Пошук по сайту


2.3. "Мова" і спілкування тварин - Психологія І педагогіка

Психологія І педагогіка

Сторінка8/55
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   55

2.3. "Мова" і спілкування тварин


Більшість тварин з метою виживання об’єднуються в групи з особинами свого виду. Взаємовідносини "суспільних" тварин сягають високого рівня складності й характеризуються своїми нормами співжиття, високорозвиненими інстинктивними реакціями на форми поведінки та системами сигналізації для передачі інформації (їх умовно називають "мовою" тварин). Що краще розвинутий той чи інший орган чуття, то частіше тварина вдається до нього для передачі інформації.

"Мова" запахів — найдавніша, мабуть, з усіх "мов", адже нею й досі користуються тварини, які раніше за інших з’явилися на Землі. Пахучими речовинами помічають свої дороги мурахи. Бджоли-розвідниці, знайшовши їжу, просочують своїм запахом повітря й навколишні предмети, щоб робочі бджоли могли швидко й безпомилково знайти дорогу до годівниці.

У джмеля головне призначення пахучих залоз — подати звістку про себе джмелихам. Величезне значення має запах для зустрічі самців і самок багатьох метеликів, комах, павуків.

У ссавців пахучі залози бувають на різних частинах тіла. Антилопи позначають сучки дерев і кущів, розміщених на межі їхньої ділянки, виділенням передочної залози. Ведмеді залишають слід на деревах і камінні кігтями і спиною, у кішок і собак цій меті слугує сеча.

Мова запахів дуже важлива для багатьох тварин-мисливців. Собака та його родичі знаходять здобич головним чином завдяки органам чуття. Відстань, на яку собака може чути запах дичини, передусім залежить від напряму і сили вітру та вологості ґрунту.

З диких тварин хорошим чуттям володіють вовк, шакал, лисиця.

"Мова" звуків. Звуковий код тварин дуже різноманітний. Найчастіше ми чуємо "пташину розмову". Треба розмежовувати пісню птахів І сигнали, які вони подають у різних випадках життя. Звуки можуть мати різне значення залежно від тональності. Наприклад, у свійських гусей звуки "га-га-га" означають заклик іти швидше; "га-га-га-га-га-га" — "затримуємося тут"; коротке уривчасте ґелґотання — сигнал тривоги; голосне ґелґотання, що переходить у тихе, ледь чутне, показує, що птахи задоволені. Розгнівані гуси сичать і витягують шию вперед. Співати плахи навчаються у родичів. Зяблик чи канарка, які виросли в самоті і не чули пісні старших птахів, ніколи не співатимуть правильно.

"Мова" звірів складається з небагатьох "слів", якими передаються задоволення, страх, жах, лють, перехід у напад та інші емоційні стани.

Тварини, які живуть угрупованнями, балакучіші від одинаків, адже їм є про що "поговорити" один з одним.

Серед мавп є і зовсім мовчазні (горили), і дуже балакучі (у словнику шимпанзе 35 звуків, у гамадрилів — 40, гібони можуть співати чистими голосами, близькими до голосу людини).

Океанічні ссавці також не безмовні. Звуки подають усі кити, та "найговіркішими" виявилися дельфіни. Вони вдаються до звукових сигналів найрізноманітнішої частоти. Подані ними ультразвуки служать головним чином для ехолокації. Між собою дельфіни "перемовляються" мовою свистів (інфразвуки) і хвилями, що близькі за частотою до коливань, які сприймає вухо людини.

Під час дресирування дельфіни надзвичайно швидко навчаються вимовляти слова й навіть окремі короткі фрази людською мовою. Здатність дельфінів до імітації звуків навіть вища, ніж у папуг. Дельфін на ім’я Ельвар навчився вимовляти своє ім’я, слова "більше", "менше", "хлюпни води", "припини це" та інші, та це, звичайно, не є осмислена людська мова, а лише імітування звуків.

Не відповідає "дійсності" і приказка "німий, як риба": для передачі звуків у більшості риб пристосований плавальний міхур.

"Мова" жестів. Рідко звуковий сигнал тварин не супроводжується якимись жестами. А іноді "німа розмова" зрозуміла і без будь-яких "слів".
Таблиця 2.1 Стадії та рівні розвитку психіки і поведінки тварин

Стадії та рівні психічного відображення, його характеристика

Особливості поведінки, що відповідають даній стадії та рівню

Види живих істот, які перебувають на цьому рівні

І. Стадія елементарної сенсорної психіки.







А. Нижчий рівень Примітивні елементи чутливості. Розвинена подразливість

А. Чіткі реакції на біологічно значущі властивості середовища через зміну швидкості напрямку руху. Елементарні форми рухів. Слабка гнучкість поведінки. Несформована здатність реагування на біологічно нейтральні, позбавлені життєвого значення властивості середовища. Слабка, нецілеспрямована рухова активність

А. Найпростіші. Багато нижчих багатоклітинних організмів, які живуть у водному середовищі

Б. Вищий рівень Наявність відчуттів. Поява найважливішого органа маніпулювання — щелеп. Здатність до формування елементарних рефлексів

Б. Чіткі реакції на біологічно нейтральні подразники. Розвинена рухова активність (повзання з виходом з води на сушу). Здатність уникати несприятливих умов середовища, відходити від них, вести активний пошук позитивних подразників. Індивідуальний досвід та навчання відіграють незначну роль. Головне значення в поведінці мають жорсткі вроджені програми

Б. Вищі (кільчасті) черви, черевоногі молюски (слимаки), деякі інші безхребетні

ІІ. Стадія перцептивної психіки







А. Нижчий рівень.

Відображення зовнішньої дійсності у формі образів предметів, інтеграція, об’єднання властивостей, які впливають на цілісний образ. Головний орган маніпулювання — щелепи

А. Формування рухових навичок. Переважання ригідних, генетичне запрограмованих компонентів. Рухи достатньо різноманітні і складні (пірнання, повзання, ходіння, біг, стрибки, лазіння, літання тощо). Активний пошук позитивних подразників, уникнення негативних, розвинена захисна поведінка

А. Риби та інші нижчі хребетні, а також (частково) деякі вищі безхребетні (членистоногі та головоногі молюски), комахи

Стадії та рівні психічного відображення, його характеристика

Особливості поведінки, що відповідають даній стадії та рівню

Види живих істот, які перебувають на цьому рівні

Б. Вищий рівень Елементарні форми мислення (розв’язання завдань). Вироблення певної "картини світу"

Б. Високорозвинені інстинктивні форми поведінки. Здатність до навчання

Б. Виші хребетні (птахи, деякі ссавці)

Бджоли-розвідниці передають інформацію танком: прилетівши до вулика, бджола на сотах робить швидкі колові рухи і водночас крутить черевцем. Якщо корм зовсім близько від вулика, то вона описує криві, близькі до літери О, а коли далі — то схожі на вісімку. Ритм танцю і частота покручувань черевцем дають знати іншим членам сім’ї, чи далеко до корму і чи багато його. Напрямок визначається за кутом нахилу осі описуваної фігури відносно вертикалі. Цей кут відповідає кутові між напрямком на сонце і на джерело корму.

Різноманітними є жести, рухи і пози птахів у шлюбний період. Деякі птахи підносять один одному подарунки (рибу, водорості, ягоди, гілочки), що мають символічне значення. При цьому вони прибирають найрізноманітніших поз.

Іноді птахи, відлякуючи ворога, стають у загрозливу позу. Індик настовбурчує пір’я і розпускає віялом хвіст. Під час бійки деякі птахи можуть сказати "я здаюся". Переможець, якщо він одного й того ж виду з переможеним, ніколи його не зачепить. Галка в такому випадку присідає, вигинає шию і, відвернувши голову від переможця, підставляє йому потилицю, одне з найуразливіших місць у птахів. Розплатаної пози з витягнутою вперед шиєю прибирає переможена чайка.

У мові жестів звірів не останню роль відіграє хвіст. Якщо собака крутить хвостом, значить він задоволений і ніколи в цей час не вкусить. Інша річ, коли хвіст у нього нерухомий і напружений. Наближатися до такого собаки небезпечно. Коли ж собака чимось наляканий, він підгинає хвоста, ніби каже: "Я й так боюся, не чіпай мене".

Коти також уміють розмовляти хвостом. Якщо в кота благодушний настрій, він ліниво помахує хвостом. Якщо ж розгніваний, то різко крутить ним з боку на бік, "б’є хвостом".

У козулі хвіст служить своєрідним семафором, її хвіст знизу білий, і, тікаючи, вона зводить хвоста вгору, повертаючи його білою підкладкою до дітей. У заростях він маячить, як біла хустинка, показуючи недосвідченим козенятам шлях.

Різноманітними є погрозливі жести у тварин: вишкіряння зубів, вигинання спини дугою, наїжачення шерсті, биття копитом, притискування вух тощо. Розгнівана горила б’є себе кулаком у груди і люто зиркає на порушника спокою.

У багатьох звірів, як і в птахів, є поза підкорення. Коли дорослий собака накидається на цуценя, те лягає на спину і піднімає лапки вгору. Зайнявши таку позу, цуценя опиняється в повній безпеці. Мабуть, це один із способів збереження виду, що виробився в процесі еволюції.

"Мова" фарб і вогників. За допомогою кольорів тварини ховаються від ворога, лякають його, маскуються, підкрадаючись до здобичі, "говорять".

Найяскравішого забарвлення набирає багато птахів та риб у шлюбний період, хоча однозначного пояснення цьому явищу немає: одні вчені вважають, що яскраве забарвлення самця потрібне, щоб "полонити" самиць, інші гадають, що це турнірна зброя, яка відлякує суперника, чи просто розпізнавальна ознака. Те, що забарвлення може слугувати "посвідченням особи", незаперечне. Щойно вилупленим пташенятам чайки показували грубу подобу голови матері, вирізану з картону. Якщо дзьоб такої картонної моделі буде жовтий з червоною плямою на кінці, як у справжньої чайки, то він викличе різку прохальну реакцію у пташенят. А коли дзьоб буде без червоної плями, то реакція виявиться втричі слабшою.

Різноманітні світні органи та "ліхтарики" також виконують різні функції — від освітлення для полювання та застереження до запрошення на побачення.

Багато тварин ведуть зграєвий і стадний спосіб життя, який має багато переваг і під час пошуку їжі, і при захисті від ворога, але йому властиві й певні недоліки: коли скупчується багато тварин, швидше вичерпуються запаси кормів, збільшується можливість захворювань, до того ж тварини, відчуваючи бік сусіда, стають менш обережні.

У табунах та групах ссавців установлюється біологічно виправдана нерівноправність. Як правило, в такій групі є вожак. Ним буває доросла, дужа й досвідчена тварина, що може постояти за себе рогами, копитами й зубами. Шукаючи для себе кращі кормові угіддя, кращі місця для відпочинку і ночівлі, вони забезпечують таким чином і іншим тваринам найкращі умови життя. У диких північних оленів, слонів, вовків вожаком бувають самиці, а в горил, павіанів, диких коней—самці.

У групах кожного виду існує своя ієрархія зв’язків. Наприклад, у родинах мавп по 15-20 особин. Усіма діями групи керує старий досвідчений самець. До того ж, у групі буває ще один чи кілька молодих самців і самок і, нарешті, дорослі самки з дітьми або без них. Сварок у цій сім’ї майже не трапляється.

Зовсім інша структура в стаді павіанів, де буває до 50-70 мавп. Вожак угруповання — великий дужий самець — щоразу дає волю іклам. З іншого боку, він піклується про своїх "підлеглих" і, коли треба, першим іде назустріч небезпеці. На відміну від горил, у яких ієрархія виражена слабко, у павіанів її суворо дотримуються: коли павіани йдуть у похід, то йдуть у певному порядку. У центрі — самки з дітьми й підлітками, за ними йдуть вожак і декілька самців. Попереду й позаду також виступають самці. Сигнал небезпеки подають дорослі тварини, які перебувають у даний момент на найзручніших спостережних пунктах. Табун павіанів — це грізна сила і, коли вони разом, на них не наважується напасти навіть леопард.

У шимпанзе немає постійних груп. Щоденно одні мавпи залишають групи, інші приходять. Приблуд не виганяють геть. Шимпанзе завжди обов’язково тримаються стадно. Тому в тій частині лісу, де живуть шимпанзе, лемент не вщухає ні на хвилину.

Отже, не можна однозначно відповісти на питання, як краще жити — разом чи нарізно — тваринам одного й того ж виду. Одним краще жити поодинці, іншим — разом, а деякі взагалі не можуть жити окремо.

Більшість тварин різних видів ставляться один до одного байдуже або навіть вороже, та бувають і тварини-друзі. Дружба може бути взаємокорисною (рак-самітник та актинія) і односторонньою — вигідною тільки для одного.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   55

Схожі:

Навчальний план підготовки спеціалістів за спеціальністю: 110110 "Медична психологія" № п/п

Психологія це наука про закономірності формування І розвитку психіки...
Психолог як наука. Психологія – це наука про закономірності формування І розвитку психіки як особливої форми життєдіяльності

ІІ. Провідні чинники І стратегії розвитку освіти в сучасних умовах
Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка: Навчальний посібник. – Суми: Редакційно-видавничий відділ сдпу, 1999. – 300 с. [Sbr1-4 + Sbr5-8...

Освітні портали міністерство освіти І науки України
Новини. Внз. Тестування. Школа: школа сьогодні, управління, технології навчання, виховання школярів, психологія, позашкільна робота,...

Робоча програма дисципліни «Загальна педагогіка»
Музичне мистецтво, 020205 Образотворче мистецтво, 020207 Дизайн, 020302 Історія, 020303 Філологія. Українська мова та література,...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

h.lekciya.com.ua
Головна сторінка