливості учнів класу, передбачає труднощі, що виникнуть та шляхи їх подолання, має різнорівневі завдання.

  6. Використання на уроці міжпредметних

зв’язків.
3.3 Підготовка вчителя до уроку
Ефективність уроку значною мірою залежить від ретельності та грамотності його підготовки. У підготовці вчителя до уроку виділяють декі­лька етапів.

1. Знайомство з навчальною програмою на початку навчального року. Основну увагу учитель звертає на завдання навчального предмета, окремих тем.

2. Вивчення методичної літератури: підручника, методичних посібників, статей у фахових журналах.

3. Календарно-тематичне планування.

Календарне планування - це розподіл у часі окремих тем з вра­хуванням кількості годин, що визначаються програмою на кож­ну тему, кількості тижневих годин (визначених навчальним пла­ном) і розкладу занять. Необхідно рівномірно розмістити і спла­нувати в часі вивчення окремих розділів програми.

Тематичне планування - визначення послідовності уроків, ос­новних видів роботи на уроці. У ході тематичного планування вчитель визначає послідовність вивчення окремих питань теми, відбирає зміст, продумує систему уроків навчання, повторення, закріплення і форми контролю.

4. Ознайомлення з матеріалом певного уроку за підруч­ником.

5. Відбір наявних у школі засобів навчання з теми уроку.

6. Поурочне планування - завершальна стадія підготовки до уро­ку, яка полягає у створенні стислого і конкретного плану, в яко­му вчитель фіксує важливі для нього моменти: кого, що і коли запитати, де поставити проблему, як перейти до наступного етапу уроку, як вийти з наперед передбачених ситуацій, які форми і методи навчання використати. План уроку вчитель складає, спираючись на те­матичний план, зміст програми і своє знання учнів, рівня їхньої підготовки і розвитку, умов проведення занять.

Маючи тематичний план і враховуючи особливості класу, вчи­тель перед кожним уроком конкретизує методи викладання і навчання, прийоми створення проблемних ситуацій. Поурочний план містить, як правило, такі розділи:

І. Тема уроку .

1. Мета уроку (навчальна - які знання, уміння і навички мають засвоїти учні, які пізнавальні прийоми розумової діяльності та здібності будуть розвиватися; виховна - які якості особисто­сті будуть формуватися; розвиваюча –які якості особистості повинні розвиватися). Виховне значення уроку залежить перш за все від змісту навчального матеріалу, але вчитель може перед­бачити на будь-якому етапі уроку повідомлення додаткової інфо­рмації для підсилення впливу на учнів.

2. Тип уроку (вказується в тематичному плані). Залежить від дидактичної мети.

3. Методи навчання. До методів навчання відносять пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький, метод проектів. Метод дидактичної гри. Інколи вчитель, не називаючи методів, записує в плані лише прийоми роботи учнів, розв'язування типових прикладів, задач .

4. У відповідності з типом уроку і методами навчання вчитель планує ТЗН, наочні засоби, джерела інформації (підручник, кіно­фільм, художня література тощо).

II. Актуалізація опорних знань.

1. Опорні знання. Вчитель не просто називає, які раніше вивче­ні поняття треба відновити в свідомості учнів, але й встановлює зв'язок з минулим уроком, міжпредметні зв’язки, важливі для вивчення теми уроку; враховує досвід учнів.

2. Вчитель планує фронтальну (усну або письмову) самостій­ну роботу учнів, способи своєї роботи і засоби індивідуалізації навчання, звертаючи увагу на поглиблення раніше вивчених по­нять та вдосконалення вмінь і навичок, їх застосування в різних ситуаціях.

3. Важливо вказати способи формування мотивів, збудження інтересу учнів до теми уроку і створення емоційного настрою класу (повідомлення цікавого факту з історії науки, біографії вче­ного, показ практичної важливості знань, застосування засобів мистецтва, незвичайна постановка питан­ня, нове формулювання завдання, створення проблемної ситуа­ції тощо).

4. Вчитель передбачає форму контролю за навчальною діяль­ністю, прийоми самоконтролю та взаємоперевірки учнів, визна­чає учнів для оцінювання їхніх знань, виконання самостійних робіт.

ІІІ. Формування нових понять і способів діяльності. Третій роз­діл плану - найважливіший за змістом і формами роботи. Йому, як правило, приділяють більшу частину уроку.

1. Учитель вказує, які нові поняття підлягають вивченню, способи їхнього засвоєння.

2. Визначає пізнавальне завдання етапу засвоєн­ня нових понять і способів діяльності; конкретно вказує, що саме мають засвоїти учні, які дії навчитися виконувати і як.

3. Визначає вид самостійної роботи або її зміст (наприклад, розв'язати задачу), можливі прийо­ми встановлення міжпредметних зв'язків. Вибирає учнів для ви­конання індивідуальних завдань і способи індивідуалізації (карт­ки з завданнями).

4. Формулює проблемні та інформаційні запитання (для ство­рення проблемних ситуацій) і передбачувані відповіді та запитан­ня учнів.

5. Вказавши основну і додаткову проблеми уроку, вчитель може дати у плані варіанти їх формулювання та можливі способи роз­в'язання.

IV. Застосування.

Визначені в плані знання, вміння і навички учні повинні закріплювати у вправах і завданнях.

1. Учитель називає конкретні вміння і навички для вдоскона­лення (уміння формулювати питання або відповідь, розв'язувати типові задачі тощо).

2. У поурочному плані вказує види самостійних робіт учнів (фронтальних і диференційованих): усних, письмових.

3. Проектує способи отримання зворотного зв'язку на будь-якому етапі уроку (вибіркове опитування учнів, перевірка розв'я­зання завдань або виконання самостійних робіт), наводить прі­звища учнів для оцінки їхніх знань і умінь.

V. Домашнє завдання. Вчитель планує загальне завдання з кон­кретизацією того, що треба повторити або приготувати до уроку (підручник, виконання вправ тощо); передбачає диференційовані завдання творчого характеру; вка­зує джерела інформації; визначає обсяг домашнього завдання, час його виконання учнями.

Схему поурочного планування не слід застосовувати шаблонно. У ній відображені основні питання, без врахування яких немо­жлива підготовка ефективного уроку. Але вчитель може творчо змінювати структуру плану, вносячи додаткові елементи залежно від предмету і особливостей учнів конкретного класу.

Запропонована схема вимагає детального планування уроку. Але досвідчені вчителі обмежуються варіан­том плану уроку з виділенням:

1) дата проведення уроку і його номер за тематичним планом;

2) тема уроку і клас, у якому він проводиться;

3) мета і завдання уроку;

4) навчальне обладнання;

5) структура уроку з визначенням послідовності його етапів і й приблизного розподілу часу;

6) зміст навчального матеріалу;

7) методи і форми роботи на кожному етапі;

8) домашнє завдання;

9) підсумок уроку

Учителі математики записують також у поурочному плані-конспекті розв'язання задач, які будуть запропоновані учням на уроці.

Учителям-початківцям варто готувати розгорнуті плани-конспекти уроку.
3.4 Міжпредметні зв’язки
Міжпредметні зв'язки - взаємне узгодження навчальних програм, зумовлене системою наук і дидактичними цілями.

Поняття "міжпредметні зв'язки" трактується в одному випадку як "дидактична умова досконалості навчального процесу", в другому - як "конкретний засіб підвищення ефективності навчання", в третьому як "стимул розвитку пізнавальної активності учнів", в четвертому - як "складова частина змісту освіти", в п'ятому - "дидактичний еквівалент міжнаукових зв'язків". Сфера дії даного поняття виключно широка, а характер проявів надто різнорідний, різнофункціональний.

В першому трактуванні підкреслюється об'єктивність існування різноманітних зв'язків між предметами, дисциплінами, і в цьому розумінні значення поняття зводиться до об'єктивно існуючих закономірностей, які лежать в основі міжпредметних зв'язків.

Друге трактування міжпредметних зв'язків, як еквівалента міжнаукових знань (зв'язків) відображає саму велику групу конкретних видів міжпредметних зв'язків. Вони вивчаються всім комплексом існуючих наук. Навчальні предмети вивчають їх в обмеженій кількості і в певній дидактичній обробці. Облік цих вимог: обмеження віком, об'ємом навчальних програм, дидактично оброблена кількість конкретних зв'язків між фактами і явищами дійсності - приводить до можливості і необхідності називати (за Н.Б. Борисенко) дану групу дидактичним еквівалентом міжпредметних зв'язків.

В цьому значенні поняття "міжпредметні зв'язки" може розцінюватися і як елемент змісту освіти, і як його складова частина, і навіть як особливість тієї суми знань, якою повинні оволодіти школярі.

Більш того, в цьому значенні змикаються обидва трактування, про які йшла мова: міжпредметні зв'язки, як умова удосконалення навчання і виховання і міжпредметні зв'язки як дидактичний еквівалент міжнаукових знань. І в тому, і в другому припускаються конкретні зв'язки між предметами з якісною своєрідністю.

Третє значення поняття "міжпредметні зв'язки": міжпредметні зв'язки як засіб впливу на навчально-виховний процес, як засіб формування певних якостей, показників, які можуть бути визначеними як метод, прийом, спосіб дії в специфічних умовах.

Під це значення поняття "міжпредметних зв'язків підводяться три групи явищ: міжпредметні зв'язки як форма реалізації окремих методичних прийомів, методичного арсеналу вчителя; міжпредметні зв'язки як форма реалізації прийомів пізнавальної діяльності учнів і міжпредметні зв'язки як форма реалізації, виявлення і перенесення методів наук, суміжних і віддалених.

Означення міжпредметних зв'язків як направлення способів організації навчального процесу, принципу конструювання дидактичної системи, критерію відбору навчального матеріалу підводить нас до четвертого значення цього поняття - теоретичному положенню, одному із вимог в педагогічній науці.

Значення міжпредметних зв'язків як педагогічна вимога, або принцип, має явно відмінну природу. В його основі не відображення фактів реальної дійсності, а гносеологічне і психолого-педагогічне правило, яке обов'язкове для всіх, хто причетний до навчально-виховної діяльності школи, і зводиться до систематичної, послідовної реалізації міжпредметних зв'язків на уроках і в позаурочний час.

Отже поняття "міжпредметні зв'язки", яке широко використовується в педагогічній літературі, застосовується в наступних чотирьох основних значеннях: як об'єктивно існуючий фактор впливу на навчально-виховний процес (умова), як дидактичний еквівалент міжнаукових зв'язків (специфічна складова частина змісту освіти), як методичний прийом, спосіб, який використовується в процесі виховання і навчання (засіб), як педагогічна вимога (принцип).

"Міжпредметним зв'язкам" можна дати такі два означення: міжпредметні зв'язки як дидактична форма відображення в навчально-виховному процесі зв'язків об'єктивної дійсності і міжпредметні зв'язки як педагогічна вимога, принцип.

Конкретне значення міжпредметних зв`язків полягає у вираженні фактичних зв`язків, які встановлюються в процесі навчання або у підсвідомості учня між різними навчальними дисциплінами.

Суть міжпредметних зв`язків у перенесенні знань з однієї предметної галузі в іншу під час розв`язання певних навчальних завдань, при міжпредметних зв`язках відбувається інтеграція знань, порушення хибних стереотипів, стирання меж між дисциплінами. В педагогічній літературі міжпредметні зв`язки розглядаються в розділі принципів дидактики, але не як один із принципів, а в якості складової дидактичного принципу систематичності і послідовності.

Види міжпредметних зв'язків
В самому підході до виявлення і класифікації видів міжпредметних зв'язків виявляються різні точки зору. Тому питання про класифікацію видів зв'язків стало одним із центральних в теорії міжпредметних зв'язків, від розв'язання якого залежить багато висновків, пропозицій, операцій.

В ході систематизації міжпредметних зв'язків на початку увага вчителів і дослідників була сконцентрована на тематично-тимчасовому принципі, і у відповідності з ним із кожного навчального предмету вибирався матеріал, який дозволяв встановити односторонні, багатосторонні або двосторонні зв'язки із іншими навчальними предметами, визначаючи час встановлення зв'язків в інтересах основного предмету, іноді в інтересах дуже близьких до даного виду зв'язку предметів.

В середині 60-х років Л.І. Резніков називає наступні форми (типи, види) міжпредметних зв'язків:

1) понятійно-тимчасовий зв'язок;

2) зв'язок по суті трактування понять;

3) зв'язок по відбору навчального матеріалу.

Автор не ставив перед собою задачу дати вичерпну класифікацію видів міжпредметних зв'язків, він розв'язував це питання стосовно до структури навчального матеріалу.

В.Н. Янцен перечислив уже одинадцять видів міжпредметних зв'язків. До них автор відносить:

1) понятійно-тимчасовий зв'язок;

2) використання знань по різним предметам для більш широкого розкриття теми предмету, який вивчається, і закріплення знань, які є, по суміжному;

3) "зв'язок, який використовується при розгляді на уроках одного із двох суміжних предметів питань, які відносяться до теми першого і поверхово вивчених на уроках другого при недостатній підготовці учнів до того часу по першому предмету";

4) проведення міжпредметних міжучнівських конференцій, тематичних вечорів, екскурсій і підсумкового повторення;

5) зв'язок між предметами по суті трактування понять;

6) по підбору навчального матеріалу;

7) підготовка учнів до сприймання окремих розділів програми суміжних дисциплін;

8) вироблення в учнів єдиного підходу до вибору одиниць вимірювання при розв'язуванні кількісних задач;

9) розв'язання задач, зміст яких включає матеріал двох або кількох суміжних дисциплін;

10) застосування логарифмічної лінійки при розв'язуванні обчислювальних задач на уроках різних предметів;

11) сумісне використання вчителями споріднених дисциплін одних і тих же наглядних посібників.

Певне зрушення було намічено Н.Ф. Борисенко, який виходячи із означення міжпредметних зв'язків як дидактичного еквівалента міжпредметних зв'язків, запропонував наступну класифікацію:

1) міжпредметні зв'язки, засновані на вивченні одного і того ж об'єкту в різних навчальних предметах;

2) міжпредметні зв'язки, засновані на використанні одного і того ж наукового методу в різних навчальних предметах;

3) міжпредметні зв'язки, в основі яких лежить використання однієї теорії (закону) в різних навчальних предметах.

Тобто поклав в основу розрізнення видів міжпредметних зв'язків три категорії, які входять в зміст поняття "наука": об'єкт вивчення, метод і теорія. Н.А. Лошкарьова виділяє такі види міжпредметних зв'язків:

1) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних елементів знань, інакше їх можна назвати - змістовні міжпредметні зв'язки;

2) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних методів навчання дисциплін (методологічні міжпредметні зв'язки);

3) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних способів пізнавальної діяльності учнів (операційні міжпредметні зв'язки);

4) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі спільності організаційних форм навчання (організаційні міжпредметні зв'язки);

5) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загальних методів навчання і виховання (методичні міжпредметні зв'язки);

6) міжпредметні зв'язки, які установлюються на основі загально-педагогічних (похідних, комплексних) проблем таких, як політехнізація, навчання, науково - атеїстичне, естетичне, трудове навчання і т. д. (проблемно-тематичні міжпредметні зв'язки).

Виходячи із спільності структури навчальних предметів і структури процесу навчання, які являються об'єктивними основами класифікації міжпредметних зв'язків І.Д. Зверєв і В.Н. Максимова виділяють три їх основні типи:

змістовно - інформаційні, операційно - дійові, організаційно - методичні.

Види зв'язків змістовно - інформаційного типу:

1) по складу наукових знань (фактологічні, історично-наукові);

2) по знанням про пізнання (філософські, теоретичні);

3) по знанням про цінні орієнтації (ідеологічні, тобто діалектико-матеріалістичні, ідейно-політичні, політико-економічні, етичні, естетичні, правові).

Види міжпредметних зв'язків операційно-дійового типу розрізняються по таким критеріям:

1) по способах навчальної діяльності в застосуванні практичних знань -"практичні", які сприяють виробленню в учнів рухових, трудових, конструктивно-технічних,

розрахунково-вимірювальних, обчислювальних, експериментальних, зображальних, розмовних умінь;

2) по способах навчально-пізнавальної діяльності в "добуванні" нових знань - "пізнавальні", які формують загально-навчальні - узагальнюючі вміння розумової творчості, навчальної, організаційно пізнавальної (планування, організація і самоконтроль), самоосвітньої діяльності;

3) по способах цінністно-орієнтаційної діяльності - "цінністно-орієнтаційні", які необхідні для вироблення умінь оцінювання, комунікативної, художньо-естетичної діяльності, що має велике значення в формуванні кругозору школяра.

Види зв'язків організаційно-методичного типу розрізняються;

1) по способах засвоєння зв'язків в різних видах знань (репродуктивні, пошукові, творчі);

2) по широті втілення (міжкурсові, внутрішньо-циклові, міжциклові);

3) по часу здійснення (спадкоємні, супутні перспективні);

4) по способу взаємозв'язку предметів (односторонні, двосторонні, багатосторонні);

5) по сталості реалізації (епізодичні, постійні, систематичні);

6) по формам організації роботи учнів і вчителів (індивідуальні, групові і колективні).

Необхідність строго описати окремі види зв'язків, зіставити їх один із другим, визначити їх місце в навчально-виховному процесі (в звіті освіти, в безпосередній діяльності вчителя і учня), викликана багатьма причинами, в тому числі, в першу чергу, задачами вдосконалення всього навчально-виховного процесу, складністю, різнохарактерністю міжпредметних зв'язків як педагогічного явища.
Види реалізації міжпредметних зв'язків
Питання про шляхи здійснення міжпредметних зв'язків - це один із аспектів загальної проблеми досконалості методів навчання. Сучасні методи навчання повинні сприяти різносторонньому використанню міжпредметних зв'язків, які відображаються в змісті освіти. Міжпредметні зв'язки спонукають до пошуку методів, які вимагають взаємодії вчителів різних предметів.

Засоби реалізації міжпредметних зв'язків в процесі навчання можуть бути різні: запитання, завдання, задачі, наочні посібники, тексти, проблемні ситуації, пізнавальні задачі, навчальні проблеми міжпредметного змісту і інші.

Питання міжпредметного змісту направляють діяльність учнів на відтворення раніше вивчених в різних навчальних предметах знань і на їх застосування при засвоєнні нового навчального матеріалу.

Особливе значення для активізації пізнавальної діяльності учнів мають проблемні питання. Проблемним називається питання, яке містить видне або те, що маємо на думці, пізнавальне протиріччя. Це протиріччя може відображати зв'язок знань із різних предметів. Тоді проблемне запитання приймає міпредметний характер.

Міжпредметні проблемні запитання служать різним цілям в навчанні. Це можуть бути окремі ситуаційні запитання, які узагальнюють певні поняття, що вивчаються в різних предметах, але ці запитання не об'єднуються учителем загальною задачею. Міжпредметні проблемні запитання можуть бути також зв'язані єдиною навчальною задачею. Із допомогою проблемних запитань учитель може створити міжпредметну проблемну ситуацію.

Навчальні програми школи орієнтують на домашнє завдання не тільки по предмету, який вивчається, але і по іншим предметам. При вивченні кожної навчальної теми необхідно відтворити опорні знання із інших курсів. Такі знання виконують різні функції в пізнанні. В одному випадку вони дозволяють пояснити причинно-наслідкові зв'язки в нових явищах, в іншому - вони необхідні для конкретизації загальних понять, в третьому - на їх основі вводяться нові, більш складні поняття і т. д.

Домашні завдання між предметного характеру можуть бути різними: постановка питань на роздуми, підготовка повідомлень на уроці, написання рефератів, виготовлення оригінальних наочних посібників, які вимагають знань учнів по іншим предметам, складання кросвордів із використанням термінів, які вживаються в суміжних курсах, завдання на вибір у відповідності з інтересами учнів до інших предметів і ін.

Великі можливості для активізації пізнавальної діяльності учнів дають самостійні роботи на міжпредметній основі, які носять комплексний характер. Комплексним можна назвати завдання, яке потребує всебічної характеристики об'єкту (природної зони, окремих природних ресурсів, явищ, процесів, видів виробництва і т. п.) на основі застосування знань із декількох предметів. Комплексні завдання доцільно оцінювати вчителям декількох предметів. Це раціоналізує організацію навчальної праці.

Міжпредметні задачі. Міжпредметними можна назвати задачі, які вимагають підключення знань із різних предметів, або задачі, які складені на матеріалі одного предмету, але використовуються із певною пізнавальною метою у викладі іншого предмету. Такі задачі використовуються в практиці навчання і досить освітленні в методичній літературі.

Для узагальнення знань із різних предметів в процесі навчання істотне значення мають комплексні наочні посібники (узагальнюючі таблиці, схеми діаграми, плакати, карти, діафільми і ін.). Вони дозволяють учням наочно побачити ту сукупність знань із різних предметів, яка розкриває те чи інше питання міжпредметного змісту. До складання комплексних наочних посібників важливо залучати самих учнів. Це розвиває їх самостійність при встановленні міжпредметних зв'язків.

Велике значення в засвоєнні зв'язків між знаннями, які одержують учні при вивченні різних предметів, мають спеціально складені учителем міжпредметні тексти. Міжпредметні тексти доповнюють зміст тексту підручника і глибоко розкривають окремі питання програми.

Міжпредметні контрольні роботи. В методичній літературі все частіше йде мова про те, що необхідно використовувати нові, більш ємні за змістом і раціональні за витратами навчального часу засоби контролю і оцінки роботи учнів. Таким засобом можуть бути міжпредметні контрольні роботи, які дозволяють судити про засвоєння знань відразу із декількох предметів і про вміння застосовувати знання одного предмету для розкриття понять іншого предмету. За такі контрольні роботи учні повинні одержувати оцінки відразу по 2-3 предметам.

В якості засобів реалізації міжпредметних зв'язків в процесі навчання можуть бути використані кросворди міжпредметного змісту, які дозволяють учням закріпити терміни, які використовуються в декількох предметах, усвідомити міжпредметній характер суміжних понять.

Можливе введення міжпредметних зошитів, в яких систематизуються знання учнів із різних предметів, які розкривають певну комплексну проблему.

Міжпредметні зв'язки реалізуються в різних формах організації навчальної і позаурочної діяльності: на узагальнюючих уроках, комплексних семінарах, уроках-лекціях, комплексних екскурсіях, в домашніх завданнях, на міждисциплінарних факультативах, конференціях, тематичних вечорах, в роботі учнівських навчальних товариств і т. п. Характер навчальної діяльності учнів і навчальної діяльності учителів при цьому буде різним (індивідуальний, груповий або колективний).

На практиці оправдала себе методика організації навчання, яка включає наступні основні етапи:

1) введення міжпредметних зв'язків на уроках по суміжним дисциплінам (фізики і математики, біології і хімії, хімії і фізики) на основі репродуктивної діяльності елементів проблемності (відтворення знань із області предметів учителем або учнями, обговорення часткових проблемних питань і розв'язування окремих пізнавальних задач);

2) постановка міжпредметних навчальних проблем і самостійний пошук їх розв'язування на окремих уроках (приклад, на узагальнюючих);

3) систематичне проблемне навчання на основі ускладнювальних міжпредметних проблем усередині окремих курсів;

4) включення спочатку двосторонніх, а потім багатосторонніх зв'язків між різними предметами на основі координації діяльності учителів (висунення загальних навчальних проблем, їх поетапне розв'язування в системі уроків по різним курсам );

5) розробка широкої системи в роботі учителів, які здійснюють міжпредметні зв'язки, як в змісті і методах, так і в формах організації навчання (комплексні уроки, семінари, екскурсії, конференції), включаючи позаурочну роботу і розширюючи рамки програм.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Методичні рекомендації з самоаналізу роботи вчителя математики
Вступ. Учитель І його педагогічний простір. Портрет учителя. Коментар про значимість вчительської праці, який може слугувати роздумам...

Організація навчально-виховного процесу з математики
Фахівці з методики викладання математики, які складають навчальні програми для шкіл різного профілю,часто ставлять запитання про...

Роботи мо вчителів природничо-математичного циклу за 2012-2013 навчальний рік
МО, навичок самоаналізу своєї діяльності, що сприяє активізації й прискоренню процесу удосконалення педагогічної майстерності вчителя,...

Шкільної методичної комісії вчителів природничих наук та математики
Методичний супровід викладання природничих наук та математики в умовах формування креативної освіти

Позакласний захід з математики Гра “Математичний бокс”. 8-9 класи...
Проводиться бій за титул чемпіонів школи серед команд 8-9класів. Дві команди беруть участь у змаганнях у складі 6 чоловік

Математична подорож Мета
Мета: Привити учням інтерес до математики; розвивати творчу фантазію, логічне мислення, уважність, ерудованість, кмітливість; виховувати...

Урок з математики, біології та географії з використанням інтерактивних...
Урок підготували: викладач математики Маковкіна Ліана Леонідівна, викладач біології та географії Паламарчук Віктор Миколайович, практичний...

Тема: «Методична компетентніть учителя на уроках інформатики»
М. М. Пістрак так характеризував методи: «Методом навчання у найзагальнішому розумінні слова ми називаємо спосіб передачі знань І...

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 64. К.: Укрндц „Екобуд, 2007
Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи. Зміни до розділів 1, 2 та 4 // Довідник кваліфікаційних характеристик професій...

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск Видобуван



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка