Пошук по сайту


Лекція №1 теоретичні основи безпеки життєдіяльності «Безпека життєдіяльності» - Сторінка 7

Лекція №1 теоретичні основи безпеки життєдіяльності «Безпека життєдіяльності»

Сторінка7/9
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Натовп — це контактна, зовнішньо неорганізована спільнота людей, що вирізняється високим ступенем конформізму (відсутності особистої позиції) її індивідів, що діють дуже емоційно, одностайно і навіть агресивно. Поведінка людини в умовах натовпу дуже мало або зовсім не залежить від освітнього чи культурного рівня осіб, що його утворюють.

Загальні властивості характерні для натовпу:

  • натовп складається з великої групи людей,

  • натовп існує протягом короткого терміну,

  • люди в натовпі розміщені досить щільно, в безпосередній близькості один від одного.

В умовах натовпу особистість постійно нівелюється, втрачає індивідуальність і стає ніби істотою з надіндивідуальними психічними процесами та властивостями.

Людина в умовах натовпу отримує психологічну захищеність, почуває себе у цілковитій безпеці, з'являється почуття вседозволеності, безвідповідальності та безкарності. За характером поведінки людини натовп розділяють на випадковий, експресивний, конвенційний та діючий.

Випадковий натовп — це група людей, увагу яких привернула якась подія (аварія, ДТП).

Експресивний натовп — це група людей, які згуртовані прагненням спільного висловлення своїх почуттів — радості, горя, протесту або солідарності (мітинг, весілля, похорон та ін.).

Конвенційний натовп — це група людей, що зібрались для масових розваг (футбол, концерт). Діючий натовп поділяється на агресивний (самосуд розгніваних людей); панічний (масова втеча людей від несподіваної загрози, стихійного лиха, катастрофи); корисливий (пограбування магазину та ін.); повстанський (зумовлений обуренням людей проти влади, сваволі, утисків).

ЛЕКЦІЯ № 11

КОМБІНОВАНІ НЕБЕЗПЕКИ

Природно-техногенні небезпеки

До природно-техногенних небезпек належать екологічні небезпеки. У багатьох районах планети спостерігається кризовий стан природного середовища, а деякі екологічні проблеми набули глобального характеру: порушення озонового шару, посилення парникового ефекту, забруднення Світового океану, зниження родючості грунтів, деградація лісів та ландшафтів, зменшення біологічного різноманіття.

Парниковий ефект. У процесі історичного розвитку нашої планети клімат її неодноразово змінювався. В останні часи внаслідок зростання населення Землі, інтенсивного розвитку промисловості й енергетики в атмосферу викидається велика кількість забруднювачів і відпрацьованого тепла.

Потепління клімату планети відбувається, головним чином, внаслідок забруднення атмосфери парниковими газами, переважно двооксидом вуглецю (С02), меншою мірою метаном (СН4) та оксидами азоту.

В атмосфері діоксид вуглецю та інші гази діють подібно до скла у парнику: вони пропускають сонячне світло й зумовлюють розігрів поверхні планети. Це явище отримало назву парниковий ефект.

Суть парникового ефекту полягає в тому, що світова енергія проникає крізь атмосферу, поглинається поверхнею землі, перетворюється в теплову енергію і виділяється у вигляді інфрачервоного випромінювання. Однак вуглекислий газ, на відміну від інших природних компонентів атмосфери, його поглинає, він нагрівається і, в свою чергу, нагріває атмосферу. Тобто, чим більше в атмосфері вуглекислого газу, тим більше інфрачервоних променів буде поглинуто, тим теплішою вона стане. Температура і клімат, до якого ми звикли, забезпечується концентрацією вуглекислого газу в атмосфері на рівні 0,03%.

Появі «парникового ефекту» сприяють й інші гази (оксиди азоту, метан, водяна пара, фторхлорметани — фреони).

За останні 40 років кількість викидів діоксиду вуглецю (С02) збільшилась на 35%.

Зростанню вмісту СО в атмосфері сприяє вирубування лісів і використання викопного палива. Якщо допустити збереження наявних тенденцій, то до 2050 року концентрація вуглекислого газу в атмосфері подвоїться. Комп'ютерні моделі різних кліматичних параметрів показують, що це призведе до повсюдного потепління на 1,5—4,5° С. На перший погляд, воно здається помірним. Але збільшення навколишньої температури на 4,5 — 5,5° С вище від її піків, які досягають 38° С, може виявитися катастрофічним. Таке потепління викличе танення льодовиків, що спричинить підйом рівня Світового океану на 2—3 м і призведе до затоплення багатьох прибережних районів. Під водою можуть опинитися густонаселені місцевості і навіть країни.

Збитки від можливого потепління клімату оцінюються приблизно в 1013 доларів США.

З метою попередження впливу парникових газів на всесвітній конференції ООН в Токіо в 1998 р. було прийнято рішення про квотивування викидів парникових газів. Знизити забруднення атмосфери допоможе також енергозбереження, розвиток альтернативних джерел енергії, припинення вирубування лісів, насадження дерев.

Порушення озонового шару

Озоновий шар розміщується в атмосфері на висоті 20-35 км. Він є природною захисною перепоною на шляху проникання на поверхню Землі ультрафіолетового (УФ) випромінювання Сонця з довжиною хвилі 10-20 нм.

Озоновий шар має відносно малу товщину. Він захищає живі організми від агресивного впливу УФ випромінювання. Руйнуючи озоновий шар, УФ випромінювання проникає через атмосферу, поглинається тканинами живих організмів і викликає руйнування молекул білка та ДНК, а також ракові захворювання шкіри.

Останнім часом учені надзвичайно занепокоєні значними порушеннями озонового шару. За оцінками спеціалістів, озоновий шар зменшився за останні 10 років на 4-8%, а над полярними шапками виникли так звані озонові діри.

Озоновий шар руйнується під дією деяких антропогенних забруднювачів: хлорфтороводнів, фреонів тощо. Ці хімічні речовини широко використовуються в техніці й побуті як хлорагенти для виготовлення пластмас, хладоагентів, які використовуються в холодильниках, кондиціонерах повітря і теплових насосах.

Коли вперше почали використовуватися хлорфторвуглеводи (ХФВ), враховували, що через їхню інертність вони будуть абсолютно нешкідливими для навколишнього середовища. Це справді є правильним для всіх природних резервуарів. за винятком верхніх шарів атмосфери (стратосфери), де вони підлягають розпаду під впливом УФ випромінювання. Під дією УФ випромінювання ХФВ розпадається з виділенням атомарного хлору і фтору, який є ефективним каталізатором розщеплення озону (03) до звичайного кисню (02), така реакція дуже швидко відбувається при низькій температурі. Це найкраще пояснює зменшення озону (порушення озонового шару) над Антарктидою.

Порушенню озонового шару сприяє також космічна, ракетна техніка та надзвукові літаки. Викиди продуктів згорання палива двигунів розщеплює озон (03) до звичайного кисню (О) та інших сполук.

Наявність чітких зв'язків між ХФВ, зменшенням озонового шару, можливим зростанням захворювання на рак шкіри людей та інших захворювань привернуло увагу засобів масової інформації і стало предметом широкого обговорювання.

Відповідно до «Програми ООН з навколишнього середовища» 1987 р. у Монреалі було підписано угоду до 2000 р. скоротити виготовлення ХФВ на 50%. На наступних зустрічах у Гельсінкї (1989) і Копенгагені (1992) прийняли більш жорсткі умови: заборонити виробництво ХФВ у розвинутих країнах до 1996 р.

Зараз у розвинутих країнах для виготовлення аерозольних балончиків застосовують гідрохлорфторвуглеводні (ГХФВ), які на 95% менш руйнівні для озону, ніж ХФВ; розроблено суміш пропан/бутан як альтернативну охолоджувальну речовину для холодильників.

Кислотні опади

Оксиди сірки й азоту, що потрапляють у атмосферу внаслідок роботи ТЕС, транспорту і промислових підприємств, сполучаючись із атмосферною вологою, утворюють дрібні туманоподібні крапельки сірчаної та азотної кислот. Вони переносяться вітрами на великі відстані й випадають на землю разом із дощем, снігом, які мають кислу реакцію.

Кислотними називають будь-які опади (дощі, сніг, туман), кислотність яких вища за нормальну і значення pH складає менше 7. Кислотні дощі часто мають pH 4.1—2.1, а інколи навіть менше.

На значних територіях промислово розвинених країн випадають опади, кислотність яких перевищує нормальну. Крім того, збільшилося транскордонне перенесення оксидів і, таким чином, ця проблема стала міжнародною.

В Україні кислотні опади випадають часто в Сумській, Черкаській і Рівненській областях. За останні 35 років площа кислотних ґрунтів в Україні зросла на 33%. Кислотні дощі завдають великих економічних збитків.

Під впливом кислотних дощів відбувається підкислення водойм і фунтів, вимиваються з грунтів мінеральні речовини (калій, магній, кальцій), що спричиняє зниження врожайності сільськогосподарських культур на 3-8%, деградацію флори і фауни. У закислених водоймах гине риба і різні види комах.

Від дії кислотних опадів гинуть ліси, особливо букові й кедрові. Кислотні дощі прискорюють руйнування архітектурних пам'яток, збудованих з мармуру та вапняку.

Кислотний сніг завдає більше шкоди, ніж дощ, тому що він накопичується

протягом довгого часу і призводить до закислення ґрунтів. Кислотність талої води в десятки разів вища від кислотності дощової.

ЛЕКЦІЯ № 12

ЗАПОБІГАННЯ НАДЗВИЧАЙНИМ СИТУАЦІЯМ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЙ З УСУНЕННЯ ЇХ НЕГАТИВНИХ НАСЛІДКІВ

Надзвичайні ситуації Класифікація надзвичайних ситуацій

Щодня в світі фіксуються тисячі надзвичайних ситуацій. Засоби масової інформації, як правило, привертають до них увагу громадськості, особливо коли такі ситуації призвели або можуть призвести до великої кількості жертв, становлять загрозу нормальному життю і діяльності груп людей, цілих регіонів чи навіть країн. Загальними ознаками надзвичайних ситуацій є:

  • наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їхньої життєдіяльності;

  • заподіяння, економічних збитків;

- істотно погіршення стану довкілля.

До надзвичайних ситуацій, як правило, призводять аварії, катастрофи, стихійні лиха та інші події, такі як епідемії, терористичні акти, збройні конфлікти тощо.

Надзвичайні ситуації мають різні масштаби за кількістю жертв, кількістю людей, що стали хворими чи каліками, кількістю людей, яким завдано моральної шкоди, за розмірами економічних збитків, площею території, на якій вони розвивались, тощо.

Вагомість надзвичайної ситуації визначається рівнем системи «людина — життєве середовище» («Л —ЖС»), якої вона торкнулася, і розміром шкоди, завданої цій системі. Виходячи з ієрархії систем «Л — ЖС», можна говорити про:

  • індивідуальні надзвичайні ситуації, коли виникає загроза для порушення життєдіяльності лише однієї особи;

  • надзвичайні ситуації рівня мікроколективу, тобто коли загроза їх виникнення чи розповсюдження наслідків стосується сім'ї, виробничої бригади, пасажирів одного купе тощо;

• надзвичайні ситуації рівня колективу;

  • надзвичайні ситуації рівня макроколективу;

  • надзвичайні ситуації для жителів міста, району;

  • надзвичайні ситуації для населення області;

  • надзвичайні ситуації для населення країни;

  • надзвичайні ситуації для жителів континенту;

  • надзвичайні ситуації для всього людства.

Як правило, чим більшої кількості людей стосується надзвичайна ситуація, тим більшу територію вона охоплює. І навпаки, при більшій площі поширення катастрофи чи стихійного лиха від нього страждає більша кількість людей. Через це в основу наявних класифікацій надзвичайних ситуацій за їхнім масштабом найчастіше кладуть територіальний принцип, за яким надзвичайні ситуації поділяють на локальні, об’єктові, місцеві, регіональні, загальнодержавні (національні), континентальні та глобальні (загальнопланетарні).

Локальні надзвичайні ситуації відповідають рівню системи «Л — ЖС» з однією особою та мікроколективом;

  • об'єктові — системам з рівнем колектив, макроколектив;

- місцеві — системам, в які входить населення міста або району;

  • регіональні — області;

  • загальнодержавні — населення країни тощо.

Запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідація їхніх наслідків, максимальне зниження масштабів втрат та збитків є загальнодержавною проблемою і одним з найважливіших завдань органів виконавчої влади і управління всіх рівнів.

15 липня 1998 р. Постановою Кабінету Міністрів України №1099 «Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій» затверджено «Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій». Згідно з цим положенням залежно від територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, розрізняють чотири рівні надзвичайних ситуацій:

  • загальнодержавний;

  • регіональний;

  • місцевий;

  • об'єктовий.

Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менші за один відсоток обсягу видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менші за один відсоток обсягу видатків відповідного бюджету.

Надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менші за один відсоток обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать усі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів.

Надзвичайна ситуація об’єктового рівня — це надзвичайна ситуація, яка не потрапляє під зазначені вище визначення, тобто така, що розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Для організації ефективної роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям, ліквідації їхніх наслідків, зниження масштабів втрат та збитків дуже важливо знати причини їх виникнення.

Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій за характером походження подій, які зумовлюють виникнення надзвичайних ситуацій на території

України, розрізняє чотири класи надзвичайних ситуацій — надзвичайні ситуації техногенного, природного, соціально-політичного, військового характеру. Кожен клас надзвичайних ситуацій поділяється на групи, які містять конкретні їх види.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру — це транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи їхня загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

Надзвичайні ситуації природного характеру — це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру — це ситуації, пов'язані з протиправними діями терористичного та антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, викрадення або захоплення зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Схожі:

Програма нормативної навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності»
«Безпека життєдіяльності» розрахована на студентів денної та заочної форми навчання усіх напрямів підготовки галузей знань 0301 Соціально-політичні...

Програма нормативної навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності»
Програма нормативної навчальної дисципліни «Безпека життєдіяльності» розрахована на студентів денної форми навчання напряму підготовки...

Лекція №1 Тема: Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності,...
Тема: Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек

Орієнтовна тематика бесід з питань безпеки життєдіяльності
Види бесід з питань безпеки життєдіяльності із обов'язковим записом один раз на місяць у класному журналі

Навчально-методичний посібник «Дидактичні ігри з основ безпеки життєдіяльності...
...

Організація роботи з питань охорони праці І безпеки життєдіяльності...
Ення дієвого контролю за виконанням вимог Законів України “Про охорону праці”, “Про пожежну безпеку”, “Про дорожній рух”, “Про забезпечення...

Інформаційні матеріали на допомогу вчителям, вихователям, керівникам...
Тижнів знань з основ безпеки життєдіяльності у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах

Тема уроку
Життя І здоров'я людини. Безпека життєдіяльності. Здоров’я І благополуччя. Життєві навички, сприятливі для здоров’я

Нормативно-правова база з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності

Закон України "Про дошкільну освіту"
Гловацька О. В. методист обласного методичного кабінету безпеки життєдіяльності населення



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка