Пошук по сайту


ІІ рівень – середній - Довідник вчителя математики

Довідник вчителя математики

Сторінка8/10
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

ІІ рівень – середній.


4 бали ставиться учневі, який може:

  • Відтворити означення математичних понять і формулювання тверджень;

  • Назвати елементи математичних об’єктів;

  • Формулювати деякі властивості математичних об’єктів

  • Виконати за зразком елементарні завдання.

5 балів ставиться коли учень може:

  • Ілюструвати означення математичних понять, формулювань, теорем і правил виконання математичних дій із пояснень вчителя або підручника;

  • Розв’язати завдання (до трьох кроків) за відомими алгоритмами.

6 балів ставиться, коли учень може:

  • Ілюструвати означення математичних понять, формулювань, теорем і правил виконання математичних дій власними прикладами;

  • Самостійно розв’язати і пояснити розв’язання завдання (до трьох кроків);

  • Записати та математичний вираз, формулу за словесним формулюванням і навпаки.

ІІІ – достатній рівень.

7 балів ставиться, коли учень:

  • Може застосувати означення математичних понять та їх властивостей для розв’язання завдань в знайомих ситуаціях;

  • Знає залежності між елементами математичних об’єктів;

  • Самостійно виправляє вказані йому помилки;

  • Розв’язує завдання передбачені програмою без достатніх пояснень.

8 балів ставиться учневі, якщо він:

  • Володіє визначеним програмою навчальним матеріалом;

  • Розв’язує завдання передбачені програмою з частковими поясненнями;

  • Частково аргументує математичні міркування та розв’язування задач.

9 балів отримує учень, коли:

  • Вільно володіє визначеним програмою навчальним матеріалом;

  • Самостійно використовує знання в знайомих ситуаціях;

  • Виправляє допущені помилки;

  • Повністю аргументує обґрунтування математичних тверджень;

  • Розв’язує завдання з достатнім поясненням.

ІV – високий рівень

10 балів ставиться учневі, коли:

  • Знання, вміння, навички повністю відповідають вимогам програми;

  • Учень може усвідомити нові для нього факти, ідеї;

  • Під керівництвом вчителя знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх;

  • Розв’язує завдання та повністю пояснює їх.

11 балів ставиться, якщо учень:

  • Може вільно і правильно висловлювати відповідні математичні міркування, переконливо аргументувати їх;

  • Самостійно знаходить джерела інформації та працює з ними;

  • Може використовувати набуті знання і вміння в незнайомих для нього ситуаціях;

  • Знає, передбачені програмою, основні методи розв’язання завдання і вміє їх застосовувати з необхідним обґрунтуванням.

12 балів учень отримує коли:

  • Виявляє варіативність мислення і раціональність у виборі способу розв’язання математичної проблеми;

  • Вміє узагальнювати і систематизувати набуті знання;

  • Здатний до розв’язування нестандартних задач і вправ.

До 2001 року існувала 5-бальна шкала в оцінюванні досягнень учнів, тобто за відповідь виставлялася одна з оцінок: 5(“відмінно”), 4(“добре”), 3(“задовільно”), 2(“незадовільно”).

Оцінку “5” ставили тоді, коли в письмовій роботі чи усній відповіді немає грубих помилок та недоліків;

Оцінку “4” ставили тоді, коли в письмовій роботі чи в усній відповіді немає грубих помилок але є не більше тьох недоліків;

Оцінку “3” ставили тоді, коли в письмовій роботі чи усній відповіді є більше трьох недоліків або одна груба помилка;

Оцінку”2” ставили тоді, коли в письмовій роботі чи усній відповіді є дві грубі помилки або робота чи відповідь не закінчена;

Оцінку “1” ставили тоді, коли в письмовій роботі чи усній відповіді є більше двох грубих помилок або робота тільки розпочата чи зовсім не зроблена.

Грубими вважаються помилки, які свідчать про те, що учень не засвоїв теорії з даного предмету та правил застосування їх.

3.7 Позакласна робота з математики
Під позакласною роботою розуміють необов’язкові систематичні заняття учнів з вчителем в позаурочний час.

Позакласні форми роботи дають додаткові можливості для розвитку здібностей учнів та розвитку інтересу до математики. Позакласні заняття можна будувати як на матеріалі, лише посередньо пов’язаному зі шкільною програмою, так і на матеріалі, який межує з темами шкільної програми.

Не варто вважати позакласною роботою додаткові заняття з невстигаючими учнями і заняття з учнями, які навчаються з випередженням. Робота з цими категоріями учнів пов’язана з вивченням на рівні різних вимог програмового матеріалу.

До форм позакласної роботи з математики можна віднести:

  1. позакласну роботу в школі;

  2. позашкільну роботу в будинках творчості;

  3. роботу різних рівнів заочних шкіл.

Всередині кожної з цих груп існують різні форми позакласної роботи з математики: математичний гурток, тиждень чи місяць математики, математичні вечори, ранки; різні змагання, ігри, вікторини, конкурси, командні змагання; шкільні олімпіади; клуби веселих математиків, математичні екскурсії, читання математичної літератури, навчальні конференції, виготовлення математичних моделів, підготовка учнями рефератів, доповідей, творів з математики та її історії та інші.

Названі форми позакласної роботи часто перетинаються, і тому їх важко розмежувати.

3.7.1 Математичний гурток
Математичний гурток – одна з найбільш поширених та ефективних форм позакласної роботи з математики, в діяльності якої можна виділити два напрямки роботи. Перший – формування і розвиток початкової цікавості до вивчення математики та розвиток математичного мислення. Другий – поглиблення і розширення знань з математики. В основі роботи гуртка покладено принцип добровільності.

Робота гуртка проходить ефективніше, якщо він об’єднує відносно стабільний склад учнів і працює за заздалегідь складеним планом.

На першому занятті гуртка потрібно скласти основний зміст роботи гуртка, вибрати старосту, скласти план роботи гуртка та розподілити доручення.

Заняття гуртка доцільно проводити один раз на тиждень, виділяючи на кожне заняття по одній годині. До організації гуртка потрібно привертати самих учнів (доручати їм підготовку невеликих повідомлень, підбір задач та вправ, виготовлення моделів). На заняттях гуртка вчитель повинен створити атмосферу вільного обміну думок та активної дискусії.

Заняття в гуртках мають бути якомога жвавішими, з елементами гри, змагань, мають захоплювати учнів. Окремі задачі і запитання бажано добирати так, щоб труднощі спонукали учнів до розгляду певних питань теорії і нових способів діяльності, які розширюють і поглиблюють програму.

Водночас у зміст роботи гуртків варто включати ребуси, математичні фокуси і загадки, турніри і естафети, вікторини, цікаві факти з історії розвитку математики тощо.
3.7.2 Математичні тижні
Тижні математики дають змогу залучити до позакласної роботи багатьох учнів усіх класів, розкрити їх потенційні здібності, підвищити рівень математичної культури. Розвивати пізнавальний інтерес учнів, розширити їхній кругозір, показати роль математики у науково-технічному прогресі. Ця форма роботи насичена конкретними заходами, і тому вимагає серйозної та тривалої підготовки (1,5-2 місяці). Керувати цією роботою доцільно доручити комітету, до складу якого входять вчителі та учні, а очолює його ініціативний вчитель математики.

Комітет складає сценарій тижня, призначає відповідальних за кожну ланку роботи. При цьому треба враховувати індивідуальні можливості та інтереси вчителів і учнів. Вчителі повинні при цьому бути в центрі подій, надавати допомогу, генерувати ідеї, проводити репетиції. Велику допомогу можуть надати в цей період шкільна преса, бібліотека.

За 10 днів до початку тижня доцільно оформити спеціальний випуск шкільної математичної газети з інформацією про термін проведення і зміст заходів на весь тиждень. Варто кожному дню тижня присвятити невеликий опис.

Якщо є можливість, то до пропаганди тижня доцільно залучити шкільне радіо або замкнену телесистему.

На черговому засідання вчителів методичного об’єднанні математики треба підбити підсумки тижня математики, назвати досягнення і недоліки, накреслити плани на майбутнє. Бажано оформити матеріали тижня у вигляді альбому.
3.7.3 Математичні олімпіади школярів

До підготовки і проведення шкільних олімпіад мають докладати зусилля всі вчителі математики, які працюють у школі. Завдання. що забезпечують підготовку учнів, доцільно висвітлювати у шкільних і класних математичних газетах або спеціальних бюлетенях. Основна підготовча робота припадає на учасників гуртків.

У районних, обласних та всеукраїнських олімпіадах беруть участь переможці шкільних олімпіад та олімпіад відповідно нижчого рангу. Досвід показує, що до обласних, всеукраїнських та міжнародних олімпіад треба спеціально готувати учнів. Таку роботу в межах міста або району повинні проводити досвідчені вчителі.
3.7.4 Факультативні заняття з математики
Ще в кінці XIX і початку XX ст. деякі педагоги зрозуміли, що викладання в загальноосвітній школі будь-якого предмета за обов'язковою єдиною загальнодержавною програмою стає більш успішним, якщо його доповнити циклом необов'язкових для учнів, призначених тільки для бажаючих, позапрограмних групових занять.

Такі заняття повинні були насамперед враховувати «місцеві умови», а саме: реальні потенційні запити й інтереси конкретного колективу учнів даного класу, реальні можливості конкретного учителя викликати і розвити інтерес учнів до важливих аспектів даного предмета, не охопленим обов'язковою програмою.

Так виникла ідея факультативних занять в школі.

З тлумачного словника Д.І. Ушакова: факультативний — необов'язковий, наданий власному виборові.

Учителі-ентузіасти дореволюційної і радянської школи стали створювати для учнів факультативні предметні семінари, вони одержали назву, запозичена з громадського життя: гуртки. Шкільні гуртки були створені також при університетах і інших вузах.

Досвід багатьох педагогів показав, що саме в предметному гуртку виникає особливо сприятлива атмосфера для виховання у школярів захопленості предметом, ентузіазму, ініціативи.

Згодом виявилися й оптимальні організаційно-методичні характеристики гуртків (програму складає сам учитель з урахуванням можливостей і інтересів конкретного контингенту учнів, з обліком своїх особистих педагогічних можливостей, інтересів; відвідуваність забезпечується головним чином якістю занять, а не адміністративними мірами; немає твердих обмежень ні на число учасників, ні на початковий рівень їхніх знань; ні «бальної» системи оцінок; немає заліків або іспитів; гурток - база для підвищення інтересу до предмета у всьому класі, у школі й ін.).

Важливою віхою в історії радянської школи був 1966 р., коли постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про міри подальшого поліпшення роботи середньої загальноосвітньої школи» рекомендувало всім школам проведення в VII—X класах факультативних занять - «для поглиблення знань учнів, для розвитку їхніх інтересів і здібностей». Уперше всі працівники освіти нашої країни усвідомили, що такі заняття настільки ж важливі, як і уроки за обов'язковою програмою; факультативні заняття одержали тоді досить чітке місце в розкладі кожної школи, робота вчителя з проведення таких занять стала оплачуватися нарівні з проведенням уроків (що мало, в першу чергу, позитивний моральний ефект і сприяло підвищенню авторитету факультативних занять).

Протягом наступного десятиліття (1966-1975) системі факультативних занять з математики було дано єдине тлумачення: «факультативний курс за єдиною загальнореспубліканською програмою»; те, що вчителеві надавалося право з трьох-чотирьох великих розділів, які складали річний курс, вибрати два (але цілком), не змінювало суті справи.

Проведення факультативних курсів регламентувалося виданим у 1975 р. «Положенням про факультативні заняття в загальноосвітніх школах РСФСР» . У силу цього «Положення» і його документів, що супроводжували, викладанню факультативного курсу пропонувався ряд рис, які істотно зближали його з викладанням обов'язкових курсів і різко відрізняли його від проведення гурткових занять. Для факультативного курсу передбачалася досить чітка деталізована програма, чіткі кількісні норми для контингенту слухачів, заборона на читання курсу для непаралельних класів і ін.

З часом досить чітко проявилися тіньові сторони ототожнення понять «факультативні заняття» і «єдиний факультативний курс».

Наявність обов'язкової для всіх шкіл програми за необов'язковим курсом тільки заважало, зв'язувало руки ініціативному, творчо працюючому вчителеві. Йому важко було погодитися, що саме цей - перерахований у програмі добір тем, саме це - задане в програмі дозування часу є оптимальними.

Інша тіньова сторона «єдиного факультативного курсу» зв'язана зі станом математичних гуртків у VII-Х класах. Такі гуртки - при їхньому зіставленні з факультативним курсом стали трактуватися як допоміжна, підготовча, менш престижна форма занять, розрахована на учнів «із початковим рівнем інтересу». Результатом виявилося те, що протягом десятиліття (1966 - 1975) в старших класах відбулося масове впровадження математичних гуртків із заміною їх «єдиним факультативним курсом».

На тлі згаданих вище методичних особливостей математичного гуртка «єдиний факультативний курс» з його твердою системою заборон і розпоряджень (від яких на практиці - відкрито або таємно — приходилося відступати), з його (практично) звичайною визначеною методикою – виглядав, як форма необов'язкових занять невиправданої зацентралізованості, підвищеній заорганізованості і заниженій факультативності. Зв'язані з єдиним факультативним курсом розпорядження і заборони суперечили сучасним важливим установкам на те, щоб «розширити можливості вчителів у виборі оптимальних методів, форм і засобів навчання», «не допускати дріб'язкової регламентації педагогічної діяльності», «усіляко розширити ініціативу, творчі пошуки вчителів».

Постанова Мінпроса СРСР «Про проекти програм факультативних курсів для загальноосвітніх шкіл» надала школам і учителям більш широкі можливості самостійного вибору програми для факультативних курсів.

В минулі роки були створені різноманітні факультативні курси з математики, що виконують різні задачі навчання і виховання учнів. Поява одних факультативних курсів зв'язана з бурхливим розвитком електронних обчислювальних машин (ЕОМ) і їхнім поширенням у розгалужених сферах суспільного виробництва. Інші факультативи будувалися на основі поглиблення і розширення окремих розділів традиційного шкільного курсу математики. Деякі факультативні курси не витримали перевірку часом, інші продовжують залишатися в програмах середньої загальноосвітньої школи. За цей період істотно змінилося співвідношення престижності між окремими курсами і розділами, піддалися коректуванню і трансформації задачі факультативних занять.

Організація факультативних занять є одним з основних питань методики, рішення якого повинно йти від змісту курсу і від мети профорієнтаційної роботи з урахуванням таких аспектів, як індивідуалізація навчання, стимулювання навчальної діяльності школярів, контроль знань учнів, що випереджають дослідження з конструювання нових методичних підходів до навчання.

Разом з тим основною задачею на факультативі залишається задача виховання. Важливо, щоб на факультативних заняттях була створена атмосфера, що виводить учня зі звичних і, деякою мірою, рамок типового , що приїлися, школярства. Конкретними методичними рішеннями проблеми стимулювання навчальної діяльності школяра можуть стати: оцінка діяльності тільки при гарній успішності, організація заліків учнів по цілих темах у виді виконання навчальної задачі, підготовка рефератів і ін.

На перших факультативах вивчалися теми, які не ввійшли в програму обов'язкового курсу математики. Потім намітилося захоплення лише прикладними курсами, як правило, зв'язаними з успіхами обчислювальної техніки. Номенклатура існуючих факультативів досить різноманітна. В даний час виникла нагальна потреба визначення оптимальної структури факультативу, що органічно співставляється з обов'язковим курсом математики.

В даний час з'являються перспективні форми нової структурної побудови факультативних курсів. До них можна віднести наступні:

1. Створення систем факультативних курсів, що складаються із занять по різних предметах в одній паралелі, що забезпечує реальну можливість вибору курсу, який цікавить школяра. При цьому важливе значення має орієнтація кожного факультативу не на один, а на кілька класів.

2. Побудова факультативу, безпосередньо орієнтованого на підготовку учнів до продовження освіти за обраним профілем. Такий факультатив найбільш суцільно і систематично вирішує задачі проведення профорієнтаційної роботи з учнями.

На сучасному етапі розвитку шкільної математичної освіти школа повертається обличчям до факультативних курсів з математики. Так у листі Міністерства освіти і науки України №1/11 – 2602 від 31.07.2002 є рекомендації по впровадженню в школах таких програм факультативних курсів:

  1. Факультативний курс з математики для 7-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів М.І.Бурда, В.Г.Бевз, Н.С.Прокопенко. Зміст даної програми пов’язаний зі змістом основного навчального матеріалу і водночас має самостійний характер. Так факультативний курс 7 класу включає вивчення таких тем: історія математики, математична мозаїка, подільність і прості числа, цілі вирази та їх перетворення, геометричні побудови, особливі точки та лінії в трикутнику, розв’язування задач підвищеної складності. У 8 класі рекомендовано вивчати теми: історія математики, математична мозаїка, алгебраїчні вирази, рівняння та способи їх розв’язування, множини, метод координат, рухи на площині, задачі підвищеної складності. До курсу 9 класу входять теми: історія математики, математична мозаїка, нерівності, системи рівнянь і нерівностей, функції, метод математичної індукції, комбінаторика, подібність та інверсія, цікаві теореми геометрії, задачі підвищеної складності.

  2. Авторська факультативна програма з математики “Економіка в задачах з математики”, 10-11 класи. М.А.Вайнтрауб, О.С.Стрельченко, І.Г.Стрельченко. Ця програма є додатком до авторської програми для шкіл, ліцеїв та гімназій економічного профілю, доповнює і розширює коло задач з економічним змістом. Програма факультативу структурована відповідно до тем, що входять у склад основної програми, і насичена задачами зі сфери підприємництва, фінансів та економіки.

Цінність факультативів не тільки в навчанні, але й у виховному впливі на учнів. Саме в позакласній роботі учні мають можливість повною мірою виявити свої творчі здібності. Дослідницька робота школярів робить на них величезний емоційний вплив, дає можливість випробувати ні з чим не порівнянну радість творчості. У невеликій групі педагог має можливість простежити за ходом думки кожного учня, показати усім красу знахідок одного з них.

4. Фахова література вчителя математики
Всю наявну навчально-методичну літературу для загальноосвітніх шкіл можна класифікувати за такими напрямами:

  1. Методична література для вчителя математики;

  2. Методична література для організації і проведення позакласної роботи з математики;

  3. Література, на допомогу учневі, який вивчає математику;

  4. Періодична література для вчителя математики.

Ще в 70-80 роки стало традицією до діючих підручників з математики готувати методичний посібник для вчителя математики, в якому формулювались основні рекомендації, розкривались основні ідеї покладені авторами в основу підручника. Наприклад, після впровадження в школу підручника геометрії Погорелова О.В., вийшли ряд посібників. Наприклад, Медяник А.Г., Гусев В.А. "Учителю о школьном курсе геометрии", Земляков A.M. "Геометрия в 10 классе Методические рекомендации к преподаванию курса геометрии по учебнику А.В. Погорелова", Тесленко І.Ф. "Методические особенности изучения курса геометрии в школе". Методична література для вчителя, зокрема супровідна до діючих підручників, важливий помічник в роботі кожного вчителя математики.

Ще на початку 90-х років, в межах Радянського Союзу, створювались комплекти навчальних посібників для кожного класу. Такий комплект, крім підручника, містив методичний посібник для вчителя, дидактичні матеріали та окремий збірник задач до підручника. Зараз в Україні групи авторів працюють над створенням аналогічних комплектів посібників для кожного класу. Наприклад, плідно працюють в цьому напрямку авторський колектив на чолі з Григорієм Петровичем Бевзом та Валентиною Григорієвною Бевз.

Серед методичної літератури для вчителя математики слід виділити різноманітні дидактичні матеріали, збірники контрольних робіт, добірки екзаменаційних матеріалів, збірки усних вправ до кожної теми у певному класі. Такі посібники, крім вказаної інформації, містять орієнтоване календарне та тематичне планування, рекомендації щодо оцінювання знань учнів. Наприклад, широким попитом серед вчителів користуються "Дидактичні матеріали з математики, 10", а також для 11 класу, розроблені авторським колективом на чолі з Швецем Василем Олександровичем. Вдалі добірки вправ в умовах диференційованого навчання є в екзаменаційному збірнику з геометрії, підготовленому Собком М.С. Вдалим є також збірник усних вправ з геометрії для 7-11 класів Раухмана А.С.

Останнім часом спостерігаємо різке збільшення методичної літератури для вчителя математики, зокрема, збірників задач та дидактичних матеріалів. Активно тут працюють авторські колективи Харкова та Тернополя. Мало літератури на цьому фоні типу методичних рекомендацій для вчителя щодо особливостей вивчення окремих тем.

До методичної літератури слід віднести також інструктивно-методичні листи, які видаються періодично Міністерством Освіти України. Наприклад, в 1999 році видано інструктивно-методичний лист щодо оцінювання екзаменаційних робіт з математики, який дав відповіді на багато актуальних для вчителя математики питань.

Важливою для вчителя також є література спрямована на самоосвіту, підвищення професійного рівня. Сюди відноситься література, яка висвітлює певний досвід, методичні знахідки. Тут цікавими є, наприклад, праці Кушніра І., вчителя з математики міста Києва. Наприклад, "Учимся решать задачи по геометрии". Книга цікава як для вчителів, так і для учнів. Щодо досвіду викладання математики в школі, то непогано в літературі висвітлено досвід вчителя математики міста Фастова, Коровая A.M..

За період з 1960 по 2000 рік надзвичайно багато різнопланової літератури підготовлено для організації і проведення позакласної роботи з математики. Таку літературу можна умовно поділити за такими напрямками:

- математичні олімпіади;

- математичні факультативи;

- математичні гуртки та змагання;

- математичні вечори та інші позакласні заходи.

На допомогу вчителеві при підготовці учнів до математичних олімпіад різних рівнів видано багато збірників олімпіадних задач з вказівками до розв’язання. Наприклад: "Міжнародні математичні олімпіади", "Збірник задач московських математичних олімпіад", "Математичні олімпіади Вінничини", та інші. Крім того видаються книжечки для окремих тем, типових для олімпіад різних рівнів. Наприклад, Ядренко М.Й. "Принцип Діріхле та його застосування", Вишенський М.Р., Ядренко М.Й. "Вибрані математичні задачі", тощо.

Щодо організації шкільних математичних олімпіад, добору текстів олімпадних завдань хорошу допомогу надає вчителеві посібник Петракова І.С. "Шкільні математичні олімпіади".

Однією з вдалих форм позакласної роботи з математики в школах є факультативні заняття. Впроваджена така форма позакласної роботи в період Колмогорівських реформ шкільної математичної освіти (60-ті роки).

Створені програми факультативних занять для кожного класу, починаючи з 8-го. Написані різні варіанти посібників для факультативних занять для кожного класу. Типовими темами в цих програмах та посібниках є, наприклад такі:

"Елементи комбінаторики"
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10

Схожі:

Методичні рекомендації з самоаналізу роботи вчителя математики
Вступ. Учитель І його педагогічний простір. Портрет учителя. Коментар про значимість вчительської праці, який може слугувати роздумам...

Організація навчально-виховного процесу з математики
Фахівці з методики викладання математики, які складають навчальні програми для шкіл різного профілю,часто ставлять запитання про...

Роботи мо вчителів природничо-математичного циклу за 2012-2013 навчальний рік
МО, навичок самоаналізу своєї діяльності, що сприяє активізації й прискоренню процесу удосконалення педагогічної майстерності вчителя,...

Шкільної методичної комісії вчителів природничих наук та математики
Методичний супровід викладання природничих наук та математики в умовах формування креативної освіти

Позакласний захід з математики Гра “Математичний бокс”. 8-9 класи...
Проводиться бій за титул чемпіонів школи серед команд 8-9класів. Дві команди беруть участь у змаганнях у складі 6 чоловік

Математична подорож Мета
Мета: Привити учням інтерес до математики; розвивати творчу фантазію, логічне мислення, уважність, ерудованість, кмітливість; виховувати...

Урок з математики, біології та географії з використанням інтерактивних...
Урок підготували: викладач математики Маковкіна Ліана Леонідівна, викладач біології та географії Паламарчук Віктор Миколайович, практичний...

Тема: «Методична компетентніть учителя на уроках інформатики»
М. М. Пістрак так характеризував методи: «Методом навчання у найзагальнішому розумінні слова ми називаємо спосіб передачі знань І...

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 64. К.: Укрндц „Екобуд, 2007
Будівельні, монтажні та ремонтно-будівельні роботи. Зміни до розділів 1, 2 та 4 // Довідник кваліфікаційних характеристик професій...

Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск Видобуван



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка